Постановление суда № 20668986, 29.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" листопада 2011 р. м. КиївК-21949/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Рибченка А.О., Федорова М.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Полонському районі Хмельницької області на постанову Господарського суду Хмельницької області від 14.05.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2007 року у справі № 16/218-НА за позовом ВАТ «Полонський комбінат хлібопродуктів»до ДПІ у Полонському районі Хмельницької області про скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 14.05.2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2007 року, позовні вимоги ВАТ «Полонський комбінат хлібопродуктів»до ДПІ у Полонському районі Хмельницької області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення №1602/17 від 15.03.2007, яким позивачу нараховано пеню у розмірі 4051,64грн. по податку з доходів фізичних осіб.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 15.11.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 09.12.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Господарського суду Хмельницької області від 14.05.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2007 року, прийняти рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального, зокрема, ст.ст. 12, 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №1602/17 від 15.03.2007, яким позивачу нараховано пеню у розмірі 4051,64грн. за несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб, слугував висновок, викладений в акті перевірки №186/231-00952427 від 13.03.2007, про порушення позивачем вимог п.п. 8.1.2, п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ухвалою господарського суду від 16.09.2005 порушено провадження у праві про визнання банкрутом ВАТ «Полонський комбінат хлібопродуктів», а податковим органом при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення не було враховано вимоги ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Проте, суд касаційної інстанції вважає висновок судів попередніх інстанцій щодо поширення дії мораторію на застосування штрафних санкцій, визначених спірним податковим повідомленням-рішенням, помилковим з наступних підстав.

Так, дійсно в силу вимог пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»з моменту прийняття ухвали судом про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок сплати податкового зобов'язання або погашення податкового боргу такого платника податків, зазначених у заяві, яка подається до суду, визначається згідно з нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», без застосування норм цього Закону.

Проте, у наведеній нормі йдеться про заяву кредитора стосовно вимог, що виникли до порушення справи про банкрутство, як це випливає зі змісту статті 7, пункту 15 статті 11, статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Отже, приписи Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не регулюють питання погашення зобовязань або стягнення податкового боргу, які виникли до порушення провадження про банкрутство боржника та визнані господарським судом конкурсними вимогами.

За змістом абзацу двадцять четвертого статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів, який в силу вимог пункту 4 статті 12 названого Закону вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство, являє собою зупинення виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію.

Таким чином, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків та зборів (обовязкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Порушення провадження у справі про банкрутство не означає завершення підприємницької діяльності боржника. Він має право укладати договори і вчиняти інші правочини, у звязку із чим у нього виникають права та обовязки, виконання яких забезпечується на загальних підставах.

Отже, дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Поточні ж вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом. За поточними зобовязаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків та зборів (обовязкових платежів).

Таким чином, визначальним для встановлення правомірності застосування до позивача штрафних санкцій за порушення правил оподаткування, є встановлення судом періоду, в якому у позивача виник обовязок щодо сплати податкових зобовязань, та віднесення зазначених зобовязань до конкурсних чи поточних.

Враховуючи вищезазначене, а також, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в суді касаційної інстанції не дають права встановлювати, або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, зокрема, щодо періоду, в якому у позивача виник обовязок щодо сплати податкових зобовязань, постановлені судові рішення у справі підлягають скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ДПІ у Полонському районі Хмельницької області задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Хмельницької області від 14.05.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2007 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ____ Г.К. Голубєва

____ О.В. Карась

____ А.О. Рибченко

____ М.О. Федоров