Постановление суда № 21093721, 19.01.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5090/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В.

Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" січня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіТвердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Бужак Н.П.,

при секретарі Стоцькому О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Камеронлюкс», третя особа: Святошинська районна в м.Києві державна адміністрація про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів, припинення юридичної особи, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Святошинському районі м.Києва (далі Позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Камеронлюкс»(далі Відповідач), третя особа: Святошинська районна в м.Києві держанв адміністрація (далі Третя особа) про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів, припинення юридичної особи.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 травня 2011 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції були допущені порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Відповідач, ідентифікаційний код 36852613, зареєстрований Святошинською районною у м.Києві державною адміністрацією 10.12.2009 року та перебуває на обліку у Позивача як платник податку.

В обгрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на пояснення громадянина ОСОБА_2 від 14.09.2010 року, який значиться директором та засновником ТОВ «Камеронлюкс», з приводу того, що він ніколи не працював директором та бухгалтером товариства, не формував статутний фонд, не підписував будь-яких документів та не вів господарської діяльності; не встановлено фактичне місцезнаходження Відповідача. З огляду на вказане Позивач дійшов висновку, що створення даного підприємства вчинено за відсутності волі та волевиявлення засновника на зайняття підприємницькою діяльністю та на підставі ст.20 Податкового Кодексу України, ст.ст.57, 238, 247 ГК України, ст.ст.87, 92, 110 ЦК України, ст.ст.8, 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців»просив визнати недійсними установчі документи ТОВ «Камеронлюкс»та припинити юридичну особу.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції послався на те, що Позивачем не надано належні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог.

З вказаним висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Згідно з правилами ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Колегія суддів погоджується із думкою суду першої інстанції про те, що пояснення громадянина ОСОБА_2, з яких не вбачається на якій правовій підставі та в рамках якої процедури вони відібрані, не є належним документом, який встановлює відповідні юридичні факти та не можуть слугувати доказом про вирішенні питання про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів .

Згідно диспозиції ч.1 ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона..

В матеріалах справи відсутні докази у підтвердження створення або придбання ТОВ «Камеринлюкс»з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, які б свідчили про його фіктивність, а тому суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення стосовно відмови в позові щодо визнання недійсними установчих (засновницьких) документів Відповідача.

Відповідно до п.п.20.1.12 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, органи державної податкової служби наділені повноваженням у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Статтею 55-1 Господарського кодексу України (вказана норма набрала чинності 01.01.2011 року) передбачено наступні ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою-підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними:

зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;

не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством;

зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово- господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників. Наявність вказаних ознак фіктивності є підставою для звернення органу державної податкової служби до суду з вимогою про визнання недійсними реєстраційних документів юридичної особи. Згідно з ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, а тому положення ст. 55-1 Господарського кодексу України та положення підпункту 20.1.12 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України можуть бути застосовані щодо обставин, які виникли вже після набрання чинності зазначеними нормативними правовими актами. Відповідно до ч.1 ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього майна, прав та обов»язків іншим юридичним особам-правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Згідно ч.1 ст.110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Положеннями ч.1 ст.59 Господарського кодексу України встановлено, що припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.

Суб'єкт господарювання ліквідується, зокрема, у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених ч.6 ст.59 Господарського кодексу України.

Положення ч.2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»від 15 травня 2003 року-№ 755-ІV (редакція закону від 02.06.2009 року) містять вичерпний перелік підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема:

визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням. Оскільки Позивачем не надано жодного з перелічених вище доказів в обґрунтування вимог стосовно припинення юридичної особи - Відповідача, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав щодо їх задоволення. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 травня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М. Бужак Н.П. Ухвала складена в повному обсязі 24 січня 2012 року.