Постановление суда № 208803, 15.09.2006, Апеляційний суд Одеської області

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-2252/2006 Головуючий в 1 інстанції - суддя

Буран А.Н. Суддя-доповідач- Кварталова А.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2006р. Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Кварталової А.М.,

суддів - Сегеди С.М., Левенця Б.Б.,

при секретарі - Чебан Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від

23.03.2005р. по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно та виселення ,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2000 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на будинок АДРЕСА_1 та виселення з нього ОСОБА_2 з сім'єю, посилаючись на те , що після смерті його бабусі ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право спадкоємства від 07.09.1940р. спадкоємцями цього будинку в рівних частках стали її сини - ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6. ОСОБА_5 номер під час Великої Вітчизняної війни. Після його смерті спадкоємство фактично прийняв батько позивача - ОСОБА_4, у якого з'явилось право власності на 2/3 частин будинку. Другий спадкоємець - ОСОБА_6 помер у 1968р. Після його смерті ОСОБА_4 спадкував усю будівлю . 07.01.1983р. ОСОБА_4 (батько позивача) помер і позивач вважає себе спадкоємцем і власником спірного будинку. Свідоцтво про право на спадщину на ім'я ОСОБА_7, дружини - ОСОБА_6, якій було видано свідоцтво про право на спадщину, після смерті чоловіка в 1968р. та договір дарування 1/3 частини будинку відповідачу ОСОБА_2 вважає недійсним , тому просив суд виселити його разом з сім'єю зі спірного будинку.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, посилаючись на те , що він 1/3 частини будинку АДРЕСА_1 одержав у власність на підставі договору дарування від 31.01.1995р. від ОСОБА_8, якій цю частину будинку подарувала ОСОБА_7, і він є його власником і користувачем земельної ділянки площею 541 кв.м, на якому розташована його частина будинку з 1995р.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 23.03.2005р. позовні вимоги ОСОБА_1, задоволені частково. Суд визнав за ОСОБА_1 право власності на житлову кімнату 2-2, кухню 2-1, сарай літер "Б", вбиральня літер „Д" будівлі АДРЕСА_1 і право користування земельною ділянкою площею 822 кв.м. Визнав за ОСОБА_2 право власності на житлові кімнати 1-3,1-4, кухню 1-7, санвузол 1-8 будівлі АДРЕСА_1 і право користування земельною ділянкою площею 541 кв.м. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і справу направити на новий розгляд, посилаючись на те , що судом були порушені норми матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, яка доповіла колегії суддів зміст оскаржуваного рішення, мотиви і доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

За змістом ч. З ст.ЗОЗ ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст.311 ч.іп.5 ЦПК України апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції з направленням справи на новий розгляд , якщо суд розглянув не всі вимоги, та цей недолік не був і не міг бути усунений прийняттям додаткового рішення судом першої інстанції.

Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У зв'язку з цим суд зобов'язаний зазначити в рішенні про доведеність чи недоведеність фактів, з якими закон пов'язує наявність порушеного права та вирішити спір у відповідності до норм матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Ці вимоги закону суд першої інстанції не виконав.

Суд зовсім не розглянув вимоги позивача про встановлення факту прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 в 1983р. та ОСОБА_5 в 1945р. (а.с. 2-3). Документи які б підтвердили факт смерті ОСОБА_5 та прийняття спадщини в матеріалах справи відсутні. Між тим суд визнав право власності на приміщення за позивачем, без встановлення факту прийняття спадщини, не витребував спадкову справу з нотаріальної контори, не дослідив її в судовому засіданні, не з'ясував хто прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5, і чи прийняв її позивач. Не дослідив питання строку звернення до суду за захистом порушеного права, не встановив чи мешкав позивач в спірному будинку на час прийняття спадщини та не обговорив строки звернення до суду з позовом. На (а.с. 19) є заява ОСОБА_1 в нотаріальну контору, яку суд не перевірив, не з'ясував чи є така заява в спадковій справі в нотаріальній конторі.

Висновки суду з цих питань, всупереч вимогам ст. 212, 213 ЦПК України, у рішенні відсутні.

В рішенні суду не містяться факти, які встановив суд, та відповідні їм правовідносини з посиланням на норми матеріального закону.

Не відповідає вимогам ст. 212, 213 ЦПК України й рішення в частині визнання права власності за ОСОБА_2 на житлові кімнати 1-3,1-4, кухню 1-7, санвузол 1-8 будівлі АДРЕСА_1, оскільки такі вимоги ні позивачем ні відповідачем не заявлялись, суд вийшов за межі заявлених позовних вимог. Також суд визначив порядок користування земельними ділянками, які також сторонами не заявлялись.

В мотивувальній частині рішення суд встановив факт смерті ОСОБА_5 померлого в 1945р., не звернув увагу на те, що такі вимоги позивачем не заявлялись і вони повинні бути встановлені в окремому провадженні.

Крім того, суд не звернув увагу на те, що позивачем заявлені вимоги про виселення ОСОБА_2 з сім'єю зі спірної частини будинку, які не були залучені до участі в справі (ст.311п.4 ЦПК України).

Оскільки судом порушені вимоги матеріального та процесуального закону, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 208, 209,218, 311 п.4,5, 314 п.2 , 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Малиновської районного суду м. Одеси від 23.03.2005р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду, іншим суддею.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати з інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 30 грн. на рахунок -Одержувач: апеляційний суд Одеської області, код ОКПО 02892913, розрахунковий рахунок 35227007000098, банк: УДК в Одеської області, МФО банку 828011.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.