№ 21790776, 22.02.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2012 р. Справа № 2а/0270/620/12

м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Загороднюка Андрія Григоровича,

при секретарі судового засідання: Захаріяш Ользі Олександрівні

за участю представників сторін:

позивача : Супруна М. І.,

відповідача : Кривонос І. Г., Грайлєвського Л. Й. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Сорочанський мірошник"

до: Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

08.02.2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Сорочанський мірошник" (ТОВ "Сорочанський мірошник" або позивач) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області (Іллінецька МДПІ або відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки позивача Іллінецькою МДПІ складено акт від 03.01.2012 р. № 1/23/34709632. ТОВ "Сорочанський мірошник" на даний акт надало заперечення, після розгляду яких 31.01.2012 р. ним отримано податкове повідомлення-рішення від 23.01.2012 р. № 0000032320 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 771 250 грн. 50 коп. (за основним платежем - 514167 грн., за штрафною (фінансовою) санкцією - 257083 грн. 50 коп.).

Зазначене податкове повідомлення-рішення ТОВ "Сорочанський мірошник" вважає протиправним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, тому і звернулось з відповідним позовом до суду.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 09.02.2012 р. відкрито провадження у даній справі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив задоволити їх, виходячи з доказів, що місяться у матеріалах справи.

Представники відповідача із заявленим позовом не погодились з мотивів, викладених в письмових запереченнях (вх. № 4390), а також в ході судового розгляду, на підтвердження правомірності своїх дій, додатково надали суду доповідну записку та розрахунок фінансових санкцій, які були нараховані позивачу.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні докази та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

ТОВ "Сорочанський мірошник" є юридичною особою, яка зареєстрована 22.03.2007 р. в Іллінецькій районній державній адміністрації. Номер запису про державну реєстрацію 1 152 102 0000 000438, відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А 01 № 098535 від 22.03.2007р.

Позивач взятий на податковий облік в Іллінецькій МДПІ та є платником податку на додану вартість.

На підставі направлення від 20.12.2011 року №289, Ілліннецькою МДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Сорочинський мірошник" з питань достовірності нарахування сум податку на додану вартість за період з 01.10.2011 р. по 31.10.2011 р. За її результатами складено акт від 03.01.2011 р. № 1/23/34709632.

В ході перевірки податковим органом встановлено порушення ТОВ " Сорочанський мірошник": 1) п. п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, ч. "г", "і" п.п. 201.1, 201.4, 201.7, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ та п. п. 4, 6.3, 12.3, 14 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2011 року в сумі 514167 грн.; 2) ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Сорочинський мірошник" при придбанні природного газу у ТОВ "Газторг Україна".

Також в акті перевірки зазначено, що первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові документи, які свідчили б про діяльність суб'єкта господарювання (спростовують, викладені в акті перевірки, факти) за період, що перевіряється, відсутні.

Після складення акту Іллінецькою МДПІ, позивачем подано заперечення на нього від 16.01.2012 р. № 49/12.

За результатами розгляду заперечень, податковим органом акт перевірки від 03.01.2012 р. № 1/23/34709632 залишено без змін, а заперечення - без задоволення, про що свідчить лист Іллінецької МДПІ від 20.01.2012р. № 464/23-207.

Наведене слугувало підставою для винесення Іллінецькою МДПІ податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 23.01.2012 р. №0000032320, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 771 250 грн. 50 коп., з якої: основний платіж - 514167 грн., штрафні (фінансові) санкції - 257083 грн. 50 коп.

Не погоджуючись з вказаною позицією податкового органу, позивач звернувся до суду.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, виходив з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Сорочанський мірошник" (споживач) заключив договір з ТОВ "Газторг Україна" (постачальником) на постачання природного газу від 01.07.2010 р. № 07/10-01/04 та договір про надання послуг по забезпеченню постачання природного газу від 01.07.2010 р., а також додаткові угоди. На умовах даних договорів проводились операції по прийманню-передачі газу.

Основним обґрунтуванням зроблених висновків податкового органу є посилання на нікчемність заключених правочинів.

Так, розділом "Нікчем" акту перевірки від 03.01.2012 р. зафіксовано, що за даними декларації з податку на прибуток за 9-ть місяців 2011 р. (від 08.01.2011р.) валовий дохід від усіх видів діяльності ТОВ "Газторг Україна" склав 116 344 тис. грн. Інформація щодо наявності основних засобів відсутня. Додаток АМ (дані про амортизацію основних засобів) до декларації не подавався, амортизаційні відрахування по податковому обліку підприємством не нараховувались та в деклараціях про прибуток підприємства не відображалась. Розрахунок податку з власників транспортних засобів за 2011 р. та екологічного податку за 2011 р. до ДПІ у Печерському р-ні м. Києва не подавались.

Відповідно до розрахунку комунального податку (вх. № 676405 від 27.01.2011 р.), кількість працюючих на підприємстві у 4 кварталі 2010 року складала 4 особи. Відповідно до податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб за березень 2011 р., сума доходів, які нараховані на користь фізичних осіб у звітному (податковому) періоді, становить 4800 грн.

Далі відповідач у оскаржуваному акті зазначає, що, оскільки на ТОВ "Газторг Україна" відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, то вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Тобто, податковий орган робить висновок про неможливість, за даних умов, фактичного здійснення постачальником господарських операцій.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За отриманий споживачем природній газ з постачальником проведено розрахунки, що підтверджують відповідні платіжні доручення, акти взаємозвірки, акти прийому-передач вартісних показників природного газу, податкові накладні, тобто відбулись реальні зміни майнового характеру платника податків - ТОВ "Сорочанський мірошник".

У судовому засіданні представники відповідача підтвердили, що позивачем отримано зазначену в накладних, актах прийому-передачі кількість газу. Також представники позивача підтвердили, що отриманий газ використано позивачем у господарській діяльності.

Використання газу в господарській діяльності підтверджується наданими позивачем доказами, зокрема, звітами про використання природнього газу, та бухгалтерськими документами, підтверджуючими рух газу на підприємстві (а.с. 129 - 135).

На запитання суду, представники відповідача не змогли визначити кількість трудових ресурсів, складських приміщень, види виробничих потужностей наявність яких не викликала би сумнівів у реальності здійснення ТОВ "Газторг Україна" підприємницької діяльності з постачання газу за нерегульованим тарифом.

Крім того, судом встановлено, що ТОВ "Газторг Україна" володіла на момент правовідносин з позивачем та володіє на даний час необхідним обсягом цивільної правоздатності та дієздатності щодо здійснення господарської діяльності. Вказане підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 23.01.2012 р. №558053, ліцензією НКРЕ України № 527291 на постачання природного газу за нерегульованим тарифом, свідоцтвом № 100338919 про реєстрацію платником податку на додану вартість, постановами НКРЕ України від 19.01.2009 р. № 1308, від 23.09.2010 р. № 1273, від 10.03.2011 р. № 332.

Згідно ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, визнання правочину нікчемним можливе лише на підставі положень закону, а не акту перевірки.

Разом з тим, суд наголошує на тому, що необхідною умовою для визнання угоди недійсною внаслідок її укладення з метою завідомо суперечливою інтересам держави і суспільства є з'ясування, у чому саме конкретно полягала така мета та наявність умислу хоча б однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Акт перевірки не містить жодного доказу укладення договору між позивачем та контрагентом з порушенням публічного порядку і спрямованості саме на це їх умислу.

Таким чином, пункт акту перевірки про порушення ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Сорочинський мірошник" при придбанні природного газу у ТОВ "Газторг Україна", спростовується вищезазначеними нормами законодавства.

У судовому засіданні представники позивача підтвердили та не заперечували, що ТОВ "Газторг Україна" взято на себе податкові зобов'язання з податку на додану вартість по операціях з позивачем, які перевірялись, на повну суму.

Отже, укладені правочини між ТОВ "Сорочанський мірошник" та ТОВ "Газторг Україна" вважати нікчемними не можна, в силу чого, за ст. 204 ЦК України, вони є правомірними.

В п. 3.2 акту перевірки від 03.01.2012 року податковим органом зафіксовано результати перевірки правильності визначення податкового кредиту за період з 01.10.2011 р. по 31.10.2011 р. Зроблено висновок, що на формування показників податкової декларації з ПДВ за жовтень 2010 року вплинуло здійснення операцій з придбання товарів (сої), природного газу, електроенергії, ПММ, інших ТМЦ, послуг, робіт на митній території України. Проведеною перевіркою встановлено завищення суми податкового кредиту на 514 167 грн.

Відповідно до п.14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. п. 3.3, 3.4 Договору № 07/10-01/04 від 01.07.2010 року, кількість газу, поставленого споживачу, закріплюються щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються повноважними представниками постачальника і споживача та газотранспортної організації, разом з тим, не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним місяцем, споживач зобов'язується надати постачальнику два примірники акту приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.

У даному випадку, такі акти наявні та містяться в матеріалах справи (а. с. 119, 120, 121 та 123).

На підставі складених актів, постачальником виписано податкові накладні: № 23 від 27.10.2011 р., № 27 від 31.10.2011 р. та № 51 від 31.10.2011 р.

Згідно п. п. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, на підставі ч.1 ст.198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулась раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Товариством використано право на віднесення сум з податку на додану вартість до податкового кредиту за наслідками здійснення операції, передбаченої зазначеними нормами законодавства, а саме з придбання природного газу в жовтні 2011 року.

Крім того, відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.

У судовому засіданні встановлено, що податкові накладні № 23, 27, 51 ТОВ "Газторг Україна" прийняті до Єдиного реєстру податкових накладних, підтвердженням чого є квитанції (а.с. 116 - 118).

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Враховуючи, що позивачем підтверджено прийняття податкових накладних № 23, 27, 51 ТОВ "Газторг Україна" до Єдиного реєстру податкових накладних, а відповідачі вказаний факт не заперечували, суд приходить до висновку про наявність права позивача на включення суми податку на додану вартість, вказаної в податкових накладних, до суми податкового кредиту.

Таким чином, суд вважає безпідставним твердження відповідача про порушення ТОВ "Сорочанський мірошник" п. 198.1 та п.198.2 ст. 198 ПК України.

Щодо зафіксованого порушення про недотримання правил оформлення податкових накладних, то суд зауважує наступне.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На думку відповідача, порушення вимог Податкового кодексу України при оформленні податкових накладних полягає в зазначенні неправильної адреси місцезнаходження ТОВ "Газторг Україна". Юридична адреса постачальника, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 01133, м. Київ, Печерський район, вул. Мечнікова, буд. 14/1, офіс 511, але, як вказує відповідач у акті перевірки від 03.01.2012 р. та у листі від 20.01.2012 р., фактичне місцезнаходження ТОВ "Газторг Україна", відповідно до бази АІС РПП, не встановлено, оскільки платник має стан "10"-запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання).

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідач отримав інформацію на момент написання акту перевірки, а не на час проведення господарських операцій, про що вказано в акті перевірки (а.с. 37).

Відповідно до п. 45.2 ст. 45 ПК України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Відповідач трактує дані норми законодавства на користь своєї правової позиції, намагаючись довести порушення достовірності реквізитів у податкових накладних в графі "місцезнаходження продавця".

Суд зауважує, що згідно п. 1 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 р. № 118, Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) це автоматизована система збирання, накопичення та опрацювання даних про юридичних осіб всіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, що знаходяться на території України, а також відокремлені підрозділи юридичних осіб України, що знаходяться за її межами.

За запитом можна отримати інформацію з Єдиного державного реєстру у вигляді одного з документів:

- витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців;

- довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

В матеріалах справи (а. с.136-137) міститься Витяг з ЄДРЮО ФОП, станом на 23.01.2012 р., за запитом ТОВ "Сорочанський мірошник", в якому зафіксована вищевказана юридична адреса.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того, відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Як зазначалось вище, податкові накладні № 23, 27, 51 ТОВ "Газторг Україна" прийняті до Єдиного реєстру податкових накладних, підтвердженням чого є квитанції (а.с. 116 - 118), а відповідно твердження відповідачів про неправильне їх заповнення не відповідає дійсності.

Пунктом 201.1 ст.201 ПК України визначено основні вимоги та обов'язкові їх реквізити.

Суд, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, виходив також з того, що ПК України не пов'язує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж, сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість, не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього. Остаточна сума податкових зобов'язань, в тому числі, наявність таких на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами п. 200.1 ст. 200 ПК України.

Норми законодавства виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом, узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес»АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надмірного обтяження для компанії-заявника, що порушило б справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, відповідальність настає лише у цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі, передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

ТОВ "Сорочанський мірошник" відніс суми податку на додану вартість, сплачені ТОВ "Газторг Україна" до податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих постачальником. Податковий орган визнав їх оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України, зазначивши, що постачальником порушено порядок виписки та оформлення податкових накладних : № 23 від 27.10.2011 р., № 27 від 31.10.2011 р., №51 від 31.10.2011 р., що не дає, в свою чергу, покупцю відносити суми податку на додану вартість 514 167 грн. до податкового кредиту.

Порушення порядку виписки та оформлення податкових накладних податковий орган обґрунтовує порушенням Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011 р. №1379, але, на момент заповнення вищезазначених податкових накладних, цього Порядку не існувало.

Таким чином, суд спростовує посилання відповідача на порушення порядку заповнення податкової накладної, а, отже, і на неможливість віднесення до податкового кредиту суми податку в розмірі 514 167 грн., сплаченого у зв'язку з придбанням товарів/послуг за накладними, які оформлені із вказаними реквізитами.

Суд вважає переконливою позицію позивача про безпідставність винесення Іллінецькою МДПІ податкового повідомлення-рішення від 23.01.2012 р. № 0000032320 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 771 250 грн. 50 коп., включаючи і нараховані штрафні санкції.

Відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо податковим органом не доведено інше.

В даному випадку, відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді справи.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи вбачається, що Іллінецькою МДПІ не доведено правомірність оскаржуваного рішення, відтак позовні вимоги знайшли своє повне підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, шляхом скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 94 КАС України, у звязку із задоволенням позову, підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Іллінецької МДПІ від 23.01.2012 р. № 0000032320 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 777250,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сорочанський мірошник" (22731, Вінницька область, Іллінецький район, с. Сорока, вул. Гагаріна, буд. 3-а, ЄДРПОУ 34709632) судові витрати в сумі 2146,00 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяЗагороднюк Андрій Григорович