№ 2134439, 11.09.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13:10 год.

11.09.2008 р.                                                                                                     № 7/231

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Жидачик А.П. вирішив адміністративну справу

Закритого акціонерного товариства "Прага Авто"

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень ,

Представники:

від позивачаПанченко Г.В., за довіреністю

від відповідачаПильгун О.О., за довіреністю

Позивач –звернувся до Окружного адміністративного суду в м. Києві з позовною заявою до відповідача про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень.

В ході судового засідання Позивач подав заяву про уточнення позовних вимог.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача відповідачем неправомірно прийняті податкові повідомлення-рішення та безпідставно зроблені висновки в акті перевірки.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що факти порушень податкового законодавства зафіксовані актом перевірки. Відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства України.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва (далі - Відповідача або ДПІ у Святошинському районі м. Києва) проведено виїзну планову перевірку Закритого акціонерного товариства «Прага авто»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004. по 31.03.2007р.

За результатами проведення перевірки Відповідачем складено акт від 16.08.2007 №160/23-50/31167690.

Відповідно до акту перевірки, Позивач безпідставно завищив суми амортизаційних відрахувань у розмірі 33833,00грн., в т.ч. за 4кв. 2005р.-5818грн., за 1 кв.2006р. -5745грн., за 2кв. 2006р. –5673грн, за 3кв.2006р.- 5602грн., за 4кв.2006р. –5532грн., за 1кв. 2007р. –5463грн., чим порушив п.п.8.2.1 п.8.2 п.п.8.3.1, п.п.8.3.2 п.8.3, п.п.8.4.1 п.8.4 ст.8 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств». Також в акті перевірки зазначено, про відсутність підтверджуючих первинних документів, що віднесеного до основних фондів. Єдиними легітимними документам відповідач вважає типові форми КБ-2в та КБ-3, затверджені наказом Державного комітету статистики України і Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002р. №237/5, які передбачені чинними нормами ціноутворення в будівництві - ДБН Д.1-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва». Крім того, в акті вказано на неправомірне нарахування амортизації, яка відображена в бухгалтерському обліку Позивача.

Як встановлено судом, в процесі господарської діяльності, Позивачем укладено трьохсторонній Договір Суборенди №05/0901-СА індивідуального визначеного нерухомого майна від 01.09.2005р., в якому сторонами є Позивач (Суборендар), ТОВ «ТД «Маяк»(орендар) та ТОВ «Прага Авто»(попередній Суборендар).

Предметом Договору передбачено, що Позивач (Суборендар) приймає від ТОВ ТД «Маяк»(Орендар) в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно –виробничі приміщення першого поверху корпусу №6 ВАТ «Завод «Маяк»загальною площею 444кв.м., що знаходиться за адресою: м.Київ, пр-т. Московський,8.

Відповідно до п.2.1 Договору –майно передається суборендарю у стані після ремонту з невідокремлюваними покращеннями, зробленими ТОВ «Прага Авто»як попереднім суборендарем.

Однією з умов договору (п.4.4. ст. 4 «обов’язки Суборендаря») є зобов’язання Позивача (Суборендаря) прийняти від ТОВ «Прага Авто»покращення, та компенсувати (сплатити) йому вартість таких покращень.

Додатком №1 до Договору 01.09.2005 року підписана Додаткова угода №1 «Про передачу невідокремлюваних покращень орендованого майна та компенсацію вартості цих покращень». Вартість покращень визначена сторонами у сумі 558560,40грн., в тому числі ПДВ –93093,40грн. Покращення передані по окремому акту приймання-передачі від 01.09.2005р., який оформлений відповідно до вимог чинного законодавства і є невід’ємною частиною Договору суборенди.

Тобто Позивач, у відповідності до умов Договору Суборенди №05/0901-СА від 01.09.2005р., придбав ремонтні роботи за ціною 558560,40грн., сплативши в тому числі ПДВ 93093,40грн.

Згідно з нормою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення».

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»- фінансова, податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідачем не виявлено будь-якооої невідповідності акта приймання-передачі невідокремлюваних покращень від 01.09.2005р. по спірному Договору законодавству, у зв’язку з чим такий акт має прийматися як первинний документ, що фіксує передачу ТМЦ, і має використовуватись для цілей ведення податкового обліку Позивача.

Відповідно до п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України від 28.12.94 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»- платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Відповідно до п.п.8.8.1 п.8.8. ст.8 Закону України від 28.12.94 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»- у разі коли договір оперативного лізингу (оренди) зобов'язує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення об'єкта оперативного лізингу (оренди), частина вартості таких поліпшень у складі витрат, що перевищують суму на поліпшення основних фондів, визначену згідно з підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 цієї статті, включається таким орендарем до балансової вартості: відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря обліковується група основних фондів, до якої відноситься такий об'єкт лізингу (оренди); створеної таким орендарем відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря не обліковується група основних фондів, до якої відноситься такий об'єкт лізингу (оренди). При цьому орендарем не враховується балансова вартість об'єкта оперативного лізингу (оренди), за якою він обліковується на балансі орендодавця.

Відповідно до п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України від 28.12.94 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»- під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 гривень, що призначені для використання у господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку та враховуються для цілей застосування пункту 5.9 статті 5 цього Закону.

Відповідно до п.п.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України від 28.12.94 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»- 8.2.2. Основні фонди підлягають розподілу за такими групами, зокрема, група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі.

Відповідно до п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України від 28.12.94 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»- 8.6.1. Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал), зокрема, група 1 - 2 відсотки.

Платник податку може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації, що не перевищують норм, визначених цим підпунктом. Зазначене рішення: приймається платником податку до початку звітного податкового року та не може бути змінене протягом такого року; доводиться до відома податкового органу разом із поданням декларації за перший квартал такого звітного податкового року. Для платників податку, визнаних монополістами згідно із законом, сума амортизаційних відрахувань не є обов'язковою складовою тарифів, інших видів цін на їх послуги.

Керуючись вищенаведеними нормами, Позивач на суму понесених витрат на придбання покращень за вирахуванням податку на додану вартість створив об’єкт основних фондів 1-ої групи «Ремонтні роботи по договору оренди»балансовою вартістю 465467,00грн. (554560,40грн. –93093,40грн.)

Відповідно до п.п.8.1.1, п.п.8.1.2, п.8.1 ст.8 Закону України від 28.12.94 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» - 8.1.1. - під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею. Амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

Щодо відсутності підтверджуючих первинних документів на оцінку виконаного ремонту, а саме типових форм КБ-2в та КБ-3 судом встановлено, що відповідно до наказу Держкомстату і Держкомбуду «Про затвердження типових форм первинних документів щодо обліку в будівництві»від 21.06.2002р. №237/5, типові форми КБ-2в та КБ-3 складаються у тому разі, якщо на виконання будівельних та монтажних робіт, робіт з капітального і поточного ремонту, залучаються бюджетні кошти.

Згідно п.1 Пояснення вищезазначеного наказу, щодо заповнення визначено - акт КБ-2в складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт та проведення розрахунків за виконані підрядні роботи у двох примірниках і подається субпідрядником генпідряднику, генпідрядником –забудовнику.

Але ж, Позивач не виступав стороною у відносинах з виконання підрядних робіт.

Тобто твердження Відповідача про безпідставність заниження Позивачем податкових зобов’язань з податку на прибуток у зв’язку з відсутністю у нього первинних документів з обліку в будівництві, є необґрунтованим, адже, як уже зазначалось судом вище, первинним документом для відображення Позивачем господарської операції з придбання невід’ємних покращень об’єкту оренди є Акт приймання-передачі покращень, а не форми КБ-2в та КБ-3, які залишаються у замовника, генпідрядника та субпідрядника як сторін підрядних відносин.

Щодо завищення Позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість. Суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР - якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Сторони не заперечують факту використання Позивачем відремонтованих приміщень для здійснення господарської діяльності, передбаченої Статутом, а саме під розміщення автосалону для реалізації автомобілів, засвідчено укладеним Договором суборенди та відповідним Актом приймання-передачі приміщень в суборенду та доводилось до відома Відповідача.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з такою подією, як - придбання (будівництво, спорудження) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Сума податку на додану вартість в розмірі 93093,40грн. підтверджується податковою накладною ТОВ «Прага авто»НН-0000258 від 01.09.2005р., правомірність виписки та оформлення якої Відповідачем не заперечується.

Враховуючи викладене, суд погоджується з позицією Позивача, і вважає спірні податкові повідомлення-рішення прийняті Відповідачем неправомірно.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 86, 89, 90, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Закритого акціонерного товариства „Прага-Авто” задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0002002310/2 від 22.01.2008 року та № 0002012310/2 від 22.01.2008року.

Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Закритого акціонерного товариства „Прага-Авто” за рахунок державного бюджету України

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складено та підписано 24.09.2008 р.

Суддя                                                                                           Арсірій Р.О.