№ 20862851, 01.12.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Копія< >

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"01" грудня 2011 р. Справа № 2а-6686/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Мельникова Р.В.

за участю: секретаря судового засідання - Вороніної І.О.,

представника позивача- Летючого В.П.,

представника відповідача- Тарана М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом приватної науково-виробничої фірми "Анкор-Теплоенерго" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватна науково-виробнича фірма «Анкор- Теплоенерго», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова № 0000842330 від 11 травня 2011 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що винесене на підставі Акту від 08.04.2011 р. № 569/23-304/32762338 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПНВФ «Анкор- Теплоенерго»в частині правомірності нарахування податкового зобовязання та податкового кредиту з ПДВ за період з 01.01.2011р. по 31. 01.2011 р., повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій у сумі 121185 грн., є протиправним, оскільки підприємство позивача правомірно сформувало податковий кредит з ПДВ.

Таке формування здійснено на підставі належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, до яких відповідач у Акті перевірки не зазначив будь-яких претензій. Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншим платником податків, якщо інше прямо не встановлене законом.

Позивач зазначає, що висновок Акту перевірки про ознаки нікчемності угод ПНВФ «Анкор-Теплоенерго» з ПП «Транс Строй» та ТОВ «Євротранспорт-ОД» - необгрунтовані, не підтверджений будь-якими належними доказами та є лише безпідставними ствердженнями. На момент здійснення господарських операцій ПП «Транс Строй» та ТОВ «Євротранспорт-ОД» були належним чином зареєстровані платниками ПДВ. Враховуючи наведене, обставини, які викладені відповідачем в Акті перевірки, помилково кваліфіковані як порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість».

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та просив суд скасувати вищезазначене податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, оскільки вважає його протиправним та такими, що винесене на підставі висновків, які не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Відповідач - ДПІ у Ленінському районі м. Харкова з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що вважає свої дії правомірними, оскільки факт визнання недійсними декларацій з податку на прибуток за 2010 рік у підприємств постачальників ПП "Транс Строй" та ТОВ «Євротранспорт ОД» та, відповідно, безпідставність складання податкових накладних контрагентами ПП „Транс Строй" та ТОВ «Євротранспорт-ОД» в сукупності свідчать про відсутність правових підстав для формування ПНВФ „Анкор-Теплоенерго" податкового кредиту за операціями з придбання товарів, робіт, послуг від вищевказаних підприємств, які фактично не відбулися.

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Судом встановлено, що Приватна науково-виробнича фірма «Анкор - Теплоенерго» зареєстрована як юридична особа виконкомом Харківської міської ради 31.12.2003 року за № 1480120 0000 017244, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи від 31.12.2003 року за № 505343. На податковий облік в органах державної податкової служби взято 21.01.2004 року за № 14 та перебуває на обліку в ДПІ у Ленінському районі м. Харкова.

У періоді, за який проводилась перевірка, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 06.02.2004 року № 290144240, виданого ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, індивідуальний податковий номер - 327623320334, позивач був зареєстрований платником ПДВ з 06.02.2004 року.

Як свідчать обставини справи, на підставі наказу ДПІ у Ленінському районі м.Харкова №395 від 24.03.2011р., згідно п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та з урахуванням п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ, фахівцями відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПНВФ „Анкор-Теплоенерго" (код 32762338), в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р.

Перевіркою встановлено порушення: пп.3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: до складу податкового кредиту позивачем включені суми ПДВ на загальну суму 94948 грн., які виникли від виконання угод з ПП «Транс Строй» та ТОВ «Євротранспорт-ОД», що визнані нікчемними та в силу ч. 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215 ст. 228 ЦК України не створюють юридичних наслідків і як наслідок не пов'язані з власною господарською діяльністю, є неправомірними, що призвело до заниження ПДВ за січень 2011 року у сумі 96948 грн.

За результатами перевірки складено акт № 569/23-304/32762338 від 08.04.2011 р., на підставі якого ДПІ у Ленінському районі м. Харкова винесене податкове повідомлення-рішення від 11 травня 2011 року № 0000842330, яким визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій з податку на додану вартість у сумі 121185 грн.: в т. ч. основний платіж - 96948 грн., штрафні санкції - 24237 грн.

Дослідження судом акту перевірки показало, що вказані порушення обґрунтовуються тим, що ПНВФ «АНКОР- ТЕПЛОЕНЕРГО» у складі податкової декларації з ПДВ за січень 2011р. враховував господарські операції з використанням суб'єктів господарювання (у тому числі по ланцюгу поставки товару), діяльність яких спрямована на надання податкової вигоди, шляхом укладання угод з підприємствами, які мають ознаки фіктивності а саме ПП «Транс Строй» та ТОВ «Євро транспорт-ОД». Згідно податкової звітності у вказаних підприємств відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності а саме : відсутні трудові ресурси та необхідні основні фонди.

Відповідачем зазначається, що декларації ПП «Транс Строй» та ТОВ «Євро транспорт-ОД» з податку на прибуток за 2010 рік визнані недійсними. Згідно даних системи автоматизованого співставлення виявлені розбіжності з податкових зобов'язань та податкового кредиту за вересень 2010 р. до ланцюга постачальників входять підприємства із станом «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням», «припинено ліквідовано, закрито», «до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей», «місцезнаходження не встановлено», «прийнято рішення про припинення», «запит на встановлення місцезнаходження».

Відповідачем зроблений висновок, що факт визнання недійсними декларацій з податку на прибуток за 2010 рік свідчить про відсутність обєкту оподаткування, який виникає при проведенні вказаними підприємствами фінансово-господарських операцій, а в сукупності з безпідставністю складання податкових накладних контрагентами : ПП «Транс Строй» та ТОВ «Євротранспорт-Од» свідчить про відсутність правових підстав для формування ПНВФ «Анкор- Теплоенерго» податкового кредиту за операціями з придбання товарів, робіт, послуг від вищевказаних підприємств, які фактично не відбулись.

Угоди ПНВФ «Анкор- Теплоенерго» з ПП «Транс Строй» та ТОВ «Євротранспорт-ОД» є нікчемними в силу ч.1 ст. 207 ГК України та ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України.

Перевіряючи цей висновок, а відтак і прийняте на його підставі спірне податкове повідомлення рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Судом зясовано, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за перевіряємий відповідачем період з 01.01.2011 по 31.01.2011 встановлено його заниження у сумі 96948 грн.

Відповідно розділу 2 додатку 5 „Податковий кредит" до податкової декларації за січень 2011 року ПНВФ "Анкор-Теплоенерго" у складі податкового кредиту враховано ПДВ з витрат, сформованих по взаємовідносинам з контрагентами ПП "Транс Строй", код за ЄДРПОУ 37008094 на суму 192915,15 грн. крім того ПДВ в розмірі 38583,03 грн. по операціям, ТОВ "Євротранспорт-Од" код:37060348 на суму 291825,30 грн. крім того ПДВ в розмірі 58365,06 грн., що здійснювались у вересні 2010 року

Згідно наявної податкової інформації, баз даних ДПІ, податкової звітності встановлено, що у складі податкової декларації з ПДВ за січень 2011 року ПНВФ "Анкор-Теплоенерго" враховував господарські операції з використанням суб'єктів господарювання (у тому числі по ланцюгу поставки товару), діяльність яких спрямовано на надання податкової вигоди, шляхом укладання угод з підприємствами, які мають ознаки фіктивності а саме:

- ПП "Транс Строй" код: 37008094, знаходиться на обліку в ДПІ у Малинівському районі м. Одеси. Фактично згідно податкової звітності у ПП "Транс Строй" відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ та фактично здійснюваного протягом перевіряємого періоду, основний вид діяльності - будівництво будівель, а саме: відсутні трудові ресурси та необхідні основні фонди та обладнання для виконання укладених угод, які виконувались протягом перевіряємого періоду: відповідно до штатного розкладу протягом перевіряємого періоду на підприємстві був 1 штатний робітник.

Також згідно декларацій з податку на прибуток ПП „Транс Строй", декларація за 2010 рік визнана недійсною, згідно даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, по ПП „Транс Строй", розбіжності з податкових зобов'язань по ПДВ за вересень 2010 року склали 307242,87 грн., розбіжності з податкового кредиту по ПДВ за вересень 2010 року склали 876290,95 грн.

- ТОВ "Євротраспорт -ОД" код: 37060348, знаходиться на обліку в ДПІ у Малинівському районі м. Одеси. Фактично згідно податкової звітності у ТОВ "Євротраспорт -ОД" відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ та фактично здійснюваного протягом перевіряємого періоду, основний вид діяльності технічні випробування та дослідження, а саме: відсутні трудові ресурси та необхідні основні фонди, обладнання для виконання укладених угод, які виконувались протягом перевіряємого періоду: відповідно до штатного розкладу протягом перевіряємого періоду на підприємстві лічилось 0 штатних робітників.

Згідно декларацій з податку на прибуток ТОВ "Євротраспорт -ОД", декларація за 2010 рік визнана недійсною, згідно даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, по ТОВ "Євротраспорт -ОД", розбіжності з податкових зобов'язань по ПДВ за вересень 2010 року склали 21087,26 грн., розбіжності з податкового кредиту по ПДВ за вересень 2010 року склали 152115,32 грн.

Суд зазначає, що підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.997 року за № 168/97-ВР, який діяв на час виникнення правовідносин, передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, яких знаходиться на митній території України. Відповідно до пункту 1.4 статті 1 вищезазначеного Закону поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно - правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізінгоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Відповідно до п. 4.1. ст. 4 зазначеного Закону, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

З матеріалів справи судом встановлено, що між підприємством позивача та ПП «Транс Строй» укладено усний договір поставки, відповідно до якого отримало від ПП «Транс Строй» товар - кожухи, рами, металоконструкції, що використовуються для виготовлення теплообмінного обладнання.

На отримання вказаного товару ПП «Транс Строй» виписані: видаткові накладні № 285 від 14.09.2010 р, № 307 від 15.09.2010 р.; податкові накладні: № 285 від 14.09.2010р., № 307 від 15.09.2010 р. (а.с. 37-40).

В підтвердження факту отримання товару позивачем надані складські прибуткові ордери (42-43).

У ПНВФ «Анкор- Теплоенерго»виникло зобов'язання перед ПП «Транс Строй» з оплати вказаного товару.

Згідно Договору № 1012.1 від 10.12.2010 р. на користь третьої особи, був змінений кредитор, ПНВФ «Анкор- Теплоенерго» зобов'язувалось погасити зобов'язання новому кредитору - ТОВ «АРДЕЯ-ТЕХ» (а.с. 30-32).

Погашення вказаного зобов'язання здійснено товаром - автозапчастинами згідно договору поставки № 1412-Іп від 14.12.2010 р.

Вказані автозапчастини були придбані ПНВФ «Анкор- Теплоенерго» у ТОВ «АВТО-ЕЛЕКТРОМАШ», згідно договору купівлі-продажу № 15/12 від 01.12.2010 р.

Транспортування вказаних автозапчастин здійснено ТОВ «АРДЕЯ-ТЕХ» з м. Херсона.

Судом встановлено, що ПНВФ «Анкор- Теплоенерго» за усним договором поставки отримало від ТОВ «Євротранспорт-ОД» товар - пластини та прокладки, що використовуються для виготовлення теплообмінного обладнання.

Отримання вказаного товару підтверджується видатковими накладними, виписаними ТОВ «Євротранспорт-ОД» № 88 від 06.09.2010 р, № 423 від 21.09.2010 р., податковими накладними, виписаними ТОВ «Євротранспорт-ОД» № 88 від 06.09.2010 р, № 423 від 21.09.2010 р. (а.с. 33-36.) Позивач зазначає, що факт отримання товару підтверджується складськими прибутковими ордерами (а.с. 41,44)).

У ПНВФ «Анкор- Теплоенерго» виникло зобов'язання перед ТОВ «Євротранспорт-ОД» з оплати вказаного товару.

Згідно Договору № 1012 від 10.12.2010 р. на користь третьої особи, був змінений кредитор, ПНВФ «Анкор- Теплоенерго» зобов'язувалось погасити зобов'язання новому кредитору - ТОВ «АРДЕЯ-ТЕХ» (а.с. 27).

Погашення вказаного зобов'язання здійснено товаром - автозапчастинами згідно договору поставки № 1412-2п від 14.12.2010 р.

Вказані автозапчастини були придбані ПНВФ «Анкор-Теплоенерго» у ТОВ «АВТО-ЕЛЕКТРОМАШ», розташоване у м. Херсоні, згідно договору купівлі-продажу № 15/12 від 01.12.2011 р.

Транспортування вказаних автозапчастин здійснено ТОВ «АРДЕЯ-ТЕХ» з міста Херсона.

Суд зазначає, що відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.997 року за №168/97-ВР, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 вищезазначеного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.997 року за №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.997 року за №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.997 року за № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи документами, передбаченими п.п.7.2.6 цього пункту. Платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами лише у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 7 5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.997 року за №168/97-ВР встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Між тим, суд зазначає, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Суд зазначає, що відповідно до Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля (пункт 11.1).

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів (пункт 11.5). Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри (пункт 11.6). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7).

Пунктом 13.1. Правил встановлено, що перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних унеможливлює підтвердження факту отримання, руху ТМЦ та відповідно звязку їх з господарською діяльністю позивача.

Суд зазначає, що позивачем не надано доказів перевезення товарів : від ПП «Транс Строй» (кожухи, рами, металоконструкції) та від ТОВ «Євротранспорт-ОД» (пластини та прокладки), не надані докази понесених витрат на транспортування вищезазначених товарів, відображення таких витрат в бухгалтерському і податковому обліку підприємства.

Таким чином, ПНВФ «Анкор- Теплоенерго» факт отримання товарів від зазначених контрагентів не доведений.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІУ передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Стосовно висновків ДПІ у Ленінському районі м. Харкова про те, що угоди, укладені між позивачем та ПП «Транс Строй», ТОВ «Євротранспорт-ОД» є нікчемними, оскільки не створюють настання юридичних наслідків і, як наслідок, не повязані з власною господарською діяльністю, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки відповідачем встановлено факти здійснення господарських операцій між позивачем та його постачальниками без мети настання реальних наслідків та відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч.1, 5 ст. 203 ЦК України визначено їх нікчемними і в силу ст. 216 ЦК України такими, що не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язанні з їх недійсністю.

Суд зазначає, що нормами ст.202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Нормами ст.203 Цивільного кодексу встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1. ст.203). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. (ч.5 ст.203).

Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже - є нікчемним.

Як зазначено у ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормамами публічногоправа, не є такими, що порушують публічний порядок.

Слід відмітити, що Цивільний кодекс України містить загальні правила про недійсні правочини - це правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (ч. 1 ст.2 6 ЦКУ) при цьому поділяє їх на два види: нікчемні (ч.2 ст.215 ЦКУ) та оспорювані (ч. 3 ст. 215 ЦКУ), принципова відмінність між яким полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі, що передбачено ст. 236 ЦК України.

Господарський кодекс України зазначеного поділу не передбачає, а фактично розглядає як оспорювані (ч. 1 ст.207 ГКУ) всі ті зобов'язання, які виникають з правочинів, які за приписами Цивільного кодексу України є нікчемними.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма пов'язує недійсність господарського зобов'язання з наступним:

1)невідповідністю його змісту вимогам закону;

2)наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3)укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Згідно зі ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Частиною 1 ст. 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Разом з тим, відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Отже, відсутність встановленої судом (у мотивувальній чи резолютивній частині) недійсності цивільного правочину чи господарського зобов'язання не повинна розглядатися як перешкода для донарахування податкових зобов'язань платнику податків у тому разі, якщо при цьому таким платником не дотримано вимог податкового законодавства.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Під час судового розгляду судом встановлено здійснення позивачем господарських операцій, які не принесли йому вигоду, а також невикористання у власній господарській діяльності товару, придбаного у ПП «Транс Строй», ТОВ «Євротранспорт-ОД», факту ненадання доказів перевезення (отримання) товарів від зазначених контрагентів, обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

Враховуючи відсутність у правочинів, вчинених між ПНВФ «Анкор- Теплоенерго» та вищезазначеними контрагентами, спрямованості на реальне настання правових наслідків, що передбачені в ньому, суд погоджується з твердженнями посадових осіб ДПІ у Ленінському районі м. Харкова про вчинення цих правочинів з метою отримання податкової вигоди у вигляді сформованих у підприємства позивача податкового кредиту та валових витрат. За таких обставин, вказані правочини суперечать моральним засадам суспільства, порушують існуючий в державі публічний порядок та спрямовані на заволодіння майном держави шляхом недоплати податку на додану вартість.

Факт реєстрації контрагентів позивача платниками податку на додану вартість, а також той факт, що вказані підприємства на момент складання на адресу позивача зазначених вище податкових накладних були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, не спростовують факту порушення позивачем вищезазначених норм чинного законодавства.

Оскільки, ПП «Транс Строй», ТОВ «Євро транспорт-ОД» у вересні 2010 року виписали на адресу ПНВФ «Анкор- Теплоенерго» податкові накладні без декларування відповідних сум податкових зобов'язань, чим порушено вимоги чинного законодавства, зокрема, ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування", п. 1.6 ст. 1, пп. 7.3.1 п. 7.3 Закону України "Про податок на додану вартість", не задекларували податкові зобов'язання від здійснення правочинів з позивачем, тим самим ухилилися від обов'язків по їх сплаті, чим порушено інтереси держави та суспільства на отримання належних сум податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В зв'язку із встановленим суд зазначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова № 0000842330 від 11 травня 2011 року відповідно до вимог зазначеної норми, суд не вбачає підстав для його скасування та дійшов висновку, що позовні вимоги ПНВФ «Анкор- Теплоенерго» не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 71, 159, 160163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову приватної науково-виробничої фірми "Анкор-Теплоенерго" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанову складено 08 грудня 2011 року.

Суддя (підпис)< >Р.В. Мельников

З оригіналом згідно. Оригінал постанови знаходиться в матеріалах справи.< >

Суддя< >Р.В. Мельников< >