№ 20154635, 29.11.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

П О С Т А Н О В А

про визнання боржника банкрутом

"29" листопада 2011 р. Справа № Б8/167-11

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши справу

за заявою Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області, ідентифікаційний код юридичної особи: 13717811, місцезнаходження: 07300, Київська область, м. Вишгород, пр-т Шевченка, буд. 1-а (надалі за текстом: «Заявник»/ «Кредитор»),

до боржника, приватного підприємства «АПМИР», ідентифікаційний код юридичної особи: 34378515, місцезнаходження: 07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Симоненка, буд. 4А, кв. 35,

про банкрутство,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Боржника: ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1,

за участю представників учасників судового провадження:

від Заявника: старший податковий інспектор юридичного відділу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області ОСОБА_2., який діє на підставі довіреності № 3732/9/10-036 від 24 жовтня 2011 року;

від Боржника: не з'явився,

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Боржника: не зявився, -

ВСТАНОВИВ:

28 жовтня 2011 року до господарського суду Київської області звернулась Державна податкова інспекція у Вишгородському районі Київської області (ідентифікаційний код юридичної особи: 13717811, місцезнаходження: 07300, Київська область, м. Вишгород, пр-т Шевченка, буд. 1-а) («Заявник») із заявою №3781/9/10-036 від 27 жовтня 2011 року (вх. №4508 від 28 жовтня 2011 року) про порушення справи про банкрутство боржника приватного підприємства «АПМИР»(ідентифікаційний код юридичної особи: 34378515, місцезнаходження: 07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Симоненка, буд. 4А, кв. 35) (надалі за текстом: «Боржник»), з підстав, що Боржником протягом року не подавалась податкова звітність, відповідно до ст. ст. 7, 11 та 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ухвалою господарського суду Київської області від 02 листопада 2011 року порушено провадження у справі №Б8/167-11 та призначено розгляд справи на 15 листопада 2011 року; залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Боржника ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1; зобовязано учасників провадження надати документальні докази у справі; зобовязано Боржника провести аудит за останні 24 календарних місяців його господарської діяльності та надати аудиторський висновок суду; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у звязку з чим заборонено органам стягнення та органам виконавчої служби стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюються стягнення відповідно до законодавства. Факт направлення ухвали про порушення провадження у справі учасникам провадження підтверджено відбитком канцелярії господарського суду Київської області №1034 від 09 листопада 2011 року, повідомленнями про вручення поштового відправлення (форма 119) Р 01032 3205029 6, адресованого Боржнику; поштового відправлення Р 01032 3205027 0, адресованого власнику Боржника.

В ході підготовки справи до розгляду господарським судом Київської області направлено запити з метою встановлення майна Боржника до: інспекції державного технічного нагляду Київської області; БТІ Вишгородського району; управління Держкомзему у Вишгородському районі Київської області; МРЕВ м. Києва; Головного управління Держкомзему у Київській області; державного нотаріусу Вишгородської державної нотаріальної контори щодо отримання витягу з державного реєстру правочинів на Боржника, державного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна, державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо Боржника.

Станом на поточну дату на вищевказані судові запити до суду надійшли відповіді: 29 листопада 2011 року Головного управління держкомзему у Київській області № 07-03-3/22264 від 17 листопада 2011 року (вх. № 16445 від 29 листопада 2011 року); від державного нотаріуса Вишгородської районної державної нотаріальної контори № 4346/01-16 від 23 листопада 2011 року з долученим витягом з Державного реєстру правочинів № 10681734 (вх. № 16462 від 29 листопада 2011 року).

15 листопада 2011 року у судове засідання представники Заявника, Боржника не з'явились, жодної з вимог ухвали господарського суду Київської області про порушення цієї справи від 02 листопада 2011 року не виконали, пояснень про причини невиконання вимог суду не надали. Ухвалою господарського суду Київської області від 15 листопада 2011 року в звязку з неявкою учасників провадження та ненаданням витребуваних доказів у справі на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 29 листопада 2011 року. Факт направлення ухвали учасникам провадження підтверджено відбитком канцелярії господарського суду Київської області №1135 від 18 листопада 2011 року.

29 листопада 2011 року через загальний відділ (канцелярію) господарського суду Київської області надійшла заява арбітражного керуючого Мальцевої А.В. про участь у справі про банкрутство від 29 листопада 2011 року (вх. № 16402 від 29 листопада 201 року) з долученими документами на підтвердження її відповідності встановленим вимогам до арбітражних керуючих, в тому числі, копіями ліцензії державного департаменту з питань банкрутства на право провадження діяльності арбітражних керуючих серії АВ №НОМЕР_1, виданої 22 січня 2007 року, свідоцтва арбітражного керуючого щодо присвоєння кваліфікації арбітражного керуючого, диплому серії ПВ № НОМЕР_2 від 29 липня 1987 року, ліцензійної картки на системи інформаційно-правового забезпечення «Ліга:Закон», інформацію про кандидатуру арбітражного керуючого.

29 листопада 2011 року в судове засідання зявився Заявник надав пояснення у справі, свої вимоги підтримав, надав в судовому засіданні оригінал заяви про порушення справи про банкрутство № 3781/9/10-036 від 27 жовтня 2011 року. Інших документів на виконання вимог суду Заявник не надав, причини невиконання вимог суду не пояснив. Боржник в удове засідання не зявився, жодних вимог суду не виконав, жодних документів суду не надав, в тому числі, судом встановлено, що від Боржника відзиву на заяву про порушення справи про банкрутство не надійшло, аудиторського висновку не надано, про причини невиконання вимог суду пояснень не надано. (Факт направлення Боржнику, власнику Боржника ухвали про порушення цієї справи про банкрутство від 17 жовтня 2011 року підтверджено відбитком канцелярії господарського суду Київської області №1034 від 09 листопада 2011 року, повідомленнями про вручення поштових відправлень (форма 119) Р 01032 3205029 6, адресованого Боржнику; поштового відправлення Р 01032 3205027 0, адресованого власнику Боржника.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” відсутність відзиву Боржника не зупиняє провадження у справі.

Відповідно до п. 10 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відсутність аудиторського висновку не зупиняє провадження у справі про банкрутство та не є підставою для припинення провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Керуючись ст. 40 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, судом встановлено, що відповідно до наявних матеріалів справи, відсутні підстави для припинення провадженні у цій справі про банкрутство.

Боржник приватне підприємство «АПМИР», ідентифікаційний код юридичної особи: 34378515, місцезнаходження: 07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Симоненка, буд. 4А, кв. 35, факт перебування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджено Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №11649393 станом на 07 листопада 2011 року, є субєктом підприємницької діяльності та є субєктом банкрутства.

Дослідивши всебічно, обєктивно матеріали справи у їх сукупності, заслухавши представника Заявника суд приходить до висновку про банкрутство Боржника на підставі наступного.

Відповідно до п. 5 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до п. 3 ст. 5 Закону України Про банкрутство, провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VI цього Закону.

Статтею 41 розділу VI «Особливості банкрутства окремих категорій субєктів підприємницької діяльності»Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що відносини, пов'язані з банкрутством містоутворюючих, особливо небезпечних, сільськогосподарських підприємств, страховиків, інших категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом. Регулювання застосування процедури банкрутства відсутнього боржника належить до зазначеного розділу VI вказаного Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у разі, якщо керівні органи боржника-юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобовязань.

Відповідно до п.п. 4.7. Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України від 04 квітня 2004 року № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, у вирішенні питання про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника згідно зі статтею 52 Закону, судам слід враховувати, що наявність хоча б однієї з ознак відсутнього боржника, передбачених частиною першою статті 52 Закону, є достатньою для порушення провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заявником не надано належних доказів відсутності Боржника за місцезнаходженням.

На підтвердження наявності визначених ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство підстав визнання Боржника банкрутом Заявником надано Довідку Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області №3657/9/24-040/415 від 19 жовтня 2011 року, відповідно до якої датою останнього подання Боржником останньої звітності є 20 травня 2010 року за квітень 2010 року.

Дослідивши вказаний доказ, судом встановлено наявність однієї з підстав, визначених ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, зокрема ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, так як Заява про банкрутство Боржника надійшла до суду 28 жовтня 2011 року, а остання звітність до податкового органу подана відповідно до наданого Заявником доказу 20 травня 2010 року. Таким чином податкова звітність, документи бухгалтерської звітності до податкового органу не подавалась Боржником більш ніж один рік (більш ніж 1 рік 4 місяці).

Згідно заяви Заявника №3781/9/10-036 від 27 жовтня 2011 року про порушення справи про банкрутство Заявником заявлено грошові вимоги до Боржника у сумі 20683,38 грн. (а.с. 4, Т. 1) заборгованості зі сплати податків, зокрема: 17875,59 грн. по податку на додану вартість, 2629,19 грн. по податку на прибуток з яких нарахованої пені - 227,50 грн., 168,60 грн. заборгованості по сплаті комунального податку.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що вимоги Заявника до Боржника в сумі 20683,38 грн. визнаються судом, з яких 15833,00 грн. є безспірними з наступних підстав.

Згідно ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, безспірними вимогами кредиторів є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до абз. 2 п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»від 18 грудня 2009 року №15, безспірність вимог кредитора (кредиторів) за грошовими зобов'язаннями та щодо виплати заборгованості із заробітної плати підтверджується виконавчими документами, виключний перелік яких передбачено у статті 3 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно до п.п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", - відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами.

Частиною 6 ст. 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Безспірність вимог Заявника до Боржника підтверджена: постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2009 року у справі № 2-а-2604/09, відповідно до якої постановлено стягнути з Боржника на користь Заявника 18456,78 грн. податкового боргу, на виконання якої Київським окружним адміністративним судом видано 24 березня 2009 року виконавчий лист № 2а-26064/09 про стягнення з Боржника на користь Заявника 18456,78 грн., який 21 квітня 2010 року постановою про повернення виконавчого документа відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції ВП №12857244 повернуто органу, що його видав, на підставі ст. 40 п.п. 2, 5 Закону України «Про виконавче провадження»та в звязку з тим, що згідно повідомлень БТІ, МРЕВ ДАІ, Держтехнагляду встановлено, що майно за боржником не зареєстроване, згідно повідомлення «Центрального земельного кадастру»- земельна ділянка за боржником не зареєстрована, кошти на рахунку відсутні, за вказаною адресою Боржник відсутній.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство» у п. 29 встановлено, що у разі подання органами державної податкової служби заяв про порушення справи про банкрутство безспірними слід вважати лише вимоги про стягнення податкового боргу (недоїмки), визначення якого наведено в пункті 1.3 статті 1 Закону України від 21 грудня 2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Безспірність вимог щодо стягнення недоїмок зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) має підтверджуватися документами про узгодження суми податкового зобов'язання. Податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення. Якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв рішення з порушенням законодавства, податкове зобов'язання вважається узгодженим з дня прийняття рішення в адміністративному чи судовому порядку (пункт 5.2.2 статті 5 та пункт 16.2 статті 16). Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 цього Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків (пункт 5.4.1 статті 5).

Пунктом 1.3. Закону України від 21 грудня 2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визнано, що податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно п.п. 5.2.1. Закону України від 21 грудня 2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Заявлені вимоги по заборгованості по податку на додану вартість є самостійно узгодженою, що підтверджено податковою декларацією з податку на додану вартість за 06 місяць 2008 року, поданої Боржником Заявнику 21 липня 2008 року (вх. № Заявника 24798 від 21 липня 2008 року) на суму 15833,00 грн. по податку; податковою декларацією з податку на додану вартість за 06 місяць 2009 року, поданої Боржником Заявнику від 20 липня 2009 року (вх. № Заявника 27310 від 20 липня 2009 року) на суму 08,00 грн. по податку на додану вартість. Поряд з цим, Заявником надано докази узгодження податкових зобовязань по податку на додану вартість: у сумі 1190,00 грн. штрафних санкцій по податку на додану вартість, нарахованих на підставі акту № 314/15-217/90 від 06 квітня 2009 року за період за липень-грудень 2008 року, січень 2009 року, на підставі якого виставлено податкове повідомлення-рішення № 0000721502/0 від 06 квітня 2009 року; факт отримання Боржником вказаного повідомлення-рішення підтверджено копією корінця вказаного податкового повідомлення-рішення підписаного директором Боржника 13 квітня 2009 року; у сумі 680,00 грн. штрафних санкцій нарахованих на підставі акту № 1992/15-217/335 від 24 вересня 2010 року за період за червень-серпень 2010 року, на підставі якого виставлено податкове повідомлення-рішення № 0004571502/0 від 27 вересня 2010 року; факт отримання Боржником вказаного повідомлення-рішення підтверджено копією повідомлення про вручення поштового відправлення, врученого 24 грудня 2010 року (Р 07301 0158803 1); у сумі 170,00 грн. штрафних санкцій нарахованих на підставі акту № 2282/15-217/432 від 25 жовтня 2010 року за період за вересень 2010 року, на підставі якого виставлено податкове повідомлення-рішення № 0006191502/0 від 25 жовтня 2010 року; факт отримання Боржником вказаного повідомлення-рішення підтверджено копією повідомлення про вручення поштового відправлення, врученого 24 грудня 2010 року.

Відповідно до змісту вказаної постанови, податковий борг визнаний в судовому порядку є заборгованістю по податку на додану вартість. Відповідно до заяви Заявника про порушення цієї справи заборгованість Боржника перед Заявником за рахунок переплати Боржника у сумі 5,41 грн., по податку на додану вартість складає 17875,59 грн., що документально підтверджено.

Дослідивши матеріали справи та вимоги заявника судом встановлено також таке. Заявником заявлено вимоги по податку по прибутку на загальну суму 2629,19 грн. Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що на підтвердження узгодженості заявлених поданих зобовязань Заявником надано: декларацію з податку на прибуток за півріччя 2009 року подане Боржником Заявнику 20 липня 2009 року (вх. № Заявника 27312) від 20 липня 2009 року; акт № 172/7/15-116/34378515 від 07 травня 2008 року за результатами проведення перевірки по сплаті податку на прибуток за період з 07 травня 2008 року по 07 травня 2008 року та корінець податкового повідомлення-рішення № 0003351501/0 на суму 84,8 грн. штрафу; факт отримання повідомлення-рішення підтверджено підписом головного бухгалтера Боржника 20 травня 2008 року; акт № 358/7/15-116/34378515 від 08 жовтня 2008 року, складеного на підставі проведеної перевірки по податку на прибуток за період з 08 жовтня 2008 року по 08 жовтня 2008 року та корінець податкового повідомлення-рішення № 0006091501/0 від 08 жовтня 2008 року на суму 2316,97 грн. штрафу; факт отримання повідомлення-рішення підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення, врученого 23 жовтня 2008 року. Також Заявником заявлено до Боржника вимоги по сплаті комунального податку, на підтвердження узгодженості заборгованості за яким суду надано копії акту № 305/15-3/34378515 від 02 квітня 2009 року по факту несвоєчасного подання податкового розрахунку комунального податку за 4 квартал 2008 року, на підставі якого виставлено Боржнику податкове повідомлення-рішення № 0002361503/0 від 02 квітня 2009 року на суму 170,00 грн. штрафних санкцій. Відповідно до Довідки Заявника № 3655/9/24-040/415 від 19 жовтня 2011 року по комунальному податку за рахунок переплати Боржника погашено боргу на суму 1,40 грн. Таким чином заборгованість по комунальному податку становить 168,60 грн. Поряд з наведеним Заявником надано докази узгодження податкових зобовязань: на суму 5876,94 грн. податкового боргу, з яких 819,00 грн. штрафу та 5057,94 грн. основного платежу, виставленого корінцем першої податкової вимоги форми Ю 21 лютого 2008 року № 1/195; факт вручення першої податкової вимоги № 1/195 від 21 лютого 2008 року підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення, що вручено 12 березня 2008 року; корінцем другої податкової вимоги від 16 квітня 2008 року № 2/364, факт вручення якої підтвердження повідомленням про вручення поштового відправлення, врученого 26 квітня 2008 року. Таким чином, детально дослідивши матеріли справи, судом встановлено, що Заявником надано докази заявлених грошових вимог до Боржника, - податкової заборгованості, яка є узгодженою податковою заборгованістю у встановленому законом порядку, що підтверджено документально. Боржником не надано суду жодних заперечень, доказів, що спростовують відомості та докази на які посилається Заявник як на підставу заявлених вимог. Боржником не надано жодних доказів повного чи часткового погашення заборгованості перед Заявником.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі проведеного аналізу поданих доказів суд дійшов висновку про те, що заявлені Заявником вимоги у своїй заяві про порушення цієї справи про банкрутство Боржника № 3781/9/10-036 від 27 жовтня 2011 року у загальній сумі 20683,38 грн. доведено Заявником, в звязку з чим суд визнає вимоги Заявника до Боржника в сумі 20683,38 грн., яка складається: 15835,59 грн. основного боргу з податку на додану вартість, 2040,00 грн. штрафних санкцій, пені по податку на додану вартість; 168,60 грн. штрафних санкцій з комунального податку; 10,00 грн. основного боргу по податку на прибуток; 2629,19 грн. штрафних санкцій, пені по податку на прибуток.

Досліджуючи ознаку неплатоспроможності чи платоспроможності Боржника суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, для цілей цього Закону терміни вживаються у наступному значенні: неплатоспроможністю є неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Заявником надано копію постанови про повернення виконавчого документа відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції ВП №12857244 від 21 квітня 2010 року органу, що його видав, згідно якої виконавчий документ - виконавчий лист № 2ф-2604/09, виданий 24 березня 2009 року Київським окружним адміністративним судом повертається органу, який його видав на підставі ст. 40 п.п. 2, 5 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої (в ред. від. 01 січня 2010 року) виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві: якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; якщо в результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (за винятком виконавчих документів, зазначених у частині першій статті 42 цього Закону), а також виконавчих документів, за якими мають бути стягнені грошові кошти чи інше майно, та інших виконавчих документів, які можуть бути виконані без безпосередньої участі боржника, та в звязку з тим, що згідно повідомлень БТІ, МРЕВ ДАІ, Держтехнагляду майно за боржником не зареєстроване, згідно повідомлення «Центрального земельного кадастру»- земельна ділянка за боржником не зареєстрована, кошти на рахунку відсутні, за вказаною адресою Боржник відсутній.

На підставі вказаної постанови про повернення виконавчого документа органу, судом також встановлено, що заборгованість з Боржника в примусовому порядку не була стягнута більш ніж протягом трьох місяців, в тому числі з моменту відкриття виконавчого провадження на примусове виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2009 року у справі № 2-а-2604/09.

Поряд з цим, в ході підготовки справи до розгляду господарським судом Київської області направлено запити з метою встановлення майна Боржника до: інспекції державного технічного нагляду Київської області; БТІ Вишгородського району; управління Держкомзему у Вишгородському районі Київської області; МРЕВ м. Києва; Головного управління Держкомзему у Київській області; державного нотаріусу Вишгородської державної нотаріальної контори щодо отримання витягу з державного реєстру правочинів на Боржника, державного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна, державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо Боржника.

Станом на поточну дату (29 листопада 2011 рок ) на вищевказані судові запити до суду надійшли відповіді: 29 листопада 2011 року лист Головного управління держкомзему у Київській області № 07-03-3/22264 від 17 листопада 2011 року (вх. № 16445 від 29 листопада 2011 року), відповідно до якого за наявною в Головному управлінні інформацією (дані Київської обласної філії ДП «Центр Державного кадастру»стосовно прийнятих обмінних файлів) земельні ділянки в межах Київської області за Боржником не обліковуються; лист від державного нотаріуса Вишгородської районної державної нотаріальної контори № 4346/01-16 від 23 листопада 2011 року з долученим витягом з Державного реєстру правочинів № 10681734 (вх. № 16462 від 29 листопада 2011 року), відповідно до якого щодо правочинів, стороною якого є Боржник в Державного реєстрі правочинів інформація відсутня. Інших відповідей до суду не надійшло. Строки проведення цього засідання сплили, в звязку з чим, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд виходить з наявних матеріалів справи.

Суд бере до уваги наступне. Відповідно до п. 3 Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19 січня 2006 року № 14 у редакції наказу Міністерства економіки України від 26 жовтня 2010 року № 1361, - «Аналіз наявності (відсутності) ознак дій з приховування чи доведення до банкрутства або фіктивного банкрутства підприємства та визначення ознак втрати або відновлення платоспроможності», - ч. 3 п. п 3.3. - ознаками стійкої фінансової неспроможності можуть уважатися: збитковість діяльності протягом двох років; відхилення показників ліквідності від граничного значення; зупинення платежів, що триває понад три місяці, за наявності боргових зобов'язань, строки платежів за якими настали; наявність значної (понад триста мінімальних розмірів заробітної плати) суми непогашених боргових зобов'язань, строки платежів за якими настали більше як три місяці тому; наявність значної суми непогашених боргових зобов'язань, визнаних юридичною особою - боржником або підтверджені виконавчими документами; наявність у підприємства значної суми непогашених штрафів, пені, неустойки, визнаних у судовому порядку, за невиконання умов договорів та недотримання вимог законодавства; наявність заяви про порушення провадження у справі про банкрутство даної юридичної особи, прийнятої до розгляду господарським судом, або провадження у справі про банкрутство цієї юридичної особи.

Детально дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність ознак з перелічених, які вказують на стійку фінансову неплатоспроможність Боржника, зокрема наявність зупинення платежів, що триває понад три місяці, за наявності боргових зобов'язань, строки платежів за якими настали; наявність значної (понад триста мінімальних розмірів заробітної плати) суми непогашених боргових зобов'язань, строки платежів за якими настали більше як три місяці тому; наявність значної суми непогашених боргових зобов'язань, визнаних юридичною особою - боржником або підтверджені виконавчими документами; наявність заяви про порушення провадження у справі про банкрутство даної юридичної особи, прийнятої до розгляду господарським судом, або провадження у справі про банкрутство цієї юридичної особи.

Таким чином, на підставі наведеного вище, суд дійшов висновку про те, що відповідно до норми абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, яким визначено поняття неплатоспроможності для цілей вказаного закону, п. 3 Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19 січня 2006 року № 14 у редакції наказу Міністерства економіки України від 26 жовтня 2010 року № 1361, - Боржник на момент подачі Заяви про порушення справи про банкрутство та на момент винесення даної постанови є неплатоспроможним (відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”), а вимоги Заявника стосовно визнання Боржника банкрутом, обґрунтованими; встановлено судом, що частина заборгованості Боржника перед Заявником є безспірною у встановленому судом обсязі.

Зазначені фактичні обставини вказують на нездатність Боржника своєчасно та в повному обсязі задовольнити вимоги Заявника, неплатоспроможність Боржника (за змістом, визначено ст. 1 Закону про банкрутство) та дають підстави для застосування відносно Боржника відповідних заходів та процедур в порядку, встановленому Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Згідно п. 1 ст. 22 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Частиною 2 ст. 52 Закону про банкрутство встановлено, що господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього. У разі виявлення майна відсутнього боржника ліквідатора має бути замінено за клопотанням кредитора арбітражним керуючим, про що господарський суд виносить ухвалу.

Судом встановлено, що в ході провадження у справі до суду заяв, згоди від ініціюючого кредитора на призначення його ліквідатором Боржника до суду не надходило; жодних клопотань від ініціюючого кредитора про призначення арбітражного керуючого ліквідатором Боржника до суду не надходило. 29 листопада 2011 року через загальний відділ (канцелярію) господарського суду Київської області надійшла заява арбітражного керуючого Мальцевої А.В. про участь у справі про банкрутство від 29 листопада 2011 року (вх. 16402 від 29 листопада 2011 року). Жодних інших заяв від інших осіб про призначення ліквідатором Банкрута до суду не надходило.

Підпунктами 1, 2, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України встановлено, що Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство, учасниками провадження у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Відповідно до ст. 4?, 4? Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Детально, обєктивно дослідивши обставини справи, враховуючи відсутність згоди ініціюючого кредитора на призначення його ліквідатором Банкрута, в даній справі підлягають розгляду всі подані в цій справі заяви про призначення ліквідатором Боржника.

Згідно п. п. 13 ст. 3? Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів; арбітражними керуючими не можуть бути призначені: особи, які згідно з цим Законом вважаються заінтересованими; особи, які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, за винятком випадків, коли з дня усунення цієї особи від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років, якщо інше не встановлено цим Законом; особи, яким заборонено здійснювати цей вид підприємницької діяльності або займати керівні посади; особи, які мають судимість за вчинення корисливих злочинів; до призначення арбітражним керуючим особа має подати до господарського суду заяву, в якій зазначається, що вона не належить до жодної категорії вищезазначених осіб. Якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражні керуючі діють на підставі ліцензії арбітражного керуючого, виданої уповноваженим органом у порядку, встановленому законом.

Частиною 2 п. п. 11.3. Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України від 04 квітня 2004 року № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” розяснено, що згідно з частиною 1 статті 24 Закону у постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд зазначає про відкриття ліквідаційної процедури, призначає ліквідатора. При призначенні ліквідатора суду слід враховувати ті ж обставини, що й при призначенні розпорядника майна.

Пунктом 64 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»від 18 грудня 2009 року №15 передбачено, що в ухвалі про призначення розпорядника майна суд має зазначити мотиви, з яких призначено певну кандидатуру та відхилено інші, що були запропоновані. При виборі кандидатури розпорядника майна судам слід враховувати освіту, досвід та показники роботи у попередніх справах, кількість справ, у яких бере участь арбітражний керуючий, наявність у нього організаційних та технічних можливостей виконувати обов'язки розпорядника майна у конкретній справі, страхування відповідальності арбітражного керуючого та інші обставини, які свідчать про його здатність належним чином виконувати передбачені Законом обов'язки.

Дослідивши заяву арбітражного керуючого Мальцевої А.В., суд дійшов наступних висновків. Відповідно до заяви б/н від 29 листопада 2011 року арбітражного керуючого Мальцевої Альбіни Вячеславівни про участь у справі про банкрутство, вона просить призначити її ліквідатором у справі про банкрутство №Б8/167-11 ПП «АПМИР»; у вказаній заяві Мальцева А.В. повідомляє, що за час провадження діяльності арбітражного керуючого порушень законодавства та ліцензійних умов провадження арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) не допускала; відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів; судимості за вчинення корисливих злочинів та заборони суду займатися діяльністю арбітражного керуючого не має; управління боржником раніше не здійснювала. До своєї заяви Мальцева А.В. додала Інформацію про кандидатуру арбітражного керуючого, в якій просить суд, при розгляді її кандидатури в якості арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) врахувати те, що вона успішно пройшла підготовку та склала іспит за програмою підготовки арбітражних керуючих у регіональному економіко-правовому центрі з питань банкрутства, про що свідчить свідоцтво арбітражного №1113; ліцензія на здійснення діяльності арбітражного керуючого нею була отримана 22 січня 2007 року; за час здійснення професійної діяльності арбітражного керуючого призначалася ліквідатором на підприємствах приватного сектору економіки; в деяких справах про банкрутство також виконувала функції помічника керуючого санацією та помічника ліквідатора підприємства частка держави яких становила 25 та більше відсотків; тому може стверджувати про освою обізнаність в особливостях провадження справ про банкрутство таких підприємств; за період від дня отримання ліцензії до теперішнього часу скарг на її діяльність не надходило; додатково повідомляє, що має у власності легковий автомобіль, права категорії «Б», а також необхідну технічну базу для повноцінної роботи в якості арбітражного керуючого; на даний час може виконувати функції арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Також до заяви арбітражного керуючого про участь у справі про банкрутство додано належним чином засвідчені копії: ліцензії Державного департаменту з питань банкрутства серії АВ №НОМЕР_1, видану 22 січня 2007 року, свідоцтва №1113 арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора); диплому серії ПВ №НОМЕР_2 стосовно здобуття освіти в сфері правознавства від 23 липня 1987 року, ліцензійної картки на систему інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН.

Дослідивши документи подані арбітражним керуючим Мальцевою А.В., суд дійшов висновку про її відповідність встановленим вимогам до кандидатури арбітражного керуючого, - ліквідатора у справі, і вона може бути призначеною ліквідатором у справі про банкрутство.

Враховуючи положення п. 64 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»від 18 грудня 2009 року №15, судом встановлено наявність у Мальцевої А.В. фахової освіти, наявність організаційно-технічних заходів для належного здійснення повноважень ліквідатора у справі про банкрутство та вважає доцільним призначити ліквідатором Боржника арбітражного керуючого Мальцеву А.В.

Керуючись ст. ст. 6, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 3?, 5, 13, 22, 23, 40-41, 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. ст. 4?, 4?, 32-34, 36, 75, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України “Про виконавче провадження”, Рекомендаціями Президії Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 04 квітня 2004 року № 04-5/1193, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»від 18 грудня 2009 року №15, Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19 січня 2006 року №14 у редакції наказу Міністерства економіки України від 26 жовтня 2010 року №1361, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Визнати банкрутом приватне підприємство «АПМИР», ідентифікаційний код юридичної особи: 34378515, місцезнаходження: 07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Симоненка, буд. 4А, кв. 35;

2.Визнати грошові вимоги Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області, ідентифікаційний код юридичної особи: 13717811, місцезнаходження: 07300, Київська область, м. Вишгород, пр-т Шевченка, буд. 1-а, у сумі 20683,38 грн. (двадцять тисяч шістсот вісімдесят три гривні 38 коп.), що складається з: 15835,59 грн. основного боргу з податку на додану вартість, 2040,00 грн. штрафних санкцій, пені по податку на додану вартість; 168,60 грн. штрафних санкцій з комунального податку; 10,00 грн. основного боргу по податку на прибуток; 2629,19 грн. штрафних санкцій, пені по податку на прибуток.

3.Відкрити ліквідаційну процедуру та призначити ліквідатором приватного підприємства «АПМИР», ідентифікаційний код юридичної особи: 34378515, місцезнаходження: 07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Симоненка, буд. 4А, кв. 35, арбітражного керуючого Мальцеву Альбіни Вячеславівну (ліцензія державного департаменту з питань банкрутства серії АВ №НОМЕР_1, видана 22 січня 2007 року; ідентифікаційний номер: НОМЕР_3; місце проживання: АДРЕСА_2).

Задовольнити заяву б/н від 29 листопада 2011 року арбітражного керуючого Мальцевої А.В. про участь в справі про банкрутство.

Протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї постанови про призначення ліквідатора Банкрута - приватного підприємства «АПМИР», ідентифікаційний код юридичної особи: 34378515, місцезнаходження: 07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Симоненка, буд. 4А, кв. 35, керівнику, головному бухгалтеру і власнику (учаснику) боржника, визнаного банкрутом ОСОБА_1. передати ліквідатору Мальцевій А.В. всю бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута.

Ліквідаторові прийняти бухгалтерську та іншу документацію, печатки, штампи, матеріальні та інші цінності від колишніх керівника Банкрута, головного бухгалтера та власника (учасників).

До завершення строку ліквідаційної процедури забезпечити виконання дій та заходів, передбачених ст. ст. 25-32 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з урахуванням особливостей передбачених ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”; прийняти від органів Державної виконавчої служби виконавчі документи, письмово повідомити усіх кредиторів Боржника про введення ліквідаційної процедури з зазначенням кінцевого строку направлення ліквідатору заяв з вимогами до Банкрута

4.Зобовязати ліквідатора приватного підприємства «АПМИР», ідентифікаційний код юридичної особи: 34378515, місцезнаходження: 07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Симоненка, буд. 4А, кв. 35, арбітражного керуючого Мальцеву Альбіну Вячеславівну (ліцензія державного департаменту з питань банкрутства серії АВ №НОМЕР_1, видана 22 січня 2007 року), у пятиденний строк з дати отримання цієї постанови подати до офіційного друкованого органу Верховної Ради України «Голос України»чи Кабінету Міністрів України «Урядовий курєр»оголошення про визнання відсутнього боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, про що надати суду відповідні докази. Примірник газети після публікації подати до господарському суду.

Газетне оголошення має містити повне найменування боржника, визнаного банкрутом, його поштову адресу, банківські реквізити, найменування та адресу господарського суду в провадженні якого знаходиться ця справа, номер справи, відомості про ліквідатора Банкрута, дату прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури із застереженням про те, що кредитори можуть направляти ліквідатору заяви з вимогами до боржника у місячний строк з дня опублікування оголошення.

5.Зобов'язати Банкрута, засновників (учасників) боржника, визнаного банкрутом, - Казанцева А.О. забезпечити виконання ліквідатором вимог законодавства, передати ліквідаторові матеріали, відомості і документи щодо фінансово-господарської діяльності банкрута.

6.Припинити повноваження власника майна (учасників) Боржника та органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном.

7.Звільнити з податкової застави активи платника податків приватного підприємства «АПМИР», ідентифікаційний код юридичної особи: 34378515, місцезнаходження: 07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Симоненка, буд. 4А, кв. 35.

8.Призначити наступне засідання для розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута на 29 травня 2012 року на 11 год. 00 хв. в приміщенні господарського суду Київської області (м. Київ, вул. Комінтерну, 16, каб. 201).

9.Постанову надіслати: Управлінню з питань банкрутства Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу Міністерства юстиції України (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 5/2, каб. 2); Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції (07300, м. Вишгород, вул. Шолуденко, 6), державному реєстратору Вишгородської районної державної адміністрації Київської області (07300, Київська обл., місто Вишгород, пл. Шевченка, 1); ліквідатору Банкрута арбітражному керуючому Мальцевій А.В. (АДРЕСА_2);

Копію постанови надіслати: Банкруту (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Симоненка, буд. 4А, кв. 35); Кредитору (07300, Київська область, м. Вишгород, пр-т Шевченка, буд. 1-а); ОСОБА_1. (АДРЕСА_1), Вишгородській міжрайонній виконавчій дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. І. Мазепи, буд. 6А); управлінню Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області (07300, м.Вишгород, вул. Мижгірського спаса, 6).

Дата набрання чинності постановою 29 листопада 2011 року.

Термін предявлення виконавчого документу до виконання до 29 листопада 2012 року.

СуддяСкутельник П.Ф.