№ 20256475, 16.12.2011, Чернігівський окружний адміністративний суд

16.12.2011 Справа № 2а/2570/5989/2011

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2011 р.

м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Тихоненко О.М.,

при секретарі Тищенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгова фірма «Дайна» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

22.11.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова фірма «Дайна» (далі позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі ДПІ у м. Чернігові) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.08.2011 № 0004022320 про збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 200700,00 грн. Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що підприємством у лютому 2011 року на підставі укладеного договору з Приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма«Укрпромснаб» (далі ПП ВКФ «Укрпромснаб») № 136 від 01.01.2011 отримано нафтопродукти на загальну суму 1204 191,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість (далі - ПДВ) 200699,00 грн. Виконання даного договору та реальність здійснення господарської операції позивачем підтверджується документами, що надавались на перевірку, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактури, платіжними дорученнями, банківськими виписками, журналом проводок по контрагенту ПП ВКФ «Укрпромснаб», товарно-транспортними накладними. Крім того, на момент виписки податкових накладних контрагент ПП ВКФ «Укрпромснаб» був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість. Позивач вважає, що висновки, зазначені в акті перевірки від 11.05.2011 №385/23/14225518, про нікчемність правочинів є неправомірними та такими, що не відповідають дійсності, оскільки сторони договору вчинили всі необхідні дії на їх виконання та виконали всі умови: позивачем перераховано грошові кошти за нафтопродукти на розрахунковий рахунок ПП«ВКФ «Укрпромснаб», ПП«ВКФ «Укрпромснаб» поставило нафтопродукти, що призводить до настання правових наслідків. До того ж вказані нафтопродукти в подальшому використовувались позивачем в своїй господарській діяльності. Таким чином, правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар був переданий, його оплата проведена, договір виконаний сторонами в повному обсязі. За таких обставин позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом з порушенням вимог чинного законодавства, є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що ДПІ у м. Чернігові проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності, повноти нарахування ПДВ по податковій декларації з ПДВ за лютий 2011 року при проведенні господарських взаємовідносин з ПП«ВКФ «Укрпромснаб», за результатами якої складено акт перевірки від 11.05.2011 № 385/23/14225518. Перевіркою встановлено, що позивачем порушено вимоги чинного законодавства, а саме: ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України, що призвело до визнання договорів (правочинів), укладених з підприємством нікчемними; п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (далі ПК України), що призвело до заниження ПДВ за лютий 2011 року на суму 200 699,00 грн. У звязку з цим та враховуючи рішення про результати розгляду скарг позивача, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.08.2011 №0004022320, яким позивачу визначено податкове зобовязання з ПДВ в розмірі 200 700,00грн. за основним платежем 200699,00 грн. за штрафними санкціями 1,00 грн. Представник відповідача вважає, що договір поставки нафтопродуктів укладено без мети настання реальних правових наслідків та не може впливати на формування як податкового кредиту, так і податкового зобовязання звітного податкового періоду. Враховуючи викладене, операції по поставці ПП«ВКФ «Укрпромснаб» нафтопродуктів позивачу не спричиняють реального настання правових наслідків, а, отже, є нікчемними. Тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Позивач (ідентифікаційний код 14225518) зареєстрований в якості юридичної особи виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 19.10.1992, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 00 №101268 (а.с. 39).

Основним видом діяльності позивача є оптова торгівля паливом, що відповідає коду КВЄД 51.51.0 та роздрібна торгівля пальним, що відповідає коду КВЄД 50.50.0. та підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 42).

Позивачем подано до ДПІ у м. Чернігові податкову декларацію з ПДВ за лютий 2011 року, про що свідчить відмітка про одержання декларацій (а.с. 93-94).

Згідно поданої декларацій за лютий 2011 року позивачем включено до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 859 076,00 грн. по взаємовідносинам з ПП«ВКФ «Укрпромснаб».

Крім цього, до ДПІ у м. Чернігові надійшов лист Ленінської МДПІ від 13.04.2011 № 15304/16 та акт документальної невиїзної перевірки ПП«ВКФ «Укпромснаб» з питань взаємовідносин з контрагентами, яким сформовані податкові зобовязання за лютий 2011 року за № 515/16-34202109 від 13.04.2011.

На підставі наказу начальника ДПІ у м. Чернігові від 06.05.2011 № 2024 співробітниками ДПІ у м. Чернігові проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань достовірності, повноти нарахування ПДВ по податковій декларації з ПДВ за лютий 2011 року при проведенні господарських взаємовідносин з ПП«ВКФ «Укрпромснаб», за результатами якої складено акт перевірки від 11.05.2011 № 385/23/14225518 (далі акт перевірки) (а.с. 19-25).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-ІУ, що призвело до визнання договорів (правочинів), укладених з підприємством нікчемними;

- п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1, п. 201.6 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження ПДВ за лютий 2011 року на суму 200 699,00 грн.

За результатами акта перевірки та на підставі рішень про результати розгляду скарг позивача (а.с. 29-37) ДПІ у м. Чернігові винесено податкове повідомлення-рішення від 29.08.2011 №0004022320, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 200 699,00грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 14) .

Судом встановлено, що позивачем з ПП«ВКФ «Укрпромснаб» (код ЄДРПОУ 34202109) укладено договір поставки нафтопродуктів № 136 від 01.02.2011, відповідно до якого ПП«ВКФ «Укрпромснаб» зобовязується поставляти та передавати у власність позивача нафтопродукти відповідної якості, згідно державних стандартів, позивач зобовязується приймати нафтопродукти та сплачувати їх вартість на умовах цього договору (а.с. 49-51).

Вказаний договір підписано директорами позивача та ПП«ВКФ «Укрпромснаб» та скріплено печатками товариств.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом встановлено, що постачання нафтопродуктів здійснювалось тільки на підставі замовлення позивача у вигляді заявок (а.с. 54-57).

На підтвердження виконання договору поставки нафтопродуктів № 136 від 01.02.2011 та реальність здійснення операції позивач надає наступні докази:

- видаткова накладна № УП-210211008 від 21.02.2011 (а.с. 58);

- рахунок-фактури № УП-21021107 від 21.02.2011 (а.с. 59);

- товарно-транспортна накладна № УП-210211008 від 21.02.2011 (а.с. 60);

- акт приймання нафтопродуктів № 13 від 23.02.2011 (а.с. 61);

- приймання палива в резервуар 2 від 23.02.2011 (а.с. 62);

- приймання палива в резервуар 6 від 23.02.2011 (а.с. 63);

- податкова накладна № 569 від 23.02.2011 (а.с.64);

- видаткова накладна № УП-220211033 від 22.02.2011 (а.с. 65);

- рахунок-фактури № УП-21021108 від 22.02.2011 (а.с. 66);

- товарно-транспортна накладна № УП-220211033 від 22.02.2011 (а.с. 67);

- акт приймання нафтопродуктів № 14 від 23.02.2011 (а.с. 68);

- приймання палива в резервуар 4 від 23.02.2011 (а.с. 69);

- податкова накладна № 638 від 22.02.2011 (а.с. 70);

- видаткова накладна № УП-240211042 від 24.02.2011 (а.с. 71);

- рахунок-фактури № УП-21021110 від 24.02.2011 (а.с. 72);

- товарно-транспортна накладна № УП-240211042 від 24.02.2011 (а.с. 73);

- акт приймання нафтопродуктів № 16 від 25.02.2011 (а.с. 74);

- приймання палива в резервуар 6 від 25.02.2011 (а.с. 75);

- податкова накладна № 734 від 24.02.2011 (а.с. 76);

- видаткова накладна № УП-280211082 від 28.02.2011 (а.с. 77);

- рахунок-фактури № УП-28021141 від 28.02.2011 (а.с. 78);

- товарно-транспортна накладна № УП-280211082 від 28.02.2011 (а.с. 79);

- акт приймання нафтопродуктів № 19 від 01.03.2011 (а.с. 80);

- приймання палива в резервуар 2 від 01.03.2011 (а.с. 81);

- податкова накладна № 901 від 28.02.2011 (а.с. 82);

- подорожній лист № 16/24-02 від 21-24 лютого 2011 року (а.с. 83);

- подорожній лист № 12/24-02 від 22-25 лютого 2011 року (а.с. 84);

- подорожній лист № 12/24-03 від 28.02.2011 (а.с. 85);

- платіжні доручення про сплату ПП «ВКФ «Укрпромснаб» (а.с. 114-119).

В судовому засіданні встановлено, що перевезення нафтопродуктів здійснювалось позивачем власним транспортом, що підтверджується товарно-транспортними накладними, подорожніми листами та витягом із штатного розпису на 2011 рік (а.с.122).

На кожну товарно-транспортну накладну виписувався подорожній лист вантажного автомобіля, який є первинним документом про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на нього.

Рахунки-фактури, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, подорожні листи, акти приймання палива в резервуари підтверджують отримання позивачем товару (нафтопродуктів) від ПП «ВКФ «Укрпромснаб».

Також вказаний факт підтверджується довідкою про обсяг оприбуткованих паливно-мастильних матеріалів, отриманих від ПП «ВКФ «Укпромснаб» за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 (а.с. 99).

За отриманий товар позивач здійснив перерахування грошових коштів на рахунок ПП «ВКФ «Укрпромснаб» в повному обсязі, в т.ч. і ПДВ, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та виписками по рахунку АТ «УкрСиббанк», ПАТ КБ «ПриватБанк»(а.с.102-119).

В бухгалтерському обліку підприємства спірні господарські операції відображені в картці рахунку 631 та журналі проводок за лютий 2011 року 631,31 (а.с. 100-101).

Відповідно до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за лютий 2011 року вищевказані податкові накладні отримані позивачем відповідно в лютому 2011 року (а.с. 86-91).

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємство-контрагент позивача - ПП «ВКФ «Укрпромснаб» (код ЄДРПОУ 34202109), як вбачається з акту перевірки від 13.04.2011 № 515/16-34202109 було зареєстровано як юридичну особу та платника податку на додану вартість згідно свідоцтва № 17329619, яке анульовано лише 29.03.2011 (а.с. 129-142).

Також необхідно зазначити, що нафтопродукти, придбані у ПП «ВКФ «Укрпромснаб», в подальшому зберігались у позивача та використовувались останнім в господарській діяльності, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, витягом із штатного розпису на 2011 рік (а.с. 120-122).

Подальшу реалізацію нафтопродуктів також підтверджують відомість по рахунку 36 по розрахункам з покупцями за 01.02.2011-31.03.2011, договори купівлі-продажу нафтопродуктів (а.с. 166-169, 173-175, 183-185, 196-199).

Відповідно до акту Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 13.04.2011 № 515/16-34202109 про проведення невиїзної документальної (камеральної) перевірки ПП «ВКФ «Укрпромснаб» з питань взаємовідносин з контрагентами, яким сформовані податкові зобовязання за лютий 2011 року встановлено, що у ПП «ВКФ «Укрпромснаб» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, не виконані обовязки зі сплати податкових зобовязань згідно до ч. 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, угоди з підприємствами, одним з яких є позивач, якими було сформовано податкові зобовязання перевіряє мого підприємства у лютому 2011 року є нікчемними (а.с. 129-142).

Проте, суд зазначає, що факт постачання нафтопродуктів від ПП «ВКФ «Укрпромснаб» до позивача в лютому 2011 року в повній мірі підтверджується наявними в матеріалах справи договорами поставки, податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактури, платіжним дорученням, прибутковими накладними, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини за спірним правочином в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частино 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договір мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки товар був переданий, оплата проведена, договір виконано сторонами в повному обсязі.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що договір поставки нафтопродуктів № 136 від 01.02.2011 був укладений позивачем з метою отримання продукції (нафтопродуктів) для її подальшого використання.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит, в залежності від якого визначається сума бюджетного відшкодування, визначається, як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Отже, податкові накладні по господарських операціях з ПП «ВКФ «Укрпромснаб» за лютий 2011 року у повній мірі виконують функції, покладені на них Законом України «Про податок на додану вартість». Тобто, ці податкові накладні підтверджують фактичність здійснення господарської операції, сплати податку на додану вартість (у складі вартості послуг) та суми цього податку.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вищенаведеного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

При цьому, нормами Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Всі суми ПДВ по операціях з ПП «ВКФ «Укрпромснаб», сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту за лютий 2011 року, підтверджуються податковою накладною, яка було надана на перевірку. Податкова накладна відповідає вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відображає зміст господарських операцій, в результаті яких вона складена.

Згідно із п.185.1 статті 185 Податкового кодексу України обєктом оподаткування є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, податкові накладні по господарських операціях з ПП «ВКФ «Укрпромснаб» за лютий 2011року у повній мірі виконують функції, покладені на них ПК України. Тобто, ці податкові накладні підтверджують фактичність здійснення господарської операції, сплати ПДВ (у складі вартості послуг) та суми цього податку.

При цьому з урахуванням норм статей 44 та 61 ПК України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Всі суми ПДВ по операціях з ПП «ВКФ «Укрпромснаб», сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту за лютий 2011 року, підтверджуються податковими накладними, які було надано на перевірку. Податкові накладні відповідають вимогам ПК України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

ДПІ у м. Чернігові, як субєктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаного правочину з отримання позивачем нафтопродуктів, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

За таких підстав суд доходить висновку, що в діях позивача відсутнє порушення п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1, п. 201.6 ст. 201 ПК України.

Враховуючи вищевикладене, висновки податкового органу про нікчемність правочинів з ПП «ВКФ «Укрпромснаб», заниження ПДВ за лютий 2011року на суму 200 699,00 грн. є безпідставними, а винесення податкового повідомлення-рішення від 29.08.2011 № 0004022320, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 200 699,00грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними санкціями, протиправним.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ у м. Чернігові як субєкт владних повноважень не довів правомірність своїх рішень.

Суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте ДПІ у м.Чернігові не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, якщо мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові № 0004022320 від 29.08.2011 про збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 200700,00 грн.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені ст.ст. 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: підпис О.М. Тихоненко

З оригіналом згідно

Постанова суду від 09.12.2011 не набрала законної сили.

Суддя: О.М. Тихоненко

<Поле для вводу тексту >