Постановление суда № 21741002, 14.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2012 року м. КиївК-22257/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГолубєвої Г.К.

СуддівКарася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.05.2010 року та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26.01.2010 року по справі № 2а-27559/09/1270 за позовом Дочірнього підприємства «Ніколь»до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання недійсним рішення про застосування штрафних санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Ніколь»звернулось до суду з позовною заявою до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання недійсним рішення № 0001602340 від 05.11.2008.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26.01.2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.05.2010 року, позов задоволено, визнано недійсним рішення податкового органу.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної виїзної планової документальної перевірки контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового обігу субєктом підприємницької діяльності господарської одиниці ДП «Ніколь»- пункту гральних автоматів, складено акт № 0097/12/20/23/31783975 від 27.10.2008р., в якому зафіксовано порушення п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: проведення розрахункової операції без застосування зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку та переведеного у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій.

В акті також зазначено, що на пункті гральних автоматів знаходився 1 гральний автомат, який був у діючому стані; розрахункових операцій, під час здійснення перевірки, на ньому здійснено не було.

На підставі результатів вказаної перевірки, 05.11.2008 відповідачем прийняте рішення № 0001602340 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що на момент проведення перевірки позивач не здійснював розрахункових операцій, тому відповідач безпідставно застосував штрафні санкції за порушення п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не було порушено даної норми Закону, тому й застосування податковим органом відповідальності за відсутності порушення є безпідставним.

З огляду на викладене, суди дійшли вірного висновку про задоволення позовних вимог та визнання недійсним рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій за правопорушення, яке позивач не здійснював.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що, в межах касаційної скарги, порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську відхилити.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.05.2010 року та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26.01.2010 року по справі №2а-27559/09/1270 залишити без змін.

Справу № 2а-27559/09/1270 повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.

Судді підписКарась О.В.

підписРибченко А.О. Суддя Г.К. Голубєва