Постановление суда № 21541623, 24.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" січня 2012 р. м. КиївК-58099/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГолубєвої Г.К.

СуддівКарася О.В.

Рибченка А.О.

при секретарі судових засідань: Навасардян М.Г.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Хоростків-цукор”

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2009 року

по справі № 2-а-115/08 (22-а-16528/08/9104)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Хоростків-цукор”

до Державної податкової інспекції у Гусятинському районі Тернопільської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Хоростків-цукор” звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою про скасування податкового повідомлення-рішення № 0018112300/0 від 13.12.2007р.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.10.2008 року позов задоволено; скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з огляду на протиправність його прийняття.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2009 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ “Хоростків-цукор” з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податкового кредиту з податку на додану вартість по операціях з придбання природного газу за період з 01.11.2004р. по 31.12.2004р., складено акт № 1521/23-31818410 від 03.12.2007р., в якому зафіксовано порушення пп. 7.2.1, пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 183771,46 грн. за листопад 2004 року.

На підставі результатів вказаної перевірки, 13.12.2007 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0018112300/0 про донарахування суми податку на додану вартість в розмірі 183771,46 грн. та 91885,54 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Також судами встановлено, що 19.08.2004р. між ТОВ “Хоростків-цукор” та ТОВ “Енергохолдинг” укладено договір купівлі-продажу природного газу № 08-09-04 та додаткову угоду № 08-09-04 від 19.08.2004р. із зміною ціни на обсяг листопадового газу, визначеного із податком на додану вартість, згідно якого ТОВ “Хоростків-цукор” придбало від постачальника ТОВ “Енергохолдинг” (юридичну особу якого припинено постановою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 17.04.2007р. по справі № 2-а-22/2007) природний газ на суму 183771,46 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ “Енергохолдинг” підтверджений первинними документами; позивачем сплачено контрагенту за договором суму ПДВ в ціні товару; отримання покупцем права на податковий кредит з податку на додану вартість не ставить в залежність від фактичного надходження цих сум до бюджету.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що податкова накладна, на основі якої позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Суд касаційної інстанції не погоджується з таким висновком апеляційного адміністративного суду, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 7.2.1, абз. 1, 3 пп. 7.2.3, пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (станом на момент здійснення господарських операцій) платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.; податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках; оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно п. 1.7. ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1. п. 7.4., абз. 3 пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 зазначеного закону податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 вказаного закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг); у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” якщо відомості які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатись на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатись на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до п. 9.6. ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції на час здійснення спірних правовідносин) свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Як встановлено судами позивачем до складу податкового кредиту включені суми податку на додану вартість сплачені у вартості придбаних товарів, що підтверджується податковою накладною, випискою з банку та не оспорюється відповідачем; дані про припинення юридичної особи, анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість контрагента позивача під час здійснення господарських операцій та видачі податкової накладної відсутні.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

За вказаних обставин, наявності порушень норм матеріального та процесуального права, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції залишенню в силі, як така, що скасована помилково.

Керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Хоростків-цукор” задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2009 року скасувати та залишити в силі постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.10.2008 року.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.

Судді підписКарась О.В.

підписРибченко А.О. Ухвала складена у повному обсязі 27.01.2012р.