№ 21693024, 14.02.2012, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/2570/162/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2012 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої суддіСоломко І.І.,

за участю секретаряРозмовенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

позивач, ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівського обласного військового комісаріату (далі відповідач), в якому остаточно просить суд: визнати протиправним рішення комісії Чернігівського обласного військового комісаріату щодо розгляду питань, повязаних із визначенням учасників бойових дій викладене в протоколі № 2 від 02.02.2011 року про відмову у встановлені йому статусу учасника бойових дій та зобовязати відповідача повторно розглянути питання щодо надання йому статусу учасника бойових дій.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що в період з 29.09.1967 року по 06.02.1969 року він проходив військову службу у військовій частині № 84587, а в період з 13.07.1968 року по 04.09.1968 року був направлений на виконання бойового завдання на території Чехословаччини. Події, які відбувалися в Чехословаччині в період з 21.08.1968 року по 04.09.1969 року отримали назву «операція «Дунай». Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року № 63 Чехословаччина віднесена до переліку держав, на території яких в період з 20.08.1968 року по 01.09.1969 року проходили бойові дії, а тому відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та вищевказаної постанови має право на присвоєння статусу учасника бойових дій. Крім того, при розгляді питання про надання йому зазначеного статусу, відповідачем було порушено процедуру розгляду, а саме: не доведено до його відома рішення комісії в письмовій формі, і які саме документи були відсутні. За таких обставин вважає, що рішення комісії Чернігівського обласного військового комісаріату щодо розгляду питань, повязаних із визначенням учасників бойових дій викладене в протоколі № 2 від 02.02.2011 року є протиправним.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що на розгляд Комісії Чернігівського обласного військового комісаріату щодо розгляду питань, повязаних із визначенням учасників бойових дій позивачем не надані документи, які підтверджують участь у бойових діях або забезпеченні бойової діяльності військ, а тому вважає вимоги позивача про надання йому статусу учасника бойових дій безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно довідки Центрального Архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 06.04.2000 року № 4/ІІ-42080, Військова частина № 84587, у якій позивач проходив службу, в період з 14.07.1968 року по 04.09.1968 року приймала участь у навчанні «Дунай»(а.с.17).

Згідно довідки Центрального Архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 10.06.2009 року № 4/231023 підтверджено факт проходження позивачем служби у військовій частині 84587, яка, за даними історичного формуляру, в період з 21.08.1968 року по 04.09.1968 року доставляла паливо на аеродроми, що знаходилися на території Чехословаччини. Крім того зазначено, що особовий склад виконуючи завдання на території ЧССР, показав витривалість, витримку й високе ідейно-політичне загартування (а.с.18).

Позивач звернувся до відповідача із заявою про надання йому статусу учасника бойових дій, за результаті розгляду якої, 02.02.2011 року Комісія з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій прийняла рішення про відмову позивачу у встановленні статусу учасника бойових дій у звязку з відсутністю документів, які підтверджують участь у бойових діях, або забезпеченні бойової діяльності військ(а.с.72-73).

З таким висновком комісії суд не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-XII, учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ лишнього Союзу PCP (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу PCP проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи убезпеченні бойової діяльності військ (флотів).

Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 63 від 08.02.1994 року «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» затверджено перелік держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, і періодів бойових дій на їх території, де також міститься вказівка, що бойові дії велися і в інших країнах після грудня 1979 року, але інформацію про участь в них надає Генеральний штаб Збройних Сил колишнього Союзу РСР відносно військових фахівців.

До вказаного Переліку включено і Чехословаччину з періодом бойових дій з 20.08.1968 року по 01.01.1969 року.

Як вбачається з матеріалів справи, Військова частина № 84587, у якій позивач проходив службу, в період з 14.07.1968 року по 04.09.1968 року приймала участь у навчанні «Дунай», тобто в період бойових дій, який визначено у вищевказаному Переліку.

Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відмовляючи позивачу у наданні статусу учасника бойових дій у звязку з відсутністю документів, які підтверджують участь у бойових діях, або забезпеченні бойової діяльності військ, відповідачем не дано належної оцінки відомостям, викладеним в довідках Центрального Архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 06.04.2000 року № 4/ІІ-42080 та від 10.06.2009 року № 4/231023.

Також, відповідачем не зазначено, з яких міркувань він виходив, визначивши, що вищевказані документи не стосуються позивача, і що інформація, яка міститься в цих документах, не свідчить про участь позивача у бойових діях на території Чехословаччини.

Крім того, позивач в судовому засіданні посилався на порушення відповідачем процедури розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій, зокрема, щодо не визначення документів, які під час прийняття рішення були відсутні, а також не доведення йому в письмовій формі про прийняте рішення.

У пункті 7 Положення про комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України та Інструкції про порядок видачі посвідчень учасника бойових дій, нагрудних знаків «Ветеран війни - учасник бойових дій» та листів талонів на право одержання проїзних квитків з 50-відсотковою знижкою їх вартості у Збройних Силах України, затверджених наказом Міністерства оборони України від 08.04.2009 року № 158, (на час виникнення правовідносин), комісії зобов'язані, зокрема, досліджувати інші докази, у разі відмови в задоволенні вимог, викладених у заяві, рішення доводити до відома громадянина в письмовій формі, а також роз'яснювати порядок оскарження прийнятого рішення..

Відповідачем не надано суду доказів про виконання вимог пункту 7 вищевказаного Положення.

Отже, рішення викладене в протоколі № 2 від 02.02.2011 року прийнято відповідачем не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття вказаного рішення, а тому заява позивача про надання йому статусу учасника бойових дій потребує повторного розгляду комісією.

У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскільки відповідачем не враховано усіх обставин, що мають значення для прийняття вказаного рішення, тому рішення відповідача викладене в протоколі № 2 від 02.02.2011 року про відмову у встановлені статусу учасника бойових дій ОСОБА_1, є протиправним.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 94, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним рішення Комісії Чернігівського обласного військового комісаріату щодо розгляду питань, повязаних із визначенням учасників бойових дій, викладене в протоколі № 2 від 02.02.2011 року про відмову у встановлені статусу учасника бойових дій ОСОБА_1.

Зобовязати Комісію Чернігівського обласного військового комісаріату щодо розгляду питань, повязаних із визначенням учасників бойових дій повторно розглянути питання щодо надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

Стягнути з Державного бюджету (р/р 31216206784002 в ГУДКС України в Чернігівській області, МФО 853592, код 38054398) на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 32,19 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Соломко І.І.