Постановление суда № 20670366, 17.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" листопада 2011 р. м. КиївК-3017/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівКостенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Островича С.Е.

Усенко Є.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні

на постанову Господарського суду Херсонської області від 27.09.2007

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2008

у справі № 13/281-АП-07

за позовомПриватного підприємства «Гарант-Д»

до 1. Державної податкової інспекції у м. Херсоні

2.Головного управління Державного казначейства України у Херсонській області

про стягнення заборгованості з повернення податку на додану вартість

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Гарант-Д»(далі по тексту позивач, ПП «Гарант-Д») звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі по тексту відповідач 1, ДПІ у м. Херсоні), Головного управління Державного казначейства України у Херсонській області далі по тексту відповідач 2, ГУ ДКУ у Херсонській області) про стягнення заборгованості з повернення податку на додану вартість.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 27.09.2007, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2008, позов задоволено.

Представники сторін в судове засідання не зявились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В звязку з цим касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Херсоні просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ у м. Херсоні на підставі акту перевірки від 15.08.2006 №2647/23-7/32725652 було прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.08.2006 №0006932301/0, відповідно до якого ПП «Гарант-Д» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1386502,66 грн., яке було оскаржене ПП «Гарант-Д»у судовому порядку в межах справи № 11/359-АП-06.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідно до положень ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Згідно вказаної норми КАС України судами попередніх інстанцій при вирішенні даного спору прийнято до уваги той факт, що постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 17.04.2007 у справі №11/359-АП-06 за позовом ПП «Гарант-Д»до ДПІ у м. Херсоні про визнання нечинним акту, задоволено апеляційну скаргу ПП «Гарант-Д», скасовано постанову Господарського суду Херсонської області у справі №11/359-АП-06 та визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 16.08.2006 №0006932301/0. Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 17.04.2007 у справі №11/359-АП-06 визнано правомірність декларування позивачем до відшкодування з бюджету від'ємного значення ПДВ в сумі 1386502,66 грн. і визнано його дії по включенню спірних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та декларуванню бюджетного відшкодування такими, що повністю відповідають механізму, визначеному Законом України «Про податок на додану вартість».

Приймаючи рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що вищезазначена постанова Запорізького апеляційного господарського суду у справі №11/359-АП-06 набрала законної сили та має преюдиційне значення для вирішення спору.

Судами вірно зазначено, що відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8.1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівКостенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Островича С.Е.

Усенко Є.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні

на постанову Господарського суду Херсонської області від 27.09.2007

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2008

у справі № 13/281-АП-07

за позовомПриватного підприємства «Гарант-Д»

до 1. Державної податкової інспекції у м. Херсоні

2.Головного управління Державного казначейства України у Херсонській області

про стягнення заборгованості з повернення податку на додану вартість

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Гарант-Д»(далі по тексту позивач, ПП «Гарант-Д») звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі по тексту відповідач 1, ДПІ у м. Херсоні), Головного управління Державного казначейства України у Херсонській області далі по тексту відповідач 2, ГУ ДКУ у Херсонській області) про стягнення заборгованості з повернення податку на додану вартість.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 27.09.2007, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2008, позов задоволено.

Представники сторін в судове засідання не зявились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В звязку з цим касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Херсоні просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ у м. Херсоні на підставі акту перевірки від 15.08.2006 №2647/23-7/32725652 було прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.08.2006 №0006932301/0, відповідно до якого ПП «Гарант-Д» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1386502,66 грн., яке було оскаржене ПП «Гарант-Д»у судовому порядку в межах справи № 11/359-АП-06.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідно до положень ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Згідно вказаної норми КАС України судами попередніх інстанцій при вирішенні даного спору прийнято до уваги той факт, що постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 17.04.2007 у справі №11/359-АП-06 за позовом ПП «Гарант-Д»до ДПІ у м. Херсоні про визнання нечинним акту, задоволено апеляційну скаргу ПП «Гарант-Д», скасовано постанову Господарського суду Херсонської області у справі №11/359-АП-06 та визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 16.08.2006 №0006932301/0. Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 17.04.2007 у справі №11/359-АП-06 визнано правомірність декларування позивачем до відшкодування з бюджету від'ємного значення ПДВ в сумі 1386502,66 грн. і визнано його дії по включенню спірних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та декларуванню бюджетного відшкодування такими, що повністю відповідають механізму, визначеному Законом України «Про податок на додану вартість».

Приймаючи рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що вищезазначена постанова Запорізького апеляційного господарського суду у справі №11/359-АП-06 набрала законної сили та має преюдиційне значення для вирішення спору.

Судами вірно зазначено, що відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8.1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Суддя О.І. Степашко