Решение № 2059007, 13.06.2008, Сокирянський районний суд Чернівецької області

Справа № 2-366/08

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я

«13» червня 2008року Сокирянський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого - судді Побережної О.Д.

при секретарі  Савчук А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сокиряни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новодністровського управління праці та соціального захисту населення Чернівецької області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача- Новодністровська міська рада, про стягнення недоотриманої соціальної допомоги, -

в с т а н о в и в :

  ОСОБА_1, звернулася в суд з позовом до Новодністровського управління праці та соціального захисту населення (далі УПСЗН), третя особа - Новодністровська міська рада Чернівецької області про стягнення недоотриманої соціальної допомоги. Вказала, що вона є учасницею ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 2) і має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі Закон) для осіб даної категорії. У відповідності до абзацу 4 ч. 4 ст. 48 Закону особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 2-гої категорії, виплачується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. У відповідності до ч. 5 ст. 48 Закону дана щорічна допомога виплачується за місцем проживання особи органами соціального захисту населення, а згідно ч.7 ст. 48 розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Органом соціального захисту населення по місцю її проживання є - УПСЗН, яке підпорядковано Новодністровській міській раді. На протязі 2003-2007 років відповідач сплачував їй грошову щорічну допомогу, передбачену абзацом 7 ч. 4 ст. 48 Закону у заниженому розмірі.

Відповідно до абзацу 4 ч. 4 ст. 48 і ч.7 Закону, з врахуванням відповідних положень Законів України „Про державний бюджет України” на відповідні роки, якими встановлювався розмір мінімальної заробітної плати та з врахуванням дат здійснення фактичних виплат, їй належали до виплати платежі в розмірах: в 2003 р. станом на 20.08.2004р. -1025 грн.; в 2004 р. станом на 30.05.2004 р. - 1450 грн.; в 2005 р. станом на 26.10.2005 р. - 1660 грн.; в 2006 р. станом на 10.08.2006 р. - 1875 грн.; в 2007 р. станом на 23.18.2007 р. - 2100 грн. При цьому всупереч вимогам Закону відповідачем їй були виплачені платежі по щорічній допомозі на оздоровлення в занижених розмірах: в 2003 р. - на суму 998,30 грн.; в 2004 р. - на суму 1423,30 грн.; в 2005 р. - на суму 1560 грн.; в 2006 р. - на суму 1775 грн.; в 2007 р. - на суму 2000 грн., а всього за період з 2003 по 2007 р. відповідачем їй було недоплачено 7756 грн. 60 коп.

Просить стягнути з УПСЗН на її користь недоплачені суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення: за 2003 р. - 998,30 грн.; за 2004 р. - 1423,30 грн.; за 2005 р. - 1560 грн.; за 2006 р. - 1775 грн.; за 2007 р. - 2000 грн., а всього 7756 грн. 60 коп. та витрати по оплаті правової допомоги в сумі 95 грн., суму сплаченого збору ІТЗ судового розгляду -30 грн.

В судове засідання позивачка не з'явилася, однак подала в суд заяву, в якій вказала, що вона повністю підтримує позовні вимоги, крім того, просить розглянути справу без її присутності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, але подала до суду заяву, в якій позовні вимоги не визнала з підстав, наведених в запереченні УПСЗН на позов та просить розглянути справу без її присутності.

У запереченні відповідач вказує, що протягом 2003-2007 років позивачка отримала наступні суми щорічної допомоги на оздоровлення: за 2003 р. - 26,70 грн.; за 2004 р. - 26,70 грн.; за 2005 р. - 100 грн.; за 2006 р. - 100 грн.; за 2007 р. - 100 грн., виплату яких здійснено відповідно до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законів України „Про державний бюджет України” на 2003, 2004, 2005, 2006, 2007 роки, Постанов Кабінету Міністрів України, а згідно ст. 95 Конституції України виключно Законами про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідно до ч.2 ст. 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу України та Закону про Державний бюджет України на відповідний рік. Також, відповідно до Бюджетного кодексу України та Конституції України видатки державного бюджету, за яким виплачується компенсація за шкоду, заподіяну здоров'ю та допомога на оздоровлення, здійснюються тільки в межах державного бюджету відповідного року. Фінансове забезпечення Чорнобильської програми в Чернівецькій області в тому числі і в м.Новодністровськ здійснюється на підставі Паспорту бюджетної програми на відповідний рік, затвердженого Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України, на підставі якого головний розпорядник коштів другого рівня, яким є головне УПСЗН Чернівецької ОДА, надає план асигнувань із загального фонду бюджету. Згідно цього плану УПСЗН Новодністровської міськради як розпорядник коштів третього рівня, складає кошторис на поточний фінансовий рік, який затверджується Головним управлінням. Жодних повноважень та прав на збільшення або зменшення асигнувань кошторису, а також на перерахунок і виплату щорічної допомоги на оздоровлення поза межами вищезазначених Законів відповідач не має.

Представник третьої особи судове засідання також не з'явився, подавши до суду заяву про відсутність заперечень проти задоволення позовних вимог і просить розглянути справу без його присутності.

Судом встановлено, що позивачка, яка проживає в м.Новодністровськ Чернівецької області, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році та відноситься до другої категорії осіб, постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням серії А №501883, виданим 01.10.2007 р. Чернівецькою ОДА.

У відповідності до абзацу 4 ч.4 ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-гої категорії, виплачується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п»яти мінімальних заробітних плат.

Згідно ч.5 ст. 48 вищевказаного Закону дана щорічна допомога виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення, а згідно ч.7 ст.48 розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати Органом соціального захисту населення по місцю проживання позивачки є відповідач - управління праці та соціального захисту населення Новодністровської міської ради Чернівецької області.

На протязі 2003-2007 років відповідач сплачував позивачу грошову щорічну допомогу, передбачену абзацом 7 ч.4 ст. 48 Закону посилаючись на Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. №836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та від 12.07.2005 р. №562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. В 2006 та 2007 роках крім того відповідач посилався на Закони України „Про Державний бюджет України” на 2006, 2007 роки.

Однак, погодитися з таким висновком не можна з наступного.

Ст. 1 Закону України „Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2003 рік” від 26.12.2002 р. №372-1У розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 01.01.2003 р. у розмірі 185 грн. на місяць, з 01.12.2003 р. - 237 грн.

Відповідно до ст. 89 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік” розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 01.01.2004 р. у розмірі 205 грн. на місяць, а з 01.09.2004 р. - 237 грн.

Ст. 83 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 01.09.2005 р. у розмірі 332 грн. на місяць, з 01.07.2005 р. - 310 грн., з 01.09.2005 р. - 332 грн.

Згідно ст. 82 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 01.01.2006 р. у розмірі 332 грн. на місяць, з 01.07.2006 р. - 375 грн.

Згідно ст. 76 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 01.01.2007 р. у розмірі 400 грн. на місяць, з 01.07.2007 р. - 440 грн.

Діючи у відповідності до вимог Закону, відповідач повинен був виплатити позивачці щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 7491,60 грн.:

- за 2003 р., станом на 20.08.2004 рік, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 205 грн. х 5 = 1025 грн.;

- за 2004 р., станом на 30.05.2005 рік, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 290 грн. х 5 = 1450 грн.;

- за 2005 р., станом на 26.10.2005р., виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. х 5 = 1660 грн.;

- за 2006 р., станом на 10.08.2006 рік, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 375 грн. х 5 = 1875 грн.;

- за 2007 р., станом на 23.08.2007 рік, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 420 грн. х 5 =2100 грн.

Фактично позивачу виплачено щорічну допомогу на оздоровлення: в 2003 р. станом на 20.08.2004 р. - 26,70 грн.; в 2004 р. станом на 30.05.2005 р. - 26,70 грн.; в 2005 р. станом на 26.10.2005 р. - 100 грн.; в 2006 р. станом на 10.08.2006 р. - 100 грн.; в 2007р. станом на 23.08.2007 р. - 100 грн.,

Вищенаведеними постановами та законами передбачено виплату громадянам, віднесеним до 2 категорії постраждалих від аварії на Чорнобильській АЕС щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі меншому, порівняно із розміром такої допомоги, передбаченої ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Обмежуючи розмір виплат позивачці, відповідач виходив з того, що вищезазначеними Законами про Державний бюджет України та Постановами Кабінету Міністрів України правомірно, з урахуванням реальних можливостей бюджету, визначено зазначений розмір допомоги.

Таким чином, позивачу недоплачено:

- в 2003 році - 998 грн. 30 грн. /1025 грн. - 26 грн. 70 коп./;

- в 2004 році - 1423 грн. 30 коп. /1450 грн. - 26 грн. 70 коп./;

  - в 2005 році -1560 грн. 00 коп. /1660 грн. - 100 грн. /;

- в 2006 році - 1775 грн. / 1875 грн. -100 грн./

- в 2007 році - 2000 грн. / 2100 грн. - 100 грн./.

Всього за період з 2003 по 2007 р. відповідачем було недоплачено позивачці - 7756,60 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією і Законами України.

Зі змісту вимог Закону України „Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2003 рік”, Законів України „Про Державний бюджет України” на 2003, 2004, 2005, 2006, 2007 роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норм ст. 48 Закону №796-Х11.

Згідно ст. 71 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою Закон доповнений 05.10.2006 р., дія положень Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. №6-рп/2007 положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” в частині зупинення дії Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щодо виплати компенсацій та допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Виходячи з вищенаведеного, позовні вимоги підлягають до задоволення зі стягненням у відповідності до ст.. 88 ЦПК України з відповідача витрат на правову допомогу та на ІТЗ розгляду справи на користь позивачки і судових витрат на користь держави.

На підставі ст.19 ч.2 Конституції України, ст.cт. 48,71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 року, ст. 1 Закону України «Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2003 рік» № 372-ІV від 26.12.2002 року, ст. 89 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» № 1344-ІV від 27.11.2003 року, ст. 83 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» № 2285-ІV від 23.12.2004 року, cт. 82 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» №3235-ІV від 20.12. 2005 року, ст. 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» №489-V від 19.12.2006 року, Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року в справі № 1-29/2007„Про соціальні гарантії громадян” та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Новодністровської міської ради Чернівецької області з р/р - 35219004001950 в УДК у Сокирянському районі Чернівецької області код ЄДРПОУ - 21433826, МФО - 856135 на користь ОСОБА_1, 13.06.1955 року народження, жительки м.Новодністровськ мікрорайон «Діброва», буд. 11 кв.19 Чернівецької області 7756 (сім тисяч сімсот п'ятдесят шість) грн. 60 коп. та судові витрати (витрати по оплаті юридичних послуг в сумі 95 грн. та інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду - 30 грн.).

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Новодністровської міської ради Чернівецької області на користь держави судовий збір в розмірі 77,56 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або поданням апеляційної скарги у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: /підпис/

З оригіналом згідно: