Постановление суда № 21785425, 07.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" лютого 2012 р. м. КиївК-19381/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Харченка В.В.

Бим М.Є.

Гончар Л.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Луганський лікеро-горілчаний завод Луга-Нова»на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2010 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Луганський лікеро-горілчаний завод Луга-Нова»до Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення про застосування фінансових санкцій, -

в с т а н о в и л а:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2009 року позовні вимоги позивача задоволено повністю. Скасовано рішення Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №56 від 20.03.2009 року про донарахування страхових внесків у сумі 1046,07 грн., нарахування пені у сумі 118,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 42642, 00 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2010 року апеляційну скаргу відповідача задоволено. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2009 року скасовано. Ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в якій Закрите акціонерне товариство «Луганський лікеро-горілчаний завод Луга-Нова»просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2010 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Закрите акціонерне товариство «Луганський лікеро-горілчаний завод Луга-Нова»(далі - ЗАТ «ЛЛГЗ ЛУГА-НОВА») є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 14.06.2000 року за номером 13821200000000269, код ЄДРПОУ 30996128.

Актом ревізії Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 152 від 02.03.2009 року визначено, що на Київській філії ЗАТ «ЛЛГЗ ЛУГА-НОВА»5 осіб отримували заробітну плату за трудовими угодами, які позивачем були віднесені до угод цивільно-правового характеру, в зв'язку з чим отримані за цими угодами кошти за 2006 - 2009 роки у сумі 42642 грн. (ОСОБА_4 - 4800 грн., ОСОБА_5 - 10566 грн.: 2006 р. - 2007 р. - 4950 грн., 2007 р. - 5616 грн., ОСОБА_6 - 26676 грн.: 2007 р. - 8424 грн., 2008 р. - 16848 грн., 2009 р. - 1404 грн., ОСОБА_7: 2007 р. - 150 грн., 2008 р. - 150 грн., ОСОБА_8: 2007 р. - 150 грн., 2008 р. - 150 грн.) не увійшли до фонду оплати праці та не були враховані при нарахуванні та сплаті страхових внесків. Вказані трудові угоди укладено позивачем відповідно до ст. 23 КЗпП України і вони є різновидом трудового договору.

На підставі акта ревізії Виконавчою дирекцією Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності прийнято рішення № 56 від 20.03.2009 року, яким на підставі абз. 6 ч. 1 ст. 23, п. 2 ч.2 ст. 27, ст. 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" донараховані страхові внески у сумі 1046,07 грн., пеня у сумі 118,00 грн. та за неповну сплату страхових внесків застосовано штраф у розмірі заниженої суми заробітної плати у сумі 42642,00 грн. Відповідно до ст. 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форм власності та господарювання, або фізичних осіб. Особи ж, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами (угодами), беруть участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на добровільних засадах.

Базою для нарахування страхових внесків до Фонду є фактичні витрати на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України від 24.03.95 р. № 108/95 «Про оплату праці», та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб. Статтею 2 Закону № 108/95 визначена структура заробітної плати, яка складається із основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат. Головним критерієм при віднесенні тієї чи іншої виплати до складу фонду оплати праці слід вважати її безпосередній зв'язок із виконанням роботи відповідно до умов трудового договору.

Договори з громадянами на використання їхньої праці можуть укладатися відповідно до трудового або цивільно-правового законодавства, при цьому слід розрізняти особливості цих договорів.

Цивільно-правовий договір - це угода між громадянином і організацією (підприємством тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Серед ознак, за допомогою яких відрізняються один вид договору від іншого, можна виділити такі.

За договором підряду, укладеним між власником і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За підрядним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Отже, за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, слід укладати цивільно-правовий договір.

Пунктом 2 частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" страхувальник зобов'язаний нарахувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Між сторонами виник спір щодо правової кваліфікації укладених позивачем договорів з надання послуг фізичними особами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що пункти договорів про надання послуг мають ознаки трудових, зокрема:

у п. 1 договору № 13 від 05.01.07р. зазначено, що виконавець зобов'язаний своєчасно та правильно оформлювати відповідні бухгалтерські документи, складати бухгалтерські проводки та журнали-ордера, зобов'язаний виконувати інші службові доручення за вказівкою головного бухгалтера у межах своєї компетенції;

у п. 2 вказано, що при наданні послуг виконавець повинен керуватися в своїй діяльності внутрішніми положеннями та інструкціями з організації бухгалтерського обліку на підприємстві, правилами його ведення, порядком оформлення операцій та організацією документообігу по ділянкам обліку.

Тобто, вказані пункти договору зобов'язують працівника виконувати правила внутрішнього розпорядку.

Відповідно до п. 4 цього ж договору виконавець несе повну матеріальну відповідальність за передані на зберігання об'єкти у вигляді відшкодування заподіяних збитків у повному об'ємі, Така позиція характерна для укладання трудового договору та міститься в п. 6 ст. 134 КЗпП: відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків.

В п. 4 договору № 11/09-06 та № 12 від 01.03.07р. передбачено, що оплата праці по договору проводиться щомісячно, у фіксованому розмірі, з даної суми, при проведенні ревізії було виявлено, що працівникам на підставі даних договорів виплачувалася матеріальна допомога. Таке притаманне для трудових відносин, а нормами Цивільного законодавства України не передбачено надання матеріальної допомоги виконавцю за договором підряду не передбачено.

Крім того, як вбачається з тексту договорів, які знаходяться в матеріалах справи, працівники не самі організовували роботу і виконували її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковувалися відповідним посадовим особам. На підприємстві вівся табель відпрацьованого часу, що є особливістю трудових правовідносин. В договорах визначався обовязок працівника щомісячно виконувати відповідні роботи, визначено матеріальну відповідальність за невиконання обовязків.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Луганський лікеро-горілчаний завод Луга-Нова»залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Харченко