№ 2134362, 23.01.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23.01.2008 р. № 7/183

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О., при секретарі судового засідання Ісіковій О.Г., розглянувши позовну заяву і додані до неї документи

Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІК"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва

провизнання недійсним податкових повідомлень - рішень ,

Представники:

від позивачаЖупінська О.Т., Чуркіна О.О., за довіреністю

від відповідача Сименюк І.Ю., за довіреністю Позивач звернувся із позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Подільському районі м. Києва від 05.04.2007 № 0000502380/0, від 08.05.2007 № 0000502380/1, від 25.07.2007 № 0000502380/2, від 03.10.2007 № 0000502380/3 щодо визначення суми податкового зобовязання зі сплати земельного податку у розмірі 33750,18грн. (в т.ч. 22366,89 грн. основного платежу і 11383,29 грн. штрафних (фінансових) санкцій) за користування земельною ділянкою площею 0,11 га по вул. Межигірській, 56/63-А в м. Києві.

Позовні вимоги мотивовані тим, що визначення спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу податкового зобовязання по земельному податку є неправомірним, оскільки з 2004 по 2006 роки відсутній обєкт оподаткування земельна ділянка площею 0,11 га по вул. Межигірській, 56/63-А в м. Києві не перебувала у власності чи користуванні позивача.

Відповідач проти позову заперечує. У запереченні на позов зазначає, що позивачем самовільно використовувалась земельна ділянка площею 0,11 га по вул. Межигірській, 56/63-А у Подільському районі м. Києва протягом 2004-2006 р.р. Несвоєчасне звільнення позивачем тимчасово зайнятої ділянки підтверджується, зокрема, листом Управління з контролю за використанням та охороною земель м. Києва (Київдержземінспекції) від 29.12.2006 р. № 066401/1000, а також актом від 29.12.2006 р. № 1499143 перевірки дотримання вимог земельного законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, - встановив:

ДПІ у Подільському районі м. Києва було проведено позапланову документальну перевірку з питань правильності обчислення, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету плати за землю та орендної плати за землю ТОВ “Дік” за період з 01.02.2004 року по 31.01.2007 року, за результатами якої складено акт від 15.03.2007 р. № 39-23/811-24589888 (далі акт перевірки).

Згідно з висновками акту перевірки встановлено порушення ТОВ “Дік” ст. 2, 14 Закону України від 03.07.1992р. № 2535-ХІІ “Про плату за землю”, а саме: неподання розрахунків земельного податку до ДПІ у Подільському районі м. Києва за 2005-2007 р.р. та несплата податку за період з 01.01.2005р. по 31.01.2007р. у розмірі 22366,89 грн. (в т.ч. по періодах: за 2005р. 8924,76 грн., 2006р. 12408,12 грн., січень 2007р. 1034,01 грн.).

На підставі акту перевірки ДПІ у Подільському районі м. Києва прийняла податкове повідомлення-рішення від 05.04.2007р. № 0000502380/0, яким позивачу нараховано податкові зобовязання з податку на землю у розмірі 33750,18 грн. (за основним платежем 22366,89 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 11383,29 грн.).

Позивачем було оскаржено дане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, встановленому Законом України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

За результатами розгляду скарг рішеннями ДПІ у Подільському районі м. Києва №6634/10/25-007 від 03.05.2007р., ДПА у м. Києві № 5551/7/25-214 від 19.07.2007р., ДПА України № 19202/7/25-214 від 27.09.2007р. залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 05.04.2007р. № 0000502380/0, а скарги ТОВ “Дік” без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, в т.ч. з акту перевірки, заперечення на позовну заяву і розрахунків, наданих ДПІ у Подільському районі м. Києва, податкове зобовязання нараховано позивачу за користування земельною ділянкою, що розташована за адресою: м.Київ, вул. Межигірська, 56/63, загальна площа 0,1100 га. Актом перевірки встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за користування цією ділянкою ТОВ “Дік” не подавало податкові розрахунки земельного податку за податкові періоди 2005р., 2006р., 2007р. та не сплачувало земельний податок.

В обґрунтовуючи нарахування ТОВ “Дік” земельного податку, ДПІ у Подільському районі м. Києва посилається, зокрема, на лист Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 08.11.2006р. №08 55/32089 яким було повідомлено Київдержземінспекцію про те, що ТОВ “Дік” самовільно використовує частину земельної ділянки орієнтовною площею 0,1100 га, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 56/63-А. Під час проведення Київдержземінспекцією повторної перевірки директором ТОВ “Дік” надано договір на право тимчасового короткострокового користування земельною площею 0,1100 га на період будівництва (для розміщення будівельного майданчика) по вул. Межигірській, 56/63 у Подільському районі м. Києва (строком на 1,5 року), який зареєстрований в книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею від 07.09.1999р. № 85-5-00030. Строк дії вказаного договору закінчився 07.03.2001 року.

Як встановлено в судовому засіданні, Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві (Київдержземінспекція) проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства директором ТОВ “Дік”, за результатами якої складено акт від 29.12.2006р. № 1499143, проведеною перевіркою зафіксовано несвоєчасне звільнення тимчасово зайнятої земельної ділянки площею 0,1100 га, що розташована за адресою : м.Київ, вул.. Межигірська, 56/6 . В акті перевірки від 29.12.2006р. № 1499143 зазначено, що документи передбачені ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, що посвідчують право власності та право користування земельною ділянкою, в тому числі на умовах оренди відсутні.

На момент проведення перевірки Відповідачем встановлено, що ТОВ “Дік використовує земельну ділянку площею орієнтовно 0,66 га, частина якої площею 0,55 га (кадастровий номер 85:331:015) згідно рішення Київської міської ради від 29.10.1998 р. №22/123 надана позивачу в тимчасове користування для будівництва та обслуговування ігрового комплексу розташованого за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 56/63, що підтверджується договором на право тимчасового короткострокового користування землею від 07.09.1999р., який зареєстровано у книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею від 07.09.1999 р. за № 85-5-00031. Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві (Київдержземінспекція) проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства директором ТОВ “Дік”, за результатами якої складено акт від 13.12.2006р. № 1453/43, в якому також зафіксовано вищевикладене, зазначено, що позивачем земельна ділянка орієнтовною площею 0,5503 га за адресою вул.Межигірська, 53/63-А у Подільському районі м. Києва використовується для експлуатації та обслуговування ігрового комплексу. Межові ознаки у натурі (на місцевості) відсутні.

На земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 56/63-А загальною площею 0,11 га згідно з дорученням Київської міської ради від 16.06.2004р. №19300 (255) ТОВ “Дік” надано відповідний проект документів щодо її відведення для будівництва, обслуговування та експлуатації дитячого ігрового комплексу.

Земельна ділянка розташована за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 56/63 загальною площею 0,66 га також використовується ТОВ “Дік”, на якій знаходяться адміністративна будівля, тенісні корти та господарські обєкти.

Суд враховує, що згідно наявного в матеріалах справи акту Державної приймальної комісії від 23.11.2005р. про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта Дитячого ігрового комплексу (тенісні корти) розташованого за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 56/63-А будівельно-монтажні роботи здійснено в терміни: початок робіт березень 2000 року, закінчення робіт листопад 2005 року.

Як підтверджено матеріалами справи, ТОВ “Дік” не подавало податкові розрахунки земельного податку до податкового органу за період з 2005 по 2007 р.р., не сплачувало земельний податок за земельну ділянку по вул. Межигірська, 56/63-А (площа 0,1100 га).

Згідно Рішення Київської міської ради від 27.04.2000 № 104/825 “Про затвердження грошової оцінки земель м. Києва” (зі змінами і доповненнями), встановлено економіко-планувальна зона території по даній земельній ділянці у Подільському районі м. Києва: зона № 1 Поділ, базова вартість 1м2 892,83 грн.

Відповідно до додатку № 3 до Порядку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів в редакції наказу Державного комітету України по земельних ресурсах, Державного комітету України у справах містобудування і архітектури, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Української академії аграрних наук від 15.04.1997 № 46/131/63/34 встановлено наступні коефіцієнти на функціональне використання землі: землі громадського призначення 0,7 та період будівництва 0,5. Згідно Рішення Київської міської ради від 12.02.2004 № 63/1273 “Про затвердження Схем впливу локальних факторів, що характеризують місце розташування земельних ділянок у місті Києві” узагальнюючий локальний коефіцієнт становить 1,28.

Основним документом, що регулює земельні відносини в Україні, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ. Справляння плати за землю здійснюється відповідно до Закону України від 03.07.1992 № 2535-ХІІ “Про плату за землю”. Забезпечення економічного регулювання земельних відносин, визначення розмірів і встановлення порядку плати за землю в м. Києві здійснюється згідно з Рішенням Київської міської ради “Про затвердження грошової оцінки земель м. Києва” від 27.04.2000 № 10/825 зі змінами та доповненнями.

Згідно ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

У відповідності до статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Так, в ст. 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем не було оформлено договір користування землею, що однак не позбавляє його обовязку сплачувати земельний податок за земельну ділянку, яка перебуває у його користуванні.

Згідно зі ст. 2 Закону України “Про плату за землю” використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Статтею 4 зазначеного Закону визначено, що розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів.

Відповідно до ст. 5 Закону об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України “Про плату за землю” платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Стаття 15 вказаного Закону передбачає, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Встановлений ч. 1 ст. 15 Закону України “Про плату за землю” обовязок сплати земельного податку з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою кореспондується з обовязком громадян чи юридичних осіб, субєктів земельних правовідносин, не приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації, як це випливає з п.3 ст. 125 Земельного кодексу України. Однак, як встановлено судом, позивачем самовільно використовувалась земельна ділянка площею 0,11 га по вул.Межигірській, 56/63-А у Подільському районі м. Києва протягом 2004-2006 р.р., що підтверджується актами від 13.12.2006р. № 1453/43, від 29.12.2006 р. № 1499143, перевірки дотримання вимог земельного законодавства, актом Державної приймальної комісії від 23.11.2005р. про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта

У відповідності до п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Згідно п.п. 17.1.1 п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Відповідно до п.п. 17.1.2 п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "а" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За вказаних обставин, суд вважає цілком обґрунтованим нарахування позивачеві земельного податку в розмірі 22366,89 грн. та 11383,29 грн. штрафних санкцій відповідно до площі вказаної земельної ділянки, оскільки факт користування земельною ділянкою по вул. Межигірська, 56/63-а є доведеним.

Відповідно до ч.1., ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач довів правомірність своїх рішень, донарахування податкового зобовязання з земельного податку з юридичних осіб та застосування штрафних санкцій оспорюваним податковим повідомленням-рішенням здійснено відповідачем обґрунтовано.

За таких обставин, позов задоволенню не підлягає.

У звязку з відмовою у позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 71, 94 , 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до ч.1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 05 лютого 2008 року.

Суддя Арсірій Р.О.