Решение № 21039, 19.06.2006, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 39/134

19.06.06

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Цеоліт"

до Закритого акціонерного товариства "Міжнародна агропромислова корпорація "

про стягнення 16536,55 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Кононученко О.М. (довіреність № 1 від 03.01.2005 р.).

Від відповідача: Цюра В.В. (довіреність № 12/58 від 27.12.2005 р.).

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 16536,55 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 85/03 від 24.07.2003 року. Зазначена сума включає в себе: суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 12181,94 грн., пеню в розмірі 3562,61 грн. та три проценти річних в розмірі 792,00 грн. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання вимог зазначеного договору поставив відповідачу товар, проте, відповідач в порушення умов договору зобов‘язання по оплаті отриманого товару виконав частково. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Ухвалою суду від 28.04.2006 р. порушено провадження у справі.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, яким заперечив проти нарахування штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 18.05.2006 р. розгляд справи відкладався, відповідно до ст. 77 ГПК України.

До прийняття рішення у справі, в порядку ст.22 ГПК України, позивач уточнив розмір позовних вимог (подав уточнений розрахунок) та просить стягнути з відповідача: 12493,47 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 846,77 грн. три проценти річних, а також покласти на відповідача судові витрати.

16.06.2006 р. позивач через канцелярію суду подав заяву з уточненим розрахунком позовних вимог, якою просить стягнути з відповідача: 12738,11 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, три проценти річних в розмірі 854,73 грн. та пеню в розмірі 986,39 грн., а також покласти на відповідача судові витрати.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.07.2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою “Цеоліт” (позивачем) і Закритим акціонерним товариством “Міжнародна агропромислова корпорація” (відповідачем) укладено договір купівлі-продажу № 85/03, відповідно до п. 1.1. ст. 1 якого продавець (позивач) зобов‘язався передати у власність покупця мінеральні добрива (товар) на умовах 100% передоплати, а покупець (відповідач) –оплатити вартість товару і прийняти його. Найменування товару, його кількість, вартість (ціна), термін передачі товару покупцю та базис поставки визначені, крім тексту цього договору, також і в додатку № 1, який є невід‘ємною часиною договору (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.2. ст. 2 договору купівлі-продажу № 85/03 від 24.07.2003 р., покупець зобов‘язався сплачувати вартість товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця відповідно до рахунків за кожну партію поставки. Відповідно до умов договору (п. 3.3. договору) покупець (відповідач) зобов‘язався провести оплату за товар в порядку, передбаченому цим договором: на протязі 3-х днів після отримання рахунку за кожну партію поставки.

Позивач на виконання умов договору купівлі-продажу № 85/03 від 24.07.2003 р. поставив відповідачу товар на підставі довіреності серії ЯАД № 0874904 від 05.08.2003 р. згідно видаткової накладної № Ц-00000212 від 05.08.2003 р. на суму 29685,34 грн.

Зобов‘язання по оплаті поставленого позивачем товару відповідачем виконано лише частково.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 р. встановлено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов‘язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правовідносини між позивачем та відповідачем виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України від 16.01.2003 р., однак продовжують існувати і після набрання ним чинності, отже до вказаних відносин повинен застосовуватися ЦК України.

Оскільки, обов‘язок відповідача по сплаті грошових коштів продовжує існувати після прийняття ЦК України, підлягають застосуванню саме його норми.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 р. встановлено, що правила Цивільного кодексу України про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом, крім випадків, коли в договорах, укладених до 01.01.2004 р., була встановлена інша відповідальність за такі порушення. Таким чином, щодо відповідальності за порушення умов договору, суд застосовує правила Цивільного кодексу Української РСР.

У відповідності із ст. 214 Цивільного кодексу Української РСР, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів (ст. 625 ЦК України).

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 12738,11 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача суми трьох процентів річних в розмірі 854,73 грн. також обґрунтовані та підлягають задоволенню.

У відповідності із ст. 179 ЦК Української РСР, неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник зобов‘язаний сплатити кредитору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов‘язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Відповідно до ст. 180 ЦК Української РСР, угода про неустойку (штраф, пеню) повинно бути здійснено у письмовій формі.

Згідно ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Пунктом 6.2. ст. 6 договору купівлі-продажу № 85/03 від 24.07.2003 р. передбачено, що покупець несе відповідальність за прострочення з оплатою вартості товару, сплачуючи за кожний день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 986,39 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 165,37 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва , -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Міжнародна агропромислова корпорація” (01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16; код ЄДРПОУ № 31925477; рахунок № 2600311886 в АППБ “Аваль”, МФО 300335), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Цеоліт” (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Єсеніна, 1/1; код ЄДРПОУ № 19417174; рахунок № 26002481 в АППБ “Аваль” м. Бровари, МФО 321615) 12738,11 грн. (дванадцять тисяч сімсот тридцять вісім гривень 11 коп.) основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 986,39 грн. (дев‘ятсот вісімдесят шість гривень 39 коп.) пені, 854,73 грн. (вісімсот п‘ятдесят чотири гривні 73 коп.) три проценти річних, 165 (сто шістдесят п‘ять) грн. 37 коп. держмита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Гумега О. В.