Постановление суда № 20343521, 18.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2011 р.Справа № 2а-14877/10/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Курило Л.В.

Калиновського В.А.

за участю секретаря

судового засідання Верман А.М.

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості на постанову Харківського окружного адміністративного суду від20.01.2011 р. по справі№2а-14877/10/2070

за позовом Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості

до ОСОБА_4

про відшкодування матеріальних збитків,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_4, в якому просив стягнути з відповідача на його користь кошти в сумі 2768,05 грн., виплачені йому як допомога по безробіттю.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що в жовтні 2009 року відповідач звернувся до Харківського міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні. За заявою відповідача 19.10.2009 р. йому надано статус безробітного та призначена виплата допомоги по безробіттю без урахування трудового стажу з 19.10.2009 р. по 13.10.2010 р. В січні 2010 р. відповідач проходив підвищення кваліфікації строком 2 місяці, а 28 липня 2010 року його знято з обліку в зв'язку з працевлаштуванням за договором центру зайнятості про створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних.

Позивачем встановлено, що відповідач працював на ЗАТ «Харківський завод «Будгідравліка»з 01.12.2009р. по 01.02.2010р. та отримував дохід. В зв'язку з наведеним видано наказ від 21.09.2010 р. № 851 про повернення відповідачем коштів в сумі 2768,05 грн., сплачених останньому як допомога по безробіттю в період з 01.12.2009 р. по 15.07.2010р. Проте, кошти відповідачем в добровільному порядку не сплачено, на направлений лист-претензію він не відреагував.

Позивач просив стягнути заборгованість за рішенням суду, оскільки, як він вважає, через умисне невиконання відповідачем своїх обов'язків шляхом неповідомлення про своє працевлаштування, завдав позивачу збитки, які складаються з виплаченої відповідачу допомоги по безробіттю за період, коли він фактично працював.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від20.01.2011 р. адміністративний позов позивача задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в

особі Харківського міського центру зайнятості заборгованість з матеріального забезпечення в розмірі 732,86 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач, частково не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від20.01.2011 р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нову постанову, якою стягнути з відповідача на його користь виплачену допомогу по безробіттю в сумі 2035, 19 грн.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, зокрема ч.2, ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 року за № 915/5136 (зі змінами), що призвело до неправильного вирішення справи в оскаржуваній частині, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач не скористався правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Представник позивача, Харківського міського центру зайнятості, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач в судове засідання суду апеляційної інстанції не зявився; 18.07.2011 року від нього надійшла письмова заява, в якій відповідач просить відкласти розгляд справи у звязку з перебуванням його представника, адвоката ОСОБА_5, у відпустці.

Колегія суддів, вирішивши клопотання відповідача, вважає, що воно задоволенню не підлягає, оскільки відповідачем не повідомлено причину його неявки в судове засідання та не надано доказів на підтвердження факту перебування у відпустці його представника. Колегія суддів визнала можливим перегляд справи за відсутністю відповідача та його представника.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що

згідно поданої відповідачем особистої заяви наказом Харківського міського центру зайнятості від 19.10.2009р. № НТ 091019 ОСОБА_4 надано статус безробітного і відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»та Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності», розпочато виплату допомоги по безробіттю.

28.07.2010 р. відповідача знято з обліку як безробітного в зв'язку з його працевлаштуванням, а 29.07.2010 р., згідно наказу № НТ 100729, припинено виплату допомоги по безробіттю в зв'язку з працевлаштуванням.

Крім того, згідно наказів Харківського міського центру зайнятості відповідачу перераховувався розмір матеріальної допомоги в зв'язку з проходженням ним підвищення кваліфікації (професійного навчання) з 28.01.2010 р. строком на 2 місяці (352 години) за навчальною програмою «Новітні підходи до збуту товарів»в ТОВ «Техноімпекс-Трейд».

Відповідач не повідомив центр зайнятості про своє працевлаштування на ЗАТ «Харківський завод «Будгідравліка»з 01.12.2009р. по 01.02.2010р.

В зв'язку з наведеним, Харківським міським центром зайнятості видано наказ від 21.09.2010 р. № 851 про повернення відповідачем коштів в сумі 2768,05 грн., сплачених як допомога по безробіттю.

Оскільки кошти, виплачені відповідачу як матеріальне забезпечення на випадок безробіття, ним в добровільному порядку повернуто не було, Харківським міським центром зайнятості 23.09.2010 р. направлено на адресу відповідача лист претензію № 12654 про сплату заборгованості з незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття.

Згідно Інформації про нараховане та перераховане матеріальне забезпечення ОСОБА_4 за період працевлаштування відповідача на ЗАТ «Харківський завод «Будгідравліка»(з 01.12.2009р. по 01.02.2010р.) йому нараховано та фактично сплачено грошове забезпечення в загальному розмірі 732,86 грн.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ані п.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», ані іншими Законами України не передбачено, по який період проводиться повернення допомоги по безробіттю внаслідок умисного невиконання безробітним своїх обов'язків та зловживання ними, а тому дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача суми коштів, які виплачені за період його роботи в ЗАТ «Харківський завод «Будгідравліка»(з 01.12.2009 р. по 01.02.2010 р.) в сумі 732,86 грн.

Суд першої інстанції посилався на те, що решта суми заборгованості, про стягнення якої просить позивач, складається з сум, що виплачені відповідачу в якості грошового забезпечення у період, коли він не був працевлаштованим та мав законні підстави на отримання такого забезпечення.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 2035, 19 грн., сплачених йому як допомога по безробіттю, враховуючи наступне.

Відповідно ст. 8 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.

Згідно із ст. 12 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості.

Директор Державного центру зайнятості центрального органу виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики та його заступники є, відповідно, керівником та заступниками виконавчої дирекції Фонду. Виконавча дирекція Фонду організовує виконання рішень правління Фонду та забезпечує дотримання законодавства України про страхування на випадок безробіття, діє від імені Фонду та підзвітна йому в межах та порядку, передбачених статутом Фонду.

Харківський міський центр зайнятості є робочим органом виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, діє відповідно до законів України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», "Про зайнятість населення", "Про державну службу в Україні".

Відповідно до абз. "б" ч. 3 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 року N 803-XII з наступними змінами та доповненнями, в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», видами забезпечення є допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітної.

Згідно положень п. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000 року N 1533-III з наступними змінами та доповненнями, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно п. 12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. N 219, для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не займається видами діяльності, що визначені частиною третьою статті 1 Закону України "Про зайнятість населення". Тобто, поданням такої заяви громадянин засвідчує, що не є таким, що самостійно забезпечує себе роботою, включаючи те, що він не є підприємцем.

Згідно абзацу 13 п. 20 вказаного Порядку, виявлення факту подання недостовірних даних, що мав місце під час перебування особи на обліку як безробітної, або неповідомлення державної служби зайнятості про виїзд за межі України з метою працевлаштування чи провадження іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку, є підставою для знаття з обліку.

Письмові докази свідчать про те, що 19.10.2009 року ОСОБА_4 звернувся до Харківського міського центру зайнятості з заявою про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, відповідно до Законів України «Про зайнятість населення»та «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»(а.с. 9).

У вказаній заяві ОСОБА_4 зазначив, що він не зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує.

Акт № 766 від 20.08.2010 року Харківського міського центру зайнятості про результати розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», який складено в результаті звірки даних з ЗАТ «Харківський завод «Будгівравліка»на підставі отримання інформації податкового органу, свідчить про те, що ОСОБА_4 працював на підприємстві ЗАТ «Харківський завод Будгідравліка»з 01.12.2009року по 01.02.2010 року (наказ про прийом на роботу від 01.12.2009 р. №211, наказ про звільнення від 01.02.2010р. № 8) та отримував дохід (а.с. 11).

Відповідно до довідки про заборгованість, складеної Харківським міським центром зайнятості, за період з 01.12.2009 року по 15.07.2010 року ОСОБА_4 виплачена допомога по безробіттю у сумі 2768,05 грн. (а.с.15, 42, 43, 44-60).

Відповідно до п. 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 20.03.2006 року №357, рішення про повернення коштів особою та відшкодування коштів роботодавцем приймається директором центру зайнятості і оформляється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення про відшкодування коштів роботодавцем центр зайнятості надсилає роботодавцю повідомлення про необхідність відшкодування незаконно виплачених особі коштів протягом 10 календарних днів після отримання повідомлення.

Неповернення особою коштів, незаконно їй виплачених в якості допомоги по безробіттю, порушує інтереси держави, перешкоджаючи ефективно реалізовувати політику у сфері зайнятості.

У зв'язку з виявленими порушеннями Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" директором Харківського МЦЗ видано наказ №851 від 21.09.2010 року про відшкодування коштів, виплачених ОСОБА_4, як допомога по безробіттю, за період з01.12.2009року по 15.07.2010 р. у сумі 2768,05 грн. (а.с. 16).

Харківським міським центром зайнятості направлено на адресу ОСОБА_4 лист-претензію про повернення 2768, 05 грн., виплачених як допомогу по безробіттю (а.с. 14).

Однак, суд першої інстанції не врахував, що відповідач навмисно не виконав свої обов'язки щодо своєчасного подання відомостей про обставини, що впливають на умови виплати йому забезпечення та надання соціальних послуг, тобто не повідомив центр зайнятості про своє працевлаштування.

На думку колегії суддів суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги вимоги позивача про те, що стягненню з відповідача підлягає уся сума виплаченого забезпечення, починаючи з моменту працевлаштування, тобто з 01.12.2009 року.

Відповідно до ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, зареєстровані у встановленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг зареєстрованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Крім цього, відповідно до п. 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20. 11.2000 року № 307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.2000р. за № 915/5136 (зі змінами від 23.12.2009р.), якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився в добровільному порядку повернути зазначені кошти то питання щодо їх повернення вирішується в судовому порядку.

За змістом абз. 14 п.п.1 п.20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постанови Кабінету Міністрів України №219 від 14.02.2007 (зі змінами згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 р. N 144, виявлення факту подання недостовірних даних, що мав місце під час перебування особи на обліку як безробітної, є підставою для зняття її з обліку громадян, зареєстрованих як такі, що шукають роботу, та безробітні, а отже і підставою для припинення виплати допомоги по безробіттю.

А тому, колегія суддів вважає непереконливим висновок суду першої інстанції про те, що оскільки Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»та іншими Законами не передбачено по який період проводиться повернення допомоги по безробіттю, то позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, на відміну від відповідача, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача не відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення цих позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового закріплені в ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову в задоволенні частини позовних вимог позивача, неповно зясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального права, а його висновки в цій частині не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині, а тому постанова Харківського окружного адміністративного суду від20.01.2011 р. підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог з прийняттям в цій частині нової постанови про задоволення позовних вимог Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 1, п.3, п. 4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст.205, ст..ст.207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргуФонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості задовольнити .

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від20.01.2011 р. по справі№2а-14877/10/2070 за позовомФонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятостідоОСОБА_4 про відшкодування матеріальних збитків скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 137-а, р/р 37177300802007 в ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011, код ЗКПО 36224721) 2035 (дві тисячі тридцять пять) грн. 19 коп.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від20.01.2011 р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Бенедик А.П.

Судді<підпис >

<підпис >Курило Л.В. Калиновський В.А. <Список ><Текст > <повний текст ><Дата ><р. >