№ 2134352, 26.02.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26.02.2008 р.                                                                                                     № 7/79

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді АрсірійР.О. при секретарі судового засідання Ісіковій О.Г. вирішив адміністративну справу

Товариство з оюмеженою відповідальністю "ЕКО"

до Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва

пропро визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ,

Представники:

від позивачаФросюк В.Л., за довіреністю

від відповідачаШевченко М.М., Захаров І.Ф., за довіреністю Позивач звернувся з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 20.07.2007 № 0001662302/3. Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акта перевірки щодо порушення позивачем вимог п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не відповідають дійсності, зокрема, чинне законодавство дозволяє платнику податків самостійно виправляти помилки у показниках раніше поданої декларації шляхом подання уточнюючого розрахунку або врахувати такі уточнені показники у складі декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Тому віднесення до складу валових витрат у ІІІ, ІV кв. 2005 року суми вартості передплачених ліцензій за минулі періоди є правомірним.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на висновки, викладені в акті перевірки та зазначає, що підтвердити факт того, що підприємство не відносило попередньо зазначені витрати до складу валових витрат в попередніх періодах неможливо, оскільки згідно акту попередньої перевірки не було встановлено заниження/завищення валових витрат за перевіряємий період в результаті не включення до складу валових витрат вартості ліцензій.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, - встановив:

01.12.2006 року Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м.Києва, за результатами планової документальної перевірки дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства було складено Акт № 727/1-23-02-32104254, яким встановлено, зокрема, порушення позивачем п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого завищено валові витрати на суму 256 000,00 грн., в т.ч. ІІІ кв. 2005р. у розмірі 246 000,00 грн., ІV кв. 2005р. у розмірі 10 000,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення № 0001662302/0 від 13.12.2006р., яким позивачу було донараховано податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 208 644,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 91 257,00 грн., всього на суму - 299 901,00 грн.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до відповідача зі скаргою № 1016 від 25.12.2006р. на податкове повідомлення-рішення № 0001662302/0 від 13.12.2006р. в порядку визначеному п.п. 5.2.2 п.5.2 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням про результати розгляду первинної скарги ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 2627/10/25-011 від 22.02.2007р. первинну скаргу ТОВ “ЕКО” задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001662302/0 від 13.12.2006р. в частині 98 475,00 грн. нарахованого податку на прибуток та 36 418,00 грн. застосовної штрафної (фінансової) санкції, в іншій частині оскаржуване рішення було залишено без змін.

На підставі рішення про результати розгляду первинної скарги, відповідачем було прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 0001662302/1 від 28.02.2007р., яким позивачу було визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 110 169,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції –54 839,00 грн.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, позивач звернувся зі скаргою до ДПА у м. Києві.

Рішенням про результати розгляду скарги ДПА у м. Києві № 1440/10/25-114 від 04.05.2007р. скаргу ТОВ “ЕКО” задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 0001662302/0 від 13.12.2006р., та податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 0001662302/1 від 28.02.2007р. про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 69 008,00 грн., в т.ч. 46 169,00 грн. –основний платіж, 23 089,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

ТОВ “ЕКО” оскаржено вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до ДПА України.

Рішенням про результати розгляду скарги ДПА України № 6564/6/25-0115 від 09.07.2007р. залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 0001662302/0 від 13.12.2006р. з урахуванням рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 2627/10/25-011 від 22.02.2007р. та рішення ДПА у м. Києві № 1440/10/25-114 від 04.05.2007р., прийняте за результатами розгляду скарг, а скаргу платника податків –без задоволення.

Згідно встановлених судом обставин справи, донарахування податкових зобов’язань з податку на прибуток оспорюваним рішенням здійснено відповідачем за висновками викладеними у п.п. 3.1.2 Акту перевірки в частині невідповідності віднесення відповідних сум до складу валових витрат. Зокрема, в порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” підприємством до складу валових витрат у 2005 році включено суми витрат по оплаченим ліцензіям за минулі періоди.

Суд враховує, що на момент проведення перевірки ТОВ “ЕКО” мало наступні відокремлені структурні підрозділи: Вишгородську філію ТОВ “ЕКО” (код 26376599), Кременчуцьку філію ТОВ “ЕКО” (код 26457926), Львівську філію ТОВ “ЕКО” (код 26453940), Сумську філію ТОВ “ЕКО” (код 26439495), Одеську філію ТОВ “ЕКО” (код 26470335), Запорізьку філію ТОВ “ЕКО” (код 33098451), Чернігівську філію ТОВ “ЕКО”, Черкаську філію ТОВ “ЕКО” (код 26359000).

В підпункті 3.1.2 “Валові витрати” акта перевірки зазначено, що в перевіряємому періоді ТОВ “ЕКО” здійснювало діяльність, що підлягає ліцензуванню –торгівлю алкогольними напоями та тютюном.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами визнаються.

Відповідно до ч.3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що валові витрати виробництва та обігу –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Матеріали справи свідчать про те, що спірна операція, яка досліджувалась відповідачем, на час проведення перевірки мала належне документальне підтвердження.

Відповідачем не було надано суду доказів того, що на час проведення перевірки у позивача були відсутні первинні документи, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Так, позивачем, до матеріалів справи, надано копії платіжних документів, відповідно до яких здійснено оплату згідно платіжних доручень на загальну суму –256 000,00 грн., а саме: № 2448 від 28.01.2005р. –6000,00 грн., № 12840 від 10.05.2005р. –2 000,00 грн., № 12839 від 10.05.2005р. –48 000,00 грн., № 16996 від 21.06.2005р. –2 000,00 грн., № 16997 від 21.06.2005р. –48 000,00 грн., № 17385 від 22.06.2005р. –40 000,00 грн., № 17386 від 22.06.2005р. –2 000,00 грн., № 2173 від 05.02.2004р. –2 000,00 грн., № 2172 від 05.02.2004р. –4 000,00 грн., № 4046 від 26.02.2004р. –6 000,00 грн., № 6929 від 24.03.2004р. – 500,00 грн., № 6928 від 24.06.2004р. –1 000,00 грн., № 5988 від 08.07.2004р. –6 000,00 грн., № 6913 від 21.07.2004р. –6 000,00 грн., № 7222 від 27.07.2004р. –6 000,00 грн. № 7924 від 06.08.2004р. –6 000,00 грн., № 8253 від 10.08.2004р. –6 000,00 грн., № 8307 від 10.08.2004р. –6 000,00 грн., № 9669 від 30.08.2004р. –6 000,00 грн., № 9961 від 02.09.2004р. – 4 500,00 грн., № 10986 від 14.09.2004р. –4 000,00 грн., № 10987 від 14.09.2004р. – 2 000,00 грн., № 11383 від 20.09.2004р. –6 000,00 грн., № 14058 від 18.10.2004р. – 6 000,00 грн., № 15944 від 11.11.2004р. –6 000,00 грн., № 16584 від 18.11.2004р. – 6 000,00 грн., № 17436 від 30.11.2004р. –6 000,00 грн., № 18013 від 07.12.2004р. – 6 000,00 грн., № 18260 від 09.12.2004р. –6 000,00 грн., призначення платежів –плата за ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами до відповідних бюджетів, фінансових управлінь за місце розташуванням вказаних філій та позивача.

Відповідно до п.п. 5.4.7 п.5.4 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються будь-які витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, виданих державними органами для ведення господарської діяльності, включаючи плату за реєстрацію підприємства в органах державної реєстрації, зокрема, в органах місцевого самоврядування, їх виконавчих органах, крім витрат на придбання торгових патентів, установлених Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності". Витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів на право здійснення за межами України вилову риби та морепродуктів, а також надання транспортних послуг.

Відповідно до вимог п.п. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

При цьому, судом встановлено, що вартість оплачених ліцензій позивач відніс до складу валових витрат та відобразив в декларації з податку на прибуток підприємства за ІІІ кв. 2005 року у розмірі 246 000,00 грн. та ІV кв. 2005р. у розмірі 10 000,00 грн.

В підпункті 3.1.2 “Валові витрати” акта перевірки зазначено, що підтвердити факт того, що підприємство не відносило попередньо зазначені витрати до складу валових витрат в попередніх періодах не можливо, оскільки згідно акту попередньої перевірки не було встановлено заниження/завищення валових витрат за перевіряємий період в результаті не включення до складу валових витрат вартості ліцензій. Підприємством даний факт по акту попередньої перевірки не оскаржувався.

Суд відмічає, що на підтвердження правомірності віднесення зазначених сум до складу валових витрат позивачем було надано як під час адміністративного оскарження спірного рішення, так і під час судового розгляду справи розрахунки валових витрат за період 2004р. та І півріччя 2005р., копію податкової декларації за 2004 рік, копію уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань за 2004 рік, копію податкової декларації за І півріччя 2005р., копію уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань за І півріччя 2005 року, з яких вбачається, що до складу валових витрат в попередніх періодах витрати на придбання ліцензій на бухгалтерському рахунку 127 не відносились.

Відповідно до п.п. 5.2.7 п.5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Так, пункт 5.1 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” дозволяє платнику податків самостійно виправляти помилки у показниках раніше поданої декларації шляхом подання уточнюючого розрахунку або врахувати такі уточнені показники у складі декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що включення до складу валових витрат витрати на придбання ліцензій у загальній сумі 256 000,00 грн. у ІІІ кв. 2005 року у розмірі 246 000,00 грн. та ІV кв. 2005р. у розмірі 10 000,00 грн. здійснено у відповідності до вимог податкового законодавства.

Відтак, за результатами дослідження наданих сторонами доказів справи суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на недостовірних висновках акта перевірки, надані відповідачем обґрунтування заперечень на позов не відповідають чинному законодавству, ґрунтуються на невірному його трактуванні та суперечать фактичним обставинам справи.

Згідно з п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 зазначеного Закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Зважаючи на те, що суд визнав відсутність порушення позивачем податкового законодавства за розглянутими епізодами, застосування до нього штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є необґрунтованим.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним рішень у повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94 , 97, 158-163, 227 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києві від 20.07.2007 № 0001662302/3/0.

Присудити судові витрати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКО” (п/р26001380658941 в київській обласній філії АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 321013, код ЄДРПОУ 32104254) по сплаті судових витрат у розмірі 3,40 грн. за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч.1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –26 березня 2008 року.

Суддя                                                                                           Арсірій Р.О.