Постановление суда № 20966724, 06.12.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2011 р. Справа № 30248/10/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Онишкевича Т.В., Попка Я.С.

з участю секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської об 'єднаної державної податкової інспекції у м. Тернополі на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.05.2010 року у справі за позовом Управління служби безпеки в Тернопільській області до Тернопільської об 'єднаної державної податкової інспекції у м. Тернополі про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Управління служби безпеки в Тернопільській області звернулося в суд з адміністративним позовом до Тернопільської ОДПІ у м. Тернополі про скасування податкових повідомлень - рішень № 0008001706/068429, № 0007991706/0684 від 17.11.2009 року, № 00079817066/06430 від 13.11.2009 року. В обгрунтуваня позовних вимог позивач покликається на те, що 02.11.2009 року працівниками Тернопільської ОДПІ у м. Тернополі було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по ресурсних (рентних) та неподаткових платежах Управління служби безпеки в Тернопільській області за період з 14.04.2005 року по 21.11.2008 року, якою було виявлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання та за результатами якої було винесено оспорювані рішення. Вказані рішення є незаконними і не відповідають нормам ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-III.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.05.2010 року позов задоволено з тих підстав, що минув строк, визначений ст. 15.1. Закону України від 21.12.2000 року № 2181-III.

Не погодившись з постановою суду її оскаржила Тернопільська ОДП у м. Тернополі, яка просить скасувати дану постанову та винести нову про відмову в задоволенні позовних вимог.При цьому апелянт обґрунтовує і мотивує свої вимоги тим, що вимоги п.п. 15.1.1 п.15.1 ст. 15 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-III не може бути застосована до досліджуваних обставин справи, зокрема нарахування штрафних санкцій за п.п.17.1.7, п.17.1 ст.17 вказаного закону.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що необхідно відмовити в задоволенні апеляційної скарги з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Управління служби безпеки в Тернопільській області з 27.01.1992 р. перебуває на обліку в податковій інспекції, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) та подає податкові декларації, на підставі яких здійснює нарахування та сплату податків і зборів.

Тернопільська ОДПІ у м. Тернополі 02.11.2009 року провела невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по ресурсних (рентних) та неподаткових платежах Управління служби безпеки в Тернопільській області за період з 14.04.2005 року по 21.11.2008 рік за результатами якої складено акт № 9857/17-06/20001705.

При цьому Тернопільська ОДПІ у м. Тернополі встановила порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та порушення Управлінням служби безпеки в Тернопільській області граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища, а саме: 16.01.2005 року в сумі 1888,30 грн., який сплачено 19. 01.2005 року; 16.01.2006 року в сумі 1906,90 грн. 90 коп., який сплачено 19.01.2006 року; 14.04.2005 року в сумі 1939,80 грн., який сплачено 18.04.2005року; 14.04.2005 року в сумі 0,25 грн., який сплачено 21.06.2005 року; 14.07.2005 року в сумі 02,75 грн., який сплачено 07.10.2005 року; 16.10.2005 року в сумі 02,80 грн., який сплачено 19.12.2005 року; 22.05.2006року в сумі 94,40 грн., який сплачено 25.05.2006 року.На підставі вказаного акту перевірки та п.п.17.1.7, п.17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-III Тернопільською ОДПІ у м. Тернополі були прийняті податкові повідомлення - рішення № 0008001706/068429 від 17.11.2009 року, яким нараховано 50,03 грн. штрафу за затримку на 21 день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища, № 00079817066/06430 від 13.11.2009 року, яким нараховано 1,16 грн. штрафу за затримку на 85 днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку з юридичних осіб - власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, № 0007991706/068431 від 17.11.2009 року, яким нараховано 573,50 грн. штрафу за затримку на 4 дні граничного строку спллати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку з юридичних осіб - власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Пункт 15.1. ст.15 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-III, визначено строки давності та їх застосування, зокрема у п.п. 15.1.1. вказано, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Суд першої інстанції вірно встановив і цього не заперечує сторона відповідача, що в акті перевірки від 09.11.2009 року за № 9857/17-06/20001705 відображено порушення та нараховано штрафні санкції за період, який не перевірявся, а саме січень 2005 року.

Строки давності, визначені п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-Ш, поширюються на застосування штрафних санкцій згідно п.п. 17.1.7, п. 17.1, ст.17 цього закону, то податковий борг, щодо якого минув строк давності встановлений законом у т.ч. пеня та нараховані штрафні санкції підлягають списанню, як безнадійний борг.Зважаючи на наведене, колегія суддів не може погодитись з твердженням апелянта, що визначений п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-III термін давності стосується лише податкових зобов'язань, які визначають податкові органи у випадках передбачених п.п. 4.2.2, п. 4.2 ст. 4 цього закону, а норма цього закону не передбачає застосування строку давності 1 095 днів у разі нарахування штрафних санкцій по п.п. 17.1.7, п. 17.1, ст.17 цього закону за порушення граничних термінів сплати узгоджених сум податкового зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції підставно задовольнив позовні вимоги, скасувавши податкові повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ у м. Тернополі № 0008001706/068429, № 0007991706/0684 від 17.11.2009 року, № 00079817066/06430 від 13.11.2009 року, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обгрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятого рішення.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В звязку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та обєктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи та прийшов до вірного висновку.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Тернопільський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Тернополі залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.05.2010 року у справі№2а- 1009/10 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Т.В. Онишкевич

Я.С.Попко

Повний текст виготовлено 09.12.2011р.