Постановление суда № 21428613, 17.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" січня 2012 р. м. КиївК-59127/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГолубєвої Г.К.

СуддівКарася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

при секретарі судового засідання: Навасардян М.Г.,

розглянувши касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КМ Партнери" та Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2009 року

по справі №22-а-39811/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КМ Партнери"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КМ Партнери" звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.07.2007р. №0000612303/0 та № 0000622303/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2008 року у даній справі позов задоволено; визнано неправомірними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення з мотивів безпідставності їх прийняття.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2009 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2008 року в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.07.2007 року № 0000622303/0 та прийнято у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2008 року залишено без змін.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2009 року, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити без змін постанову суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає її такою, що прийнята з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва також звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та апеляційного судів скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права та прийняття судових рішень без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 30.05.2007 року по 11.07.2007 рік ДПІ у Голосіївському районі було проведено виїзну планову перевірку ТОВ "КМ Партнери", з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 року по 31.12.2006 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 390/1-23-03-30301978 від 12.07.2007 року, в якому зафіксовано порушення позивачем:

- п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.1, 5.3.3, 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 та п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого позивачем було занижено податок на прибуток на загальну суму 58423,00грн.;

- п.п. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем було занижено податкове зобовязання з ПДВ за перевіряємий період на суму 41223,86 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 23 липня 2007 року №0000612303/0 на суму 87634,50 грн. та №0000622303/0 на суму 61835,79 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про те, що податковим органом не доведено правомірність прийняття ним спірних податкових повідомлень-рішень, з огляду на наявність у позивача всіх первинних документів, складених у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, що підтверджують віднесення останнім до валових витрат та податкового кредиту відповідних сум.

У той же час, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд обґрунтовано погодився з тим, що віднесення позивачем 123 427,19 грн. податку на додану вартість, сплачених у складі вартості придбаних ним легкових автомобілів, до валових витрат підприємства, повністю відповідає вимогам пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, а тому у відповідача були відсутні підстави для донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Однак при цьому, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині неправомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 23 липня 2007 року № 0000612303/0 та його скасування.

Разом з тим, вказаний висновок про неправомірність зазначеного податкового повідомлення-рішення в цілому, яким позивачу визначено до сплати податок на прибуток у розмірі 87634,50 грн. по кільком епізодам сукупно, не узгоджується з висновками цього ж суду, з урахуванням того, що мотивувальна частина постанови апеляційного суду містить також висновки про часткове доведення податковим органом правомірності донарахування ним вказаного податку, зокрема по епізодам щодо встановлення правомірності віднесення та кваліфікації витрат на поліпшення основних фондів платника, так і щодо заниження обєкту оподаткування податком на прибуток підприємств у зв'язку з безпідставним віднесенням до складу валових витрат позивачем відповідних витрат на проведення свята.

Вказане також стосується і повноти надання вичерпних юридичних висновків судами окремо по кожному епізоду щодо правомірності визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість у відповідній сумі.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КМ Партнери" та Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2009 року та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2008 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)Голубєва Г.К.

Судді (підпис)Карась О.В.

(підпис)Рибченко А.О.

(підпис)Федоров М.О.

(підпис)Шипуліна Т.М. Ухвала складена у повному обсязі 20.01.2012р.