Решение № 21299921, 31.01.2012, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2012 р. Справа № 5016/4254/2011(11/50)

м. Миколаїв

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаїв-Текстиль-Контакт»

(54008, м.Миколаїв, вул. Гмирьова, 12, р/р26006158006 у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805, код ЄДРПОУ 24055336)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Миколаївський

суднобудівний завод «Океан»

(54050, м.Миколаїв, вул. Заводська площа, 1, код 14307653, р/р26005102317 в МОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 326182)

Суддя Василяка К.Л.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

від позивача: ОСОБА_1, дов. №12/01-01 від 02.02.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2, дов. №16 від 16.01.2012р.

СУТЬ СПОРУ: стягнення 15743,73 грн.

В судовому засіданні 17.01.2012р. у відповідності до приписів ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 31.01.2012р.

Від відповідача до суду надійшов відзив, відповідно до якого він позовні вимоги не визнає, мотивуючи це тим, що позивач пропустив строк на предявлення своїх грошових вимог встановлений положеннями ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Заслухавши в судових засіданнях представників позивача та відповідача, вивчивши матеріали, суд,

в с т а н о в и в:

15 лютого 2006р. за №77 між товариством «Дамен Шіпярдс Океан»(правонаступник ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан»), як покупцем, та товариством «Миколаїв-Текстиль-Контакт», як продавцем, було укладено договір поставки, відповідно до умов якого продавець зобовязався передати у власність покупця товар спецодяг, взуття робоче, засоби індивідуального захисту, тканини, фурнітуру, мякий інвентар відповідно до специфікацій, а покупець зобовязався прийняти цей товар та оплатити його вартість (п.1.1 договору).

Ціна, кількість, асортимент поставки товару обумовлюється у відповідних специфікаціях, які погоджуються сторонами (п.1.2 договору).

Умовами п.5.1 договору його учасники погодили, що оплата товару здійснюється на основі рахунку по факту поставки протягом семи банківських днів.

Відповідно до умов п.12.1 договору, він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2006р.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору за один місяць до закінчення його дії, він вважається продовженим на той самий термін.

08 грудня 2009 року сторони уклали додаткову угоду до договору поставки №77 від 15.02.2006р., якою визначили, що строк дії договору продовжується до 31.12.2010р.

Виконуючи умови договору позивач поставив відповідачу товар (костюм робочий зварка-спилк) ну загальну суму 11658,0 грн., що підтверджується видатковою накладною №1272 від 17.09.2009р. та довіреністю на отримання ТМЦ №840 від 15.09.2009р.

Відповідач, в порушення умов договору, за отриманий товар не розрахувався.

20.09.2011р. за №102/01-02 позивач направив відповідачу вимогу про сплату існуючого боргу, яка була отримана останнім 28.09.2011р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.17).

Відповідач відповіді на вимогу не надав, заборгованість не сплатив, вимоги позивача залишив без розгляду та задоволення.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 530 Цивільного кодексу України обумовлено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів погашення боргу в сумі 11658,0грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення боргу, обґрунтовані чинним законодавством, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо пропуску позивачем строку, визначеного статтею 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки строки, визначені цим Законом, застосовуються при провадженні у справах про банкрутство та не поширюються на позовне провадження.

Пунктом 9.1 договору його учасники визначили, що за порушення строків виконання зобовязань за цим договором, винна сторона сплачує іншій неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення зобовязання.

На підставі п.9.1 договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача неустойку в сумі 4085,73 грн. за прострочення виконання зобовязання за 624 дні. При цьому розрахунку нарахованої неустойки позивачем до суду надано не було.

Ухвалою суду від 29.12.2011р. позивача було зобовязано надати суду розгорнутий розрахунок заборгованості із зазначенням окремо основного боргу та пені.

Позивач вимоги суду не виконав, розрахунок нарахованих штрафних санкцій не надав.

Суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення неустойки не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 названої статті передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з умов п.9.1 договору сторонами не узгоджено вид неустойки за порушення виконання зобовязання, оскільки вказаний пункт договору не містить способу нарахування такої неустойки: у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання або у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобовязання за кожний день прострочення виконання.

При цьому позивачем у позовній заяві зазначено термін прострочення 624 дні з урахуванням якого здійснено нарахування суми штрафних санкцій. Отже, неустойка, нарахована позивачем фактично є пенею за способом нарахування, що не зазначено у договорі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки у договорі сторони не передбачили відповідальність за невиконання зобовязання у вигляді пені. Стаття 180 ЦК України вимагає дотримання письмової форми угоди про неустойку.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню частково.

Судові витрати підлягають розподілу пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33,44,49,82,821,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Миколаївський суднобудівний завод «Океан», (54050, м.Миколаїв, вул. Заводська площа, 1, код 14307653, р/р26005102317 в МОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 326182) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаїв-Текстиль-Контакт», (54008, м.Миколаїв, вул. Гмирьова, 12, р/р26006158006 у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805, код ЄДРПОУ 24055336) 11658,0 грн. боргу, 1045,82 грн. судового збору.

3.В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги, або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя К.Л.Василяка

Рішення підписано суддею «31»січня 2012р.