№ 21786826, 21.02.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2012 р. м.Вінниця Справа № 2а/0270/4813/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни,

при секретарі судового засідання: Щербатюк Л.Є.

за участю представників :

позивача : Куленко О.Я.

відповідача : Раздобудька П.В., Федосєєва В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватного акціонерного товариства "Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат"

до: Козятинської об"єднаної державної податкової інспекції Вінницької області

про: скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного акціонерного товариства «Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат»до Козятинської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги мотивовано тим, що податковим органом проведена позапланова виїзна перевірка товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2011 р., за результатами якої складено Акт №34/23/32130182 від 26.04.2011 року. На підставі даного акта Козятинською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 000302301 від 13.05.2011 року, яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 92409 грн., в звязку з порушенням п.54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 ПК України та застосовано штрафні санкції в сумі 1 грн. З даним рішенням позивач не погоджується, та просить його скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, просила позов задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях. Зокрема, зазначив, що, на думку податкового органу, угода, яка укладалась між ЗАТ «Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат»і ТОВ «Газторг Україна»на постачання природного газу укладалась без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування і несплати податків, а тому є нікчемною.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до наказу Козятинської ОДПІ № 269 від 18.04.2001 р. у період з 22.04.2011 р. по 26.04.2011 р. посадовою особою податкової інспекції проведено позапланову виїзну перевірку ЗАТ «Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 388661 грн. за січень 2011 р. на розрахунковий рахунок, яка виникла за рахунок від`ємного значення з ПДВ, що декларувалось в грудні 2010 року.

За наслідками проведеної перевірки складено акт від 26.04.2011р. № 34/23/32130182 (а.с. 8- 20).

Перевіркою встановлено, що на порушення п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, п.1, п. 2 ст. 215, ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України, п. 19 ст. 2, ч. 2 ст. 9 Бюджетного кодексу України завищено відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту за січень 2011 р. в сумі 92408,78 грн.

За наслідками проведеної перевірки та складеного акту Козятинською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000302301 від 13.05.2011 р. про зменшення суми відємного значення з податку на додану вартість в розмірі 92409 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, товариство звернулось зі скаргою (№67-11к від 23.06.2011 року) до Державної податкової адміністрації у Вінницькій області, розглянувши яку, остання залишила оскаржуване рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідне рішення №17488/10/25-009 про результати розгляду первинної скарги, датоване 19.08.2011 року та міститься в матеріалах справи.

Аналогічне рішення від 23.09.2011 року№200/6/10-2115 прийнято також Державною податковою службою України на скаргу позивача № 94-11к від 1.09.11 р.

Не погоджуючись з податковим повідомлення-рішенням податкового органу позивач звернувся з даним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявленого позову суд керується та виходить з наступного.

Як встановлено судом, спірні правовідносини склалися навколо того, що згідно даних системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, ТОВ "Газторг Україна" при проведенні господарських операцій по купівлі-продажу газу не задекларовано податкові зобовязання у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року та відсутній факт сплати до бюджету податку на додану вартість.

Крім того, у акті перевірки податковим інспектором, наведені положення статей 203, 215 та 228 Цивільного кодексу України, щодо нікчемності правочинів. Проте, висновки щодо недійсності/нікчемності правочину(ів) та яких /якого саме відсутні.

Оцінюючи викладені у акті обставини, суд виходить з наступного.

26.08.2010 року між ЗАТ "Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат " (Споживач) та TOB "Газторг Україна" (Постачальник), укладено договір № 07/10-23/02 про передачу у власність природного газу (а.с. 36-38), згідно умов якого Постачальник зобовязується передати у власність Споживачу в 2010 році природний газ, а останній, в свою чергу, зобовязується прийняти та оплатити газ на умовах даного Договору.

Згідно актів прийому-передачі вартісних показників природного газу за січень 2011 року за № 0000000009 від 31.03.2011 року та № 000000010 від 31.03.2011 року, TOB "Газторг Україна" передало, а ЗАТ "Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат»прийняв природний газ за січень 2011 року, що підтверджується підписами обох сторін (а.с. 49-50).

Проведення оплати за поставлений газ стверджується банківськими виписками (а.с.40-41).

Крім того, факт поставки газу також підтверджується актом подачі-прийому та реалізації газу від 31.01.2011р., підписаного ВАТ «Вінницягаз», ТОВ «Газторг Україна»та ЗАТ "Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат", податковою накладною від 31.01.11 р., податковою декларацією з податку на прибуток.

Аналіз зазначених вище доказів дає підстави для висновків щодо необґрунтованості посилань представника податкового органу на відсутність реальних поставок природного газу на виконання умов договору від 26 серпня 2010 року, з тих підстав, що ТОВ «Газторг Україна»при проведені господарських операцій по купівлі продажу товарно-матеріальних цінностей не задекларовано податкові зобовязання у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2011 р. та відсутній факт сплати до бюджету податку на додану вартість.

З даного приводу слід зазначити, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Така позиція викладена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10.

З приводу висновків податкового органу щодо порушення статей 203, 228 Цивільного кодексу України, суд також зважає на таке.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Водночас, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого вказаною статтею міститься обовязкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

При кваліфікації правочину за цією статтею має враховуватись вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма повязує недійсність господарського зобовязання з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону: наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності).

Як вбачається з акту перевірки податковий орган ставить в провину позивачу порушення вищезазначених статей. Однак, не вказує до яких правочинів, операцій відносяться такі висновки. Відповідачем не обґрунтовано та не надано доказів порушення позивачем при укладанні/виконанні правочинів та яких саме конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору, як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угод та яких саме.

Актом перевірки вказано лише на те, що згідно даних системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ТОВ "Газторг Україна" при проведенні господарських операцій по купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей не задекларовано податкові зобовязання у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року та відсутній факт сплати до бюджету податку на додану вартість ТОВ «Газторг Україна», що перебував у взаємовідносинах з платником податків ЗАТ «Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат».

Враховуючи правову позицію Верховного Суду України, яка викладена у інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10, суд виходить з того, що одним із етапів встановлення судом обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, є встановлення факту здійснення господарської операції шляхом дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договорів, актів виконаних робіт, документів про перевезення, зберігання товарів тощо. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Крім того, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Натомість, згідно статті 198.3 Податкового Кодексу України право на включення суми ПДВ до податкового кредиту виникає у Товариства у випадку придбання товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до положень статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, враховуючи норми чинного законодавства, право на формування податкового кредиту та відповідно бюджетного відшкодування не залежить від подальших дій контрагентів щодо декларування податкових зобовязань з ПДВ у декларації та сплати або несплати ПДВ до бюджету такими контрагентами, оскільки, солідарної відповідальності між покупцями та продавцями по декларуванню та сплаті ПДВ до бюджету не передбачено нормативно-правовими актами України.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772, визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Проте, акт перевірки зазначеним вимогам не відповідає. Висновок податкового органу щодо порушення статтей 203, 245, 228 ЦК України не обґрунтовано жодними фактичними обставинами та базується виключно на аналізі відповідних норм Цивільного кодексу України. При цьому, акт не містить посилань на відсутність тих чи інших документів, які б свідчили про відображення Товариством у податковому обліку господарських операцій за відсутності для цього правових підстав. Відсутні в акті перевірки також розрахунки з посиланням на первинні документи податкового та бухгалтерського обліку щодо визначення податкових зобовязань за донарахованими платежами. Лише з наведених обставин висновки акту не можуть бути обєктивними.

Отже, викладені в Акті перевірки обставини, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Доречним є також зазначити про те, що у письмових запереченнях представник податкового органу, на обгрунтування своєї позиції, посилається на відсутність документів, які б підтверджували фактичне отримання та використання у господарській діяльності ЗАТ "Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат" природного газу та на те, що угода між останнім та ТОВ "Газторг Україна" на постачання природного газу укладалась без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування і несплати податків, а тому є нікчемною.

Вказані аргументи податкового органу судом до уваги не беруться, оскільки питання щодо транспортування, фактичного отримання та використання газу перевіряючим не досліджувались. Більш того, як вже зазначалось вище, у акті перевірки відсутні будь -які посилання на нікчемність правочинів чи операцій, а лише процитовані положення статей 203, 215,228 ЦК України.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні (стаття 86 цього Кодексу).

Підсумовуючи викладене, суд дійшов до висновку про те, що податковий орган під час перевірки та прийнятті рішення про зменшення розміру від"ємного значення суми податку на додану вартість, вийшов за межі повноважень та діяв не у спосіб, що передбачений законодавством України, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 94 КАС України судові витрати понесені позивачем підлягають стягненню на його користь із Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовільнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Козятинської об"єднаної державної податкової інспекції №0000302301 від 13.05.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства "Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат" (вул. Заводська, 1, смт Глухівці, Козятинський район, Вінницька обл., ЄДРПОУ 32130182) 3,40 грн. (три грн. 40 коп.) судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №1281 від 13.10.2011 року.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяВоробйова Інна Анатоліївна