Постановление суда № 21706607, 02.03.2012, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

02.03.2012 м.Ужгород Справа № 5008/257/2011

Суддя Швед С.Б., розглянувши матеріали скарги ДП „Сі Пі Ем Білдінг Юкрейн”, м. Ужгород на дії міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції з виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 21.04.2011р. у справі №5008/257/2011 за позовом ТзОВ „Центр капітального будівництва”,м.Київ до дочірнього підприємства „Сі Пі Ем Білдінг Юкрейн”,м.Ужгород про стягнення 459180,61 грн. (постанова від 03.02.12, виконавче провадження № 27890113),

Суддя Швед С.Б

секретар судового засідання - Орсаг О.В.

боржника ОСОБА_1 (дов. від 27.02.2012);

органу ДВС ОСОБА_2 ( дов. від 01.09.2011) ;

ВСТАНОВИВ:

ДП „Сі Пі Ем Білдінг Юкрейн” (далі - Боржник) звернулося до суду зі скаргою на дії міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції (далі орган ДВС) у частині, що стосується стягнення виконавчого збору з боржника на підставі постанови від 03.02.2012.

Заявник посилається на безпідставне винесення органом ДВС вищевказаної постанови у звязку з укладенням між сторонами мирової угоди про закінчення виконавчого провадження.

Представник органу ДВС у спростування доводів скаржника просить суд прийняти до уваги те, що його дії при виконанні рішення суду відповідають вимогам закону в частині стягнення виконавчого збору на підставі ст. 28 Закону України „Про виконавче провадження”.

Розглянувши матеріали справи, скарги та доданих до неї матеріалів, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд констатує наступне:

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Законом України „Про виконавче провадження” (ст.ст. 2 та 18) обовязок виконання судових рішень покладено на органи Державної виконавчої служби.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 21.04.2011р., залишеним у силі постановою Львівського апеляційного господарського суду Закарпатської області від 29.06.2011 у справі присуджено до стягнення з дочірнього підприємства „Сі Пі Ем Білдінг Юкрейн” (м. Ужгород, вул. Фединця, 42/4, код 33331696) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Центр капітального будівництва” (м. Київ, вул. Желябова, буд. 4 „а”, код 33240101) суму 447180,00 грн. (чотириста сорок сім тисяч сто вісімдесят гривень 00 коп.) заборгованості за виконані підрядні роботи, а також суму 6702,00 грн. (шість тисяч сімсот дві гривні 00 коп.) у відшкодування судових витрат (в т.ч. 4472,00 грн. по держмиту; 236,00 грн. по інформаційно технічному забезпеченню судового процесу; 2000,00 на оплату послуг адвоката).

Зазначене рішення суду набрало законної сили і відповідно до статті 124 Конституції України є обов'язковим до виконання на всій території України.

Орган ДВС на підставі заяви стягувача відкрив виконавче провадження з виконання наказу суду від 20.07.2011р.

У відповідності з приписами ст. 25 Закону України „Про виконавче провадження” державним виконавцем було надано боржнику строк для добровільного виконання судового рішення.

З матеріалів справи судом встановлено, що рішення суду у добровільному порядку боржником виконано не було, що стало підставою для вжиття державним виконавцем заходів з його примусового виконання на підставі ст. 27 Закону України „Про виконавче провадження”.

У процесі процедури з примусового виконання судового рішення між стягувачем та боржником було укладено мирову угоду від 19.12.11, яка затверджена ухвалою суду від 10.01.2012., наслідком чого стало закриття

виконавчого провадження (постанова 03.02.2012), з одночасним винесенням постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, яка була виділена в окреме провадження (Т.3, а.с. 41-42).

По суті вимоги поданої боржником скарги зводяться до оскарження постанови від 03.02.2012р. про стягнення з нього виконавчого збору (а.с. 42) .

Частинами першою третьою статті 25 Закону України „Про виконавче провадження” передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

У відповідності з приписами частин першої та третьої ст. 27 Закону України „Про виконавче провадження” у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з частиною першою ст. 28 Закону України „Про виконавче провадження” у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню. У зазначеному розмірі виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

У разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону (в т.ч. визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання, п. 2 частини першої ст. 49 Закону України „Про виконавче провадження”), якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Судовим розглядом скарги боржника встановлено, що дії державного виконавця по вжиттю заходів щодо стягнення з боржника виконавчого збору відповідають порядку та процедурі, що передбачені ст. ст. 25, 27, 28, 49 Закону України „Про виконавче провадження”.

Правовий зміст вищевказаних статей Закону України „Про виконавче провадження” вказує не те, що стягнення виконавчого збору поставлено в пряму залежність від моменту виконання судового рішення. Якщо таке проводиться боржником у строк, наданий для добровільного виконання, судовий збір не стягується, якщо в процедурі примусового виконання, то в наявності є всі правові підстави для його стягнення.

За таких обставин справи постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 03.02.2012 р.(Т.3, а.с.42) винесена державним виконавцем правомірно та відповідно до частини 7 статті 28 Закону України „Про виконавче провадження”.

Аргументи скаржника з посиланням на п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. № 14 не можуть бути прийняті до уваги у звязку з внесеними змінами до Закону України „Про виконавче провадження” щодо підстав та порядку стягнення виконавчого збору.

З огляду на наведене скарга задоволенню не підлягає

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 4, 4?, 86, 115, 121-2 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги відмовити.

Суддя С. Швед