Решение № 2025938, 31.07.2008, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" липня 2008 р.

Справа № 31/46-08-2496

Позивач: ДП „Балтське лісове господарство”

Відповідач: КП „Міськкомунгосп”

про стягнення 348 грн.

Суддя господарського суду

Одеської області Лєсогоров В.М.

В засіданні приймали участь представники:

від позивача: не з`явився (10.07.2008 року був присутній Лисак Ю.М.)

від відповідача: не з’явився;

Суть спору: про стягнення 348 грн.

Представники позивача позов підтримав.

Матеріалами справи встановлено:

На підставі накладних № 28 від 22.12.2005 року та від 23.12.2005 року позивач через фактичну (бездоговірну) господарську операцію передав відповідачеві товар ціною 348 грн.

Отримання відповідачем товару підтверджується довіреністю № ЯКС 487678 від 20.12.2005 року.

Висновок господарського суду про здійснення сторонами фактичної (бездоговірної) господарської операції виходить з наступного.

Відповідно до ст. 67 ГК України - відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Під час судового засідання встановлено, що між сторонами письмового договору купівлі –продажу або поставки щодо указаного товару укладено не було (ст.ст. 181 ГК України, 207, 208 ЦК України).

Усного договору купівлі –продажу або поставки між сторонами також не було, оскільки усним за ст. 206 ЦК України визнається лише такий договір між юридичними особами щодо якого не додержана проста письмова форма та який повністю виконаний обома сторонами під час укладання (досягнення усної домовленості щодо всіх істотних умов договору та їх реалізація обома сторонами в повному обсязі).

Відповідно до Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 - п. 2.1. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, первинні документи мають законодавчо встановлене цільове призначення.

За своїм змістом накладна з?являється первинним документом який як передбачено указаним положенням лише фіксує та підтверджує фактичну господарську операцію. Відповідно оформлення накладної не встановлює договірні правовідносини між сторонами оскільки щодо первинних документів законодавчо не передбачено, що їх оформлення призводить до виникнення договірних правовідносин між сторонами.

Відповідно до Інструкції „Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей” затвердженої наказом Міністерства Фінансів України № 99 від 16.05.1996 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за № 293/1318 –довіреності на одержання ТМЦ мають своє законодавчо встановлене цільове призначення, а саме, видаються лише для отримання у постачальника (продавця) певного майна.

Таким чином накладна та довіреність а ні в самостійному значенні, а ні в сукупності не породжують договірних правовідносин між сторонами оскільки ці документи мають законодавчо встановлене цільове призначення, яке не передбачає, що ці документи в самостійному значенні або в сукупності породжують договірні правовідносини.

Все викладене свідчить про те, що відповідач без достатньої правової підстави встановленої законом або договором, а саме без договору через фактичну господарську операцію отримав у позивача товар на суму 348 грн.

З цього можливо зробити висновок про те, що між сторонами щодо указаних обставин виникли не договірні цивільні правовідносини які регулюються наступним чином.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України - особа, яка набула майно за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Ст. 1213 - набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

У суду відсутні докази наявності у відповідача товару отриманого від позивача за вказаними накладними.

Слід указати, що обов?язок повернути безпідставно одержане майно або сплатити його ціну виникає в момент безпідставного отримання майна та не потребує будь –яких вимог чи нагадувань з боку кредитора.

На день звернення позивача з поточним позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем за товар по дослідженим накладним складає 348 грн., що зумовлює задоволення позову.

Судові витрати у справі по держмиту та за ІТЗ судового процесу покладаються на відповідача в зв`язку з задоволенням позову.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з КП „Міськкомунгосп” код 30981263 (м. Балта, пров. Коритнянський, 34) на користь ДП „Балтське лісове господарство” код 00992579 (м. Балта, вул. Шевченка, 5 „А”) - 348 грн., 102 грн. по держмиту, 118 грн. за ІТЗ судового процесу.

Рішення набуває законної сили з 12.08.2008 р.

Суддя Лєсогоров В. М.