Решение № 20439632, 23.12.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2011 р. Справа № 5019/2580/11

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "АРЗУ"

до відповідача Підприємець ОСОБА_2

про стягнення в сумі 100 000 грн. 00 коп.

Суддя Войтюк В.Р.

Представники:

Від позивача : ОСОБА_1 дов. від 28.03.11 р.

Від відповідача : не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АРЗУ" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою у якій просить стягнути з підприємця ОСОБА_2 100 000 грн. 00 коп. безпідставно набутих грошових коштів.

Представник позивача у судовому засіданні 23 грудня 2011 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач відзиву на позов до суду не подав, участі уповноваженого представника в судових засіданнях 14.11.2011р., 24.11.2011 р. та 23.12.2011р. не забезпечив, поштові відправлення, направлені за адресою: АДРЕСА_1, повернуто органом поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання" /а.с.18, 28, 34/.

Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 14.11.2011р. місце проживання ОСОБА_2: АДРЕСА_1, що відповідає адресі, вказаній у позовній заяві /а.с.23-24/.

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами зв'язку з позначками «Адресат вибув" і т.п. з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм ГПК України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006р. № 01-8/1228).

Оскільки ухвалами суду явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, то суд здійснює розгляд справи № 5019/2580/11 за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи і досліджені в судовому засіданні докази, суд

ВСТАНОВИВ:

16 вересня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АРЗУ" платіжним дорученням № 1840 перерахувало приватному підприємцю ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 100 000 грн. 00 коп.. з призначенням платежу "оплата за обладнання згідно рах.1509 від 15.09.2010 р. без ПДВ" /а.с.9/.

Вказані кошти перераховані внаслідок бухгалтерської помилки через банківську платіжну електрону систему "Клієнт-банк" згідно факсової копії рахунку приватного підприємця ОСОБА_2 № 1509 від 15.09.2010 р. (а.с.11).

Судом встановлено, що приватний підприємець ОСОБА_2 обладнання згідно рах.1509 від 15.09.2010 р. позивачу не передав, коштів не повернув, що стверджується матеріалами справи.

26 вересня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АРЗУ" направило підприємцю ОСОБА_2 лист - вимогу № 27 про повернення коштів у сумі 100 000 грн. 00 коп., перерахованих по платіжному дорученню від 16.09.2010р. № 840 (а.с.12). Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення .

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини, а також цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідач доказів повернення коштів суду не подав.

Господарський суд вважає, що вимоги позивача стверджуються платіжним документом, листом-вимогою і підлягають задоволенню на підставі ст.ст.. 11, 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

На підставі ст.49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати, а саме державне мито за подання позовної заяви у сумі 1 000 грн. 00 коп.. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, іден.номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЗУ" (43021, м.Луцьк, вул.Шопена, 22а, офіс 63, код 33845273) грошові кошти у сумі 100 000 грн. 00 коп., державне мито за подання позовної заяви у сумі 1 000 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Войтюк В.Р.

повне рішення складено "26" грудня 2011 року

.