Решение № 20945790, 10.01.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" січня 2012 р.Справа № 10/17-4310-2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Кордекс Компані”

до відповідача Фізична особа-підприємець ОСОБА_2

про стягнення 15397,64 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_3 за довіреністю від 02.11.2011р.

від відповідача: не зявився

Суть спору: ТОВ „Кордекс Компані” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_2 15397,64 грн. боргу за товар, який позивач поставив відповідачу за видатковими накладними №РНК235 від 31.08.2009р. та № РНК1758 від 04.11.2009р.

Відповідач у судові засідання не зявився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав. При цьому ухвали суду про порушення провадження у справі від 27.10.2011р., про відкладення розгляду справи від 09.11.2011р., про призначення розгляду справи від 07.12.2011р., про продовження строку вирішення спору та відкладення розгляду справи від 26.12.2011р., відповідачем одержані, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та реєстром поштових відправлень господарського суду Одеської області за 27.12.2011р., а тому господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача у судових засіданнях та в силу вимог ст.75 ГПК України за наявними у справі документами, тим більш, що 10.01.2012р. закінчується встановлений вимогами ст. 69 ГПК України двомісячний строк вирішення спору у даній справі, який продовжений господарським судом на 15 днів у звязку із задоволенням відповідного клопотання позивача, про що 26.12.2011р. винесено відповідну ухвалу.

На підставі ст.85 ГПК України у судовому засіданні за участю представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

31.08.2009р. позивач поставив відповідачу товар на суму 9050,26 грн., що підтверджується видатковою накладною №РНК234 від 31.08.2009р., яка підписана відповідачем та засвідчена печаткою останнього.

04.11.2009р. позивач також поставив відповідачу товар на суму 6347,38 грн., що підтверджується видатковою накладною №РНК1758 від 04.11.2009р., яка підписана відповідачем та засвідчена печаткою останнього.

14.09.2011р. позивач надіслав відповідачу вимогу №1 від 13.09.2011р. вих.№217 про оплату вартості поставленого товару протягом семі днів від дня предявлення вимоги, що підтверджується фіскальним чеком №7973 від 14.09.2011р.

29.09.2011р. позивач також надіслав відповідачу вимогу №2 від 28.09.2011р. вих.№224 про оплату вартості поставленого товару протягом семі днів від дня предявлення вимоги, що підтверджується фіскальним чеком №8348 від 29.09.2011р.

Проте відповідач поставлений позивачем товар не оплатив, що і зумовило звернення останнього до суду з даним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У ч.1 ст.11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, який в силу вимог ч.2 ст.4 ЦК України є актом цивільного законодавства, всі юридичні особи зобовязані вести бухгалтерський облік та фінансову звітність згідно з законодавством, а у ч.1 ст.9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З огляду на вищевикладене, господарський суд вважає, що наявні у матеріалах справи видаткові накладні, які підписані та засвідчені печатками сторін, та згідно з якими позивачем здійснено поставку товару відповідачу на суму 15397,64грн., фіксують факт здійснення господарських операцій щодо поставки товару позивачем відповідачу, а дії сторін щодо приймання передачі цього товару на підставі вказаних документів є такими конклюдентними діями сторін, які свідчать про виникнення між ними зобовязання, зокрема, зобовязання позивача щодо поставки товару відповідачу та зобовязання відповідача щодо розрахунку за поставлений позивачем товар.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Водночас вимогами ч.2 ст.530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено матеріалами справи, позивач звертався до відповідача з вимогами про оплату поставленого товару на протязі семі днів, а саме 14.09.2011р. та 29.09.2011р., але відповідач не оплатив поставлений позивачем товар, як у строк, що встановлений у вимогах позивача, так і в подальшому. При цьому жодних заперечень щодо кількості, якості і вартості поставленого позивачем товару відповідач до суду не надав, як і не надав доказів, що спростовують поставку цього товару позивачем та відсутність боргу відповідача.

Згідно з вимогами ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог ТОВ „Кордекс Компані”, а отже, і їх задоволення.

На підставі ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 44,49, 8285 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Кордекс Компані” задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Кордекс Компані” (02125, м. Київ, вул. Старосільська, 1Е, код ЄДРПОУ 36516564) основний борг в сумі 15397 (пятнадцять тисяч триста девяносто сім) грн. 64 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 153 (сто пятдесят три) грн. 98 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя Смелянець Г.Є.

Повне рішення складено 10 січня 2012 року.