Постановление суда № 21740902, 31.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" січня 2012 р. м. КиївК-17441/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГолубєвої Г.К.

СуддівКарася О.В.

Рибченка А.О.

при секретарі судового засідання: Навасардян М.Г.,

розглянувши касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Завод комунального транспорту"

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2009 року

та постанову Господарського суду Львівської області від 20.06.2008 року

по справі № 13/40А

за позовом Закритого акціонерного товариства "Завод комунального транспорту"

до Державної податкової інспекції у м. Львові

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Завод комунального транспорту" звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Львові про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №62301/0/1827 від 02.02.2007 року.

Постановою Господарського суду Львівської області від 20.06.2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2009 року в адміністративному позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та апеляційного судів скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняття судових рішень без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим повідомленням-рішенням № 62301/0/1827 від 02.02.2007 року ДПІ у м. Львові визначено ЗАТ "Завод комунального транспорту" податкове зобов'язання з податку на додану вартість та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 3425604 грн. та штрафні санкції в розмірі 1712802грн. Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки базується на висновках Акту про результати невиїзної документальної перевірки ЗАТ "Завод комунального транспорту" з питання достовірності нарахування суми за період серпень 2004 року № 14/23-4/32483661 від 18.01.2007 року, які суперечать вимогам чинного законодавства України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у даній справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем пропущено річний термін звернення до суду, встановлений ст.99 ч.2 КАС України, яким визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що зазначені висновки судів попередніх інстанцій не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно дослідженим фактичним обставинам справи при належному застосуванні норм чинного законодавства до спірних правовідносин.

Так, в процесі розгляду даної справи судами встановлено, що предметом спору в справі є податкове повідомлення-рішення № 62301/0/1827 від 02.02.2007 року, яке відправлено ДПІ у м. Львові 06.02.2007 року.

Відмовляючи у позові з тих підстав, що позивачем пропущено річний термін звернення до суду, встановлений ст. 99 ч.2 КАС України для оскарження спірного податкового повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій не врахували наступне.

Загальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи визначено частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України і становить один рік. Зазначений строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас підпункт 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21.12.00 № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлює, що платник податків вправі оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобовязання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення з урахуванням строків давності. В свою чергу, строки давності визначені статтею 15 зазначеного Закону і становлять 1095 днів.

При вирішенні конкуренції між положеннями частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України і нормами статей 5 та 15 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" судам слід враховувати приписи частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Остання передбачає, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Виходячи з наведеної норми Кодексу адміністративного судочинства України, строки звернення з адміністративним позовом та порядок їх обчислення можуть встановлюватися також іншими законами, в тому числі Законом України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Таким чином, строк звернення платника податків з позовом до адміністративного суду щодо оскарження рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобовязання визначається на підставі норм статей 5 та 15 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і становить 1095 днів з моменту отримання відповідного податкового повідомлення. При цьому наслідки пропущення зазначеного строку регулюються статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Завод комунального транспорту" задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2009 року та постанову Господарського суду Львівської області від 20.06.2008 року по справі № 13/40А скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)Голубєва Г.К.

Судді (підпис)Карась О.В.

(підпис)Рибченко А.О. Ухвала складена у повному обсязі 31.01.2012р.