Постановление суда № 2136876, 30.08.2007, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 22ц-1350\2007 р.

Головуючий у 1-й інстанції: Бечко Є.М.

Доповідач: Редька А.Г.

УХВАЛА

ІМ"ЯМ УКРАЇНИ

ЗО серпня 2007 року місто Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Литвиненко І.В., суддів - Бобрової І.О., Редьки А.Г.,

при секретарі - Вареник О.М.,

за участі: позивачів ОСОБА_1,ОСОБА_2, ОСОБА_3

та їх представника ОСОБА_4,

представника відповідача Шестака О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1,ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 26 червня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівська деревообробна компанія" про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

У листопаді 2006 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом, у якому просили стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівська деревообробна компанія" заробітну плату за період їх роботи на підприємстві з травня 2006 року до 1 листопада 2996 року на користь ОСОБА_1 3003 грн, у т.ч. 560 грн компенсації за невикористану відпустку, на користьОСОБА_2 2683 грн, у т.ч. 560 грн компенсації за невикористану відпустку, на

2

 користь ОСОБА_3 2913 грн, у т.ч. 510 грн компенсації за невикористану відпустку, а також по 12000 грн на користь кожного у відшкодування моральної шкоди. Посилалися, що їм за весь період роботи неповно нараховували та виплачували заробітну плату, а у додатковій угоді визначено, що заробітна плата повинна бути 5 грн за годину з 1 до 8 вересня 2006 року, а з 9 вересня 2006 року по 7 грн за годину, що адміністрація підприємства також не виконала.

Представник відповідача заперечував позовні вимоги, посилаючись, що оплата праці позивачів проводилася відповідно до встановлених посадових окладів, а не за кількість виготовленої продукції, виплачена у повному обсязі, а їх доводи про погодинну оплату праці не відповідають дійсності.

Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 26 червня 2007 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1,ОСОБА_2, ОСОБА_3

Рішенням суду встановлено, що заробітна плата позивачам нараховувалася у розмірах відповідно окладів за штатними розкладами, виплачувалася у повному обсязі, тому вимоги позивачів не можуть бути задоволені.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 просять скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з підприємства на їх користь заробітну плату і відшкодувати моральну шкоду, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачів та представників відповідача, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 не може бути задоволена.

Суд першої інстанції у повному обсязі дослідив надані сторонами документи, перевірив доводи та заперечення сторін, правильно встановив обставини справи і висновок суду грунтується на матеріалах справи та законі.

Відповідно до ст.21 КЗпП України працівник зобов'язується виконувати роботу визначену трудовим договором, а власник або уповноважений ним орган зобов'язується виплачувати заробітну плату відповідно до законодавства про працю, колективного договору та угоди сторін.

За матеріалами справи встановлено, що відповідно до наказу № 23-к від 23 травня 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 працювали столярами на підприємстві з 23 травня 2006 року, а ОСОБА_3 працював столяром з 20 червня 2006 року відповідно до наказу № 34-к від 20 червня 2006 року.

3

Наказом від 1 листопада 2006 року № 51-к всі троє були звільнені з роботи за п.1 ст.36 КЗпП України.

Відповідно до зазначених наказів про прийом на роботу визначена оплата праці позивачів згідно посадових окладів за штатним розкладом

Колективний договір на підприємстві відсутній, окремого положення про оплату праці на підприємстві також немає, документом, що регулює оплату праці працівників є штатних розклад підприємства, у якому визначені посадові оклади працівників підприємства. З наданих штатних розкладів, затверджених керівником підприємства без погодження з представником трудового колективу, встановлено, що посадовий оклад столяра підприємства становив 350 грн з 1 березня 2006 року та 375 грн з 3 липня 2006 року. Ніяких інших документів щодо окремої угоди про оплату праці позивачів не надано і як пояснили самі позивачі така угода була усною, що не може бути правовою підставою для оплати праці відповідно до такої угоди.

З наданих копій видаткових касових ордерів, довідок про нарахування та виплату заробітної плати, інших документів встановлено, що заробітна плата за період роботи позивачів нарахована та виплачена кожному з них у повному обсязі відповідно до встановлених посадових окладів і встановлених умов про оплату праці за весь період роботи на підприємстві з розрахунку штатного посадового окладу столяра у розмірі 350 грн. до 3 липня 2006 року і з розрахунку 375 грн з 3 липня 2006 року. Порушень прав позивачів на оплату праці по справі не встановлено і на день звільнення позивачів з роботи 1 листопада 2006 року кожному з них заробітна плата була виплачена у повному обсязі за весь період роботи, у т.ч. були виплачені і відповідні суми компенсації за невикористану відпустку.

Посилання позивачів у позовній заяві, в апеляційній скарзі на домовленість з адміністрацією підприємства про оплату праці за відрядною системою до липня 2006 року та погодинно з серпня 2006 року не підтверджені ніякими доказами, а наказами про прийом позивачів на роботу, з якими позивачі були ознайомлені, однозначно визначено умови та розміри оплати праці, а допущені порушення строків виплати заробітної плати, виплата заробітної плати наперед(авансом) не вплинули на остаточні розміри виплаченої заробітної плати та не призвели до затримки у виплаті заробітної плати у т.ч. і виплаті остаточного розрахунку при звільненні.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що не встановлено порушення прав позивачів по оплаті праці з боку адміністрації підприємства, обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди і доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування зазначеного рішення суду першої інстанції.

4

Керуючись ст.ст.307,308,314,315,319 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 26 червня 2007 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 по 10 грн з кожного у відшкодування витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ у суді апеляційної інстанції(одержувач: Державний бюджет міста Чернігова, код ЄДРПОУ 22825965, р\р 31214259700002, банк: ГУДК у Чернігівській області, МФО банку 853592).

Ухвала набуває чинності негайно та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після проголошення.