Постановление суда № 20659421, 20.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2011 року м. КиївК-28499/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Степашка О.І.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу»

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2009 року

у справі № 2-а-73/08/0570

за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу»

до Державної податкової інспекції в м. Торезі Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2009 року позов Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу»(далі позивач) до Державної податкової інспекції в м. Торезі Донецької області (далі відповідач) задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000961510/0 від 16 червня 2007 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь КП «Компанія «Вода Донбасу» судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю відповідного рішення органу, який видав дозвіл на спеціальне водокористування, відповідно до вимог пункту 9 Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 року № 459, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 321.

Крім того суд першої інстанцій виходив з наявності рішення суду, відповідно до якого за умовами примирення сторін термін дозволу є продовженим.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2009 року апеляційну скаргу ДПІ в м. Торезі Донецької області задоволено. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2009 року скасовано. Прийнято нову постанову. В задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2009 року та залишення в силі постанови Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2009 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Торезьке виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства є структурним підрозділом без права юридичної особи Комунального підприємства «Донецькоблводоканал».

Рішенням виконавчого комітету Донецької обласної ради № 5/11-322 від 14 вересня 2007 року припинено діяльність КП «Донецькоблводоканал»шляхом приєднання до КП «Компанія «Вода Донбасу».

Відповідачем проведено камеральну перевірку податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища за перший квартал 2007 року Торезького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, за результатами якої складено акт № 17/15-014-3/05524311 від 04 червня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000961510/0 від 16 червня 2007 року, яким Торезькому виробничому управлінню водопровідно-каналізаційного господарства визначено суму податкового зобовязання із збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 26 539,80 грн. (25276,00 грн. основний платіж; 1 263,80 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення пункту 8 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 1999 року № 303 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок), оскільки, Торезьким виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства розмір податкового зобовязання із збору за забруднення навколишнього природного середовища обчислено в межах ліміту, без врахування того, що станом на 01 січня 2007 року в нього закінчився термін дії дозволу на здійснення спеціального використання водних ресурсів.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанцій виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до статті 1 Водного кодексу України (далі ВК України) ліміт використання води - граничний обсяг використання води, який встановлюється дозволом на спеціальне водокористування.

Згідно із частиною 1 статті 48 ВК України спеціальне водокористування - це забір води з водних обєктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні обєкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Статтею 49 ВК України передбачено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який видається державними органами охорони навколишнього природного середовища у разі використання води водних обєктів загальнодержавного значення.

Відповідно до пункту 14 статті 1 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) збір за забруднення навколишнього природного середовища належить до загальнодержавних податків та зборів.

Статтею 44 Закону України від 25 червня 1991 року № 1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що порядок встановлення нормативів збору і стягнення зборів за забруднення навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 6 Порядку ліміти скидів у водні обєкти державного значення для первинних водокористувачів визначаються у дозволах на спеціальне водокористування, які видають територіальні органи Мінекоресурсів.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що за понадлімітні обсяги скидів збір обчислюється в установленому порядку в пятикратному розмірі. У разі відсутності у платників збору затверджених в установленому порядку лімітів скидів збір справляється як за понадлімітні скиди.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що відсутність протягом першого кварталу 2007 року у підприємства як платника збору за забруднення навколишнього природного середовища лімітів скидів доводить правомірність визначення відповідачем суми податкового зобовязання із зазначеного збору в пятикратному розмірі.

Також, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив доводи, покладені Донецьким окружним адміністративним судом в основу постановленого рішення, оскільки, відсутність рішення про припинення дозволу саме по собі не є підтвердженням наявності затверджених лімітів, а продовження дії дозволу шляхом досягнення примирення порядком, чинним на час виникнення спірних правовідносин, не передбачено.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2009 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу»відхилити, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Степашко О.І.

Шипуліна Т.М.

Суддя А.О. Рибченко