Постановление суда № 209094, 05.09.2006, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22-8283/06 Головуючий у 1 інстанції Янчук Т.О.

Категорія 21 Доповідач Соломаха Л.І.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2006р. м.Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Зубової Л.М.

суддів Соломахи Л.І., Лук'янової С.В.

при секретарі Мартиросовій А.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди з апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Будьоннівського районного суду м.Донецька від 05 липня 2006р., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Будьоннівського районного суду м.Донецька від 05 липня 2006р. з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто на відшкодування матеріальної шкоди 158грн. 60коп. та на відшкодування моральної шкоди 700грн.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди скасувати та ухвалити нове про стягнення з відповідача на її користь на відшкодування моральної шкоди 6000грн. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд дав невірну оцінку глибині моральних страждань, які були заподіяні їй та її доньці. Суд не врахував, що її донька перенесла сильний фізичний біль, нервовий стрес, внаслідок ДТП її донька страждає безсонням, зазнає постійний жах перед автомобілями, що рухаються. Після ДТП стан здоров'я її доньки значно погіршився.

В апеляційній інстанції позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги підтримали.

Відповідач ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав:

При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що 01 червня 2005р. у Ворошиловському районі м.Донецька неподалеку від будинкуАДРЕСА_1близько 14 години 50 хвилин відповідач ОСОБА_2, керуючи автомобілем ЗАЗ DAEWO Ланос державний НОМЕР_1, вчинив наїзд на неповнолітню ОСОБА_4, 1993 року народження. В результаті наїзду ОСОБА_4 були заподіяні забій м'яких тканин обличчя, ссадина м'яких тканин лівого колінного суглоба. Після ДТП потерпіла 06 червня 2005р. звернулася до невропатолога і їй було встановлено діагноз - струс головного мозку, для лікування були призначені медичні препарати: персен, церебрулін, пікамітол, луцетам (а.с. 15). Згідно фіскального чеку вартість придбаних медичних препаратів складає 158грн. 60коп.

Суд встановив, що згідно свідоцтва про реєстрацію власником автомобіля ЗАЗ DAEWO Ланос державний НОМЕР_1 є ОСОБА_4 Відповідач ОСОБА_2 експлуатував автомобіль на підставі виданої йому довіреності від 17 березня 2005р. (а.с.22).

Суд встановив, що постановою Ворошиловського РВ Донецького МУ УМВС України в Донецькій області від 08 червня 2005р. в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст.286 КК України, відносно ОСОБА_2 відмовлено. Згідно цієї постанови ОСОБА_4 почала переходити проїзну частину дороги в порушення вимог п.4.7 Правил дорожнього руху України не по пішохідному переходу і внаслідок своїх дій була травмована.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з вимог ст. 1187 ЦК України, згідно якої діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів є джерелом підвищеної небезпеки. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд виходив з того, що позивачем надані відповідні докази витрат.

Рішення суду в частині відшкодування позивачу матеріальної шкоди сторонами не оскаржується.

Відповідно до ст. З 03 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що внаслідок ДТП, яка сталася 01 червня 2005 року, позивачці та потерпілій завдано моральну шкоду, на відшкодування якої стягнув з відповідача 700грн.

Апеляційний суд вважає, що висновок суду про часткове задоволення вимог позивача про відшкодування моральної шкоди відповідає обставинам справи і грунтується на вимогах закону, а саме, ст.23, ст. 1167 та ст. 1187 ЦК України.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода може полягати в тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини 2 ст. 1167 ЦК України якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала.

З матеріалів справи встановлено, в результаті травмування при ДТП ОСОБА_4 зазнавала фізичного болю, їй були заподіяні забій м'яких тканин обличчя, ссадина м'яких тканин лівого колінного суглоба. З приводу травмування вона зверталася до лікаря невропатолога і їй було встановлено діагноз - струс головного мозку. Враховуючи викладене, суд дійшов вірного висновку, що внаслідок ушкодження здоров'я в результаті дії джерела підвищеної небезпеки неповнолітній ОСОБА_4 була завдана моральна шкода, в зв'язку з чим вона підлягає відшкодуванню незалежно від вини особи, яка її завдала.

Цей висновок суду відповідає роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, які викладені в постанові від 31 березня 1995р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди", де зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я (п.З).

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував конкретні обставини справи, а саме, характер дій відповідача, характер та обсяг фізичних та душевних страждань, інші обставини, які мають істотне значення, та стягнув на її відшкодування на користь позивача, яка є законним представником неповнолітньої ОСОБА_4, 700грн.

Апеляційний суд вважає, що розмір стягнутої на користь позивача грошової компенсації на відшкодування моральної шкоди є розумним, виваженим та справедливим. При цьому апеляційний суд виходить з того, що моральна шкода в результаті ДТП була заподіяна безпосередньо неповнолітній ОСОБА_4, здоров'я якої було ушкоджено, що будь-яких неправомірних дій відносно самого позивача відповідач не вчиняв. Вина відповідача в заподіянні неповнолітній ОСОБА_4 моральної шкоди відсутня. Згідно постанови Ворошиловського РВ Донецького МУ УМВС України в Донецькій області від 08 червня 2005р. про відмову в порушенні кримінальної справи ДТП сталося внаслідок порушення неповнолітньою ОСОБА_4 п.4.7 Правил дорожнього руху України. Вказана постанова позивачем не оскаржена. Будь-яких тяжких наслідків в результаті ДТП не настало. 06 червня 2006р. позивач з донькою зверталася на прийом до лікаря невропатолога, який призначив ОСОБА_4 лікування, але це було разове звернення і за продовженням лікування ОСОБА_4 до лікаря не зверталася, на стаціонарному лікуванні не перебувала.

Доводи позивача про те, що у її доньки внаслідок ДТП збільщилася селезінка, судом першої інстанції обґрунтовано не прийняті до уваги, оскільки позивачем не надано належних доказів про наявність причинного зв'язку між травмуванням при ДТП та збільшенням селезінки. Клопотання про призначення з цього приводу судово-медичної експертизи позивачем не заявлялося. Позивач визнає, що її донька ОСОБА_4 до ДТП перебувала на диспансерному обліку з приводу хвороби жовчного міхура.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необгрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до частини 1 ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Відповідно до ст.81 ЦПК України витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, покладаються на сторони після розгляду справи судом.

Оскільки апеляційна скарга позивача відхилена, витрати на інформаційно-технічне забезпечення підлягають стягненню з позивача в розмірі 1грн. 50коп., що передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005р. №1258 „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів".

Керуючись ст.307, ст.308, ст.314, ст.315 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

УХВАЛ ИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Будьоннівського районного суду М.Донецька від 05 липня 2006р. залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 1 гривня 50коп. (на "розрахунковий рахунок 26001014180002, отримувач - державне підприємство „Судовий інформаційний центр", код ЄДРПОУ 30045370, банк - відкрите акціонерне товариство „Банк Універсальний" м.Львів, МФО банку 325707).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.