№ 20222239, 11.03.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2011 року 9123/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

судді ? Виноградової О.І.,

при секретарі Савранчук А.В.,

за участю:

представник позивача Невмержицька Г.В.,

представник відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом відкритого акціонерного товариства «Рокитнянський спецкарєр»

до

проРокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції

Київської області

визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-

рішення від 29 квітня 2010 р. № 0000161701/0, визнання недійсною

та скасування першої податкової вимоги від 16 листопада 2010 р.

№ 1/59, скасування податкової застави та визнання незаконним

нарахування пені,

В С Т А Н О В И В: 5 листопада 2010 р. відкрите акціонерне товариство «Рокитнянський спецкарєр» (далі позивач) звернулося до суду з позовом до Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (далі відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення від 29 квітня 2010 р. № 0000161701/0.

30 листопада 2010 р. позивачем подана заява про збільшення позовних вимог № 1, у якій позивач просив визнати недійсною та скасувати першу податкову вимогу від 16 листопада 2010 р. № 1/59, скасувати податкову заставу та визнати незаконним нарахування пені (а.с. 94-97).

30 грудня 2010 р. представником позивача подана заява про збільшення позовних вимог № 2, у якій позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 грудня 2010 р. № 0001881703/0 (а.с. 122-124) та додаткові пояснення (а.с. 136-137).

17 грудня 2010 р. відповідачем подані заперечення на позовну заяву (а.с. 110-111).

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 8 листопада 2010 р. провадження у справі відкрито (а.с. 1).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2011 р. відєднало в самостійне провадження позовні вимоги позивача, викладені у заяві про збільшення позовних вимог № 2 від 30 грудня 2010 р. (а.с. 176).

У судове засідання 11 березня 2011 р. зявився представник позивача.

Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі (а.с. 173).

Представник позивача позов підтримав та просив задовольнити посилаючись на те, що відповідачем неправомірно винесене податкове повідомлення-рішення, перша податкова вимога та незаконно нарахована пеня.

Суд у судовому засіданні, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, встановив таке.

24 липня 1995 р. позивач зареєстрований Рокитнянською районною державною адміністрацією Київської області, що підтверджується відповідним свідоцтвом (а.с. 83).

З 22 березня по 2 квітня 2010 р. відповідачем проводилась планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2008 р. по 31 грудня 2009 р., за результатами якої 22 квітня 2010 р. було складено акт № 11/230/05408680 (далі акт перевірки) (а.с. 7-36).

29 квітня 2010 р. на підставі акта перевірки було винесене податкове повідомлення-рішення № 0000161701/0 (далі податкове повідомлення-рішення), яким нараховане податкове зобовязання у сумі 188156 грн 34 коп., з яких 125437 грн 50 коп. ? за основним платежем, 62718 грн 84 коп. за штрафними санкціями за порушення ст.ст. 2, 3, 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів»від 11 грудня 1991 р. № 1963- ХІІ (далі Закон № 1963-ХІІ) (а.с. 37).

У звязку з незгодою з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивачем 14 травня, 10 червня та 26 серпня 2010 р. були подані скарги до відповідача та Державної податкової адміністрації України, за результатами розгляду яких винесені рішення про залишення податкового повідомлення-рішення без змін, а скарг без задоволення (а.с. 38-64).

16 листопада 2010 р. відповідачем було виставлено першу податкову вимогу № 1/59, якою була нарахована пеня та застосовано податкову заставу на активи позивача (а.с. 101).

Вважаючи неправомірними дії відповідача, позивачем було подано даний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовано Законом № 1963-ХІІ.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону № 1963-ХІІ платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Згідно з вимогами ст. 6 названого Закону податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року. Обчислення податку з власників наземних транспортних засобів провадиться виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів, а податку з власників водних транспортних засобів - виходячи з довжини транспортного засобу за ставками, зазначеними у статті 3 цього Закону. Юридичні особи на основі бухгалтерського звіту (балансу) у строки, визначені законом для річного звітного періоду, подають відповідному органу державної податкової служби за місцем реєстрації транспортних засобів розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на поточний рік за формою, затвердженою центральним податковим органом України.

Вимогами ст. 2 Закону № 1963-ХІІ передбачені обєкти оподаткування, зокрема автомобілі вантажні - код 8704.

Наявні матеріали справи свідчать, що на балансі у відповідача знаходяться автомобілі «БЕЛАЗ», які використовуються ним для виробничих потреб.

Вказані автомобілі є обєктом оподаткування в розумінні Закону № 1963-ХІІ, оскільки згідно з листом Державної митної служби України від 11 квітня 2000 р. № 11/3-3273, до товарної позиції 8704 «Автомобілі вантажні»включаються, зокрема, самоскиди, тобто транспортні засоби міцної конструкції з перекидним кузовом або днищем, що відкривається вниз, призначеним для перевезення ґрунту, породи або інших матеріалів. Ці автомашини, що можуть мати жорстке або шарнірне шасі, як правило, обладнані колесами для руху по бездоріжжю і можуть пересуватися по мякому ґрунту. До цієї товарної позиції входять як важкі, так і легкі самоскиди (а.с. 115а-115б).

Дана правова позиція підтверджується постановою Вищого адміністративного суду України від 10 грудня 2009 р. № К-37345/06, яку відповідачем надано суду для обґрунтування своїх заперечень (а.с. 112-115).

Наведене свідчить, що автомобілі «БЕЛАЗ»є вантажними автомобілями та мають код 8704, а тому підлягають оподаткуванню відповідно до вимог ст. 3 Закону № 1963-ХІІ.

Отже, дії відповідача по винесенню оскаржуваного повідомлення-рішення є правомірними.

Враховуючи, що позовні вимоги, викладені у заяві про збільшення позовних вимог № 1 від 30 листопада 2010 р. (про визнання недійсною та скасування першої податкової вимоги від 16 листопада 2010 р. № 1/59, скасування податкової застави активів позивача та визнання незаконним нарахування пені), є похідними від первинних викладених у позовній заяві, суд вважає, що вони також не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69 - 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні позову відкритого акціонерного товариства «Рокитнянський спецкарєр»до Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення від 29 квітня 2010 р. № 0000161701/0, визнання недійсною та скасування першої податкової вимоги від 16 листопада 2010 р. № 1/59, скасування податкової застави та визнання незаконним нарахування пені відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її оголошення за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Згідно з ч. 3 ст. 254 КАС України, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16 березня 2011 р.

Суддя О.І. Виноградова