Постановление суда № 2010721, 21.08.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

                                                                                          Головуючий у 1 інстанції – Могильницький М.С.

Суддя-доповідач – Сіваченко І.В.

                                                                Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД   

                                                                УХВАЛА

                                               Іменем України

21 серпня 2008 р.                                                                       справа № 22-а-9050/08

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючогоСіваченка І.В.суддівДяченко С.П., Нікуліна О.А.при секретарі

за участі

представників позивача

представників відповідачівЗапорожцевій Г.В.

Асєєвої О.В., Гой В.П.

Коваль Л.А., Іванішка О.В.розглянувши у відкритомусудовому засіданніапеляційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецькуна постанову Донецького окружного адміністративного судувід18 червня 2008 рокуу справі№ 2-а-5445/08за позовомСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. ДонецькудоДержавного підприємства «Донецька залізниця», Авдієвського міського відділу освітипровизнання господарського зобов’язання недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А:

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку звернулась до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства „Донецька залізниця", Авдіївського міського відділу освіти про визнання господарського зобов'язання між ДП „Донецька залізниця" та Авдіївським міським відділом освіти за договором від 10.10.2005 № 02/т-05 недійсним.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2008 року у задоволені позову Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку було відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати постанову окружного адміністративного суду як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що актом перевірки № 329/15-16-23/4-01074957 від 31.05.2007 р. „Про результати виїзної планової перевірки Державного підприємства „Донецька залізниця" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 30.09.2006 встановлено порушення Авдіївським заводом залізобетонних конструкцій та будівельних деталей ДП „Донецька залізниця" вимог Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

А саме позивач наполягає на тому, що згідно договору № 02/т-05 від 10.10.2005 р. між Заводом ЗБК ДП „Донецька залізниця" та Авдіївським міським відділом освіти Завод здійснював відвантаження власної теплової енергії для опалення Авдіївської загальноосвітньої школи № 3 без отримання відповідної ліцензії, хоча згідно пункту 73 статті 9 Закону України „Про ліцензування певних видів діяльності" від 01.06.2000 р. № 1775-III (зі змінами та доповненнями) такий вид господарської діяльності, як виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії, підлягає ліцензуванню.

Згідно викладеного, на підставі ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України позивач наполягає на визнанні господарського зобов'язання між Завод ЗБК ДП „Донецька залізниця" та Авдіївським міським відділом освіти таким, що вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, а з огляду на вищевикладене - недійсним.

Також позивач вказує на те, що за наслідками визнання угоди такою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, то при наявності умислу однією із сторін з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного, тому просив стягнути з ДП „Донецька залізниця" на користь Авдіївського міського відділу освіти кошти, отримані за угодою № 02/т - 05 від 10.10.2005 р. на загальну суму 25293,84 грн., та стягнути з Авдіївського міського відділу освіти у доход держави кошти у розмірі отриманих послуг, а саме в розмірі 25293.84 грн.

В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, проти чого заперечували представники відповідачів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Державне підприємство „Донецька залізниця" (ЄДРПОУ 01074957) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради 18.05.1998 року, про що йому було видане свідоцтво про державну реєстрацію серія АОО № 310157 (а.с. 18), перебуває на обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (а.с. 17).

З 30.03.2007 р. по 16.05.2007 р. посадовими особами СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку було проведено виїзну планову перевірку Державного підприємства „Донецька залізниця" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 р. по 30.09.2006 р., про що складено акт № 329/15-16-23/4-01074957 від 31.05.2007 р.

У відповідності до вказаного акту посадовими особами позивача було встановлено факт порушення вимог п. 73 ст. 9 та ч. 7 ст. 14 Закону України „Про ліцензування деяких видів господарської діяльності " № 1775-III від 01.06.2000 р. (зі змінами та доповненнями) з боку Авдіївського заводу залізобетонних конструкцій та будівельних деталей ДП „Донецька залізниця", який є структурним підрозділом цього відповідача.

Згідно пункту 73 ст. 9 Закону № 1775-III від 01.06.2000 р. визначено, що відповідно до цього Закону ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності, як виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії.

Частиною 7 статті 14 вказаного Закону встановлено, що для кожної філії, кожного відокремленого підрозділу ліцензіата, які провадитимуть господарську діяльність на підставі отриманої ним ліцензії, орган ліцензування видає ліцензіату засвідчені ним копії ліцензії, які реєструються в журналі обліку заяв та виданих ліцензій. Засвідчена органом ліцензування копія ліцензії є документом, що підтверджує право філії або іншого структурного підрозділу ліцензіата на провадження певного виду господарської діяльності на підставі отриманої ліцензії.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулювання відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії визначено Законом України „Про теплопостачання” № 2633-IV від 02.06.2005 р.

Статтею 23 вказаного Закону також встановлено обов'язковість ліцензування господарської діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії.

Між Авдіївським заводом залізобетонних конструкцій та будівельних деталей ДП „Донецька залізниця" та Авдіївським міським відділом освіти було укладено Договір № 02/т - 05 від 10.10.2005 р. про відпуск теплової енергії для опалення з метою відпуску виробленої теплової енергії для опалення Авдіївської загальноосвітньої школи № 3 (а.с. 29-30).

Вказаний Договір було укладено після набрання чинності Законами України „Про ліцензування деяких видів господарської діяльності" та Закону України „Про теплопостачання".

Проте ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії (крім певних видів господарської діяльності у сфері теплопостачання, якщо теплова енергія виробляється на теплоелектроцентралях, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії) було затверджено наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 1/3 від 09.01.2007 року.

Крім того, наказом № 22 від 22.05.2007 року Мінжитлокомунгоспу України було створено Ліцензійну комісію з питань ліцензування господарської діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії.

А отже, викладене свідчить про те, що в період з 01.07.2005 р. по 30.09.2006 р., що перевірявся СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, відповідач не мав змоги отримати ліцензію на здійснення господарської діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії. Відсутність затверджений ліцензійних умов та комісії з питань отримання вказаної ліцензії не позбавляє ДП „Донецька залізниця" права у відповідності до вимог Цивільного та Господарського кодексу здійснювати господарську діяльність згідно вимог законодавства та Статуту підприємства, а отже не позбавляє права з метою здійснення господарської діяльності укладати угоди з третіми особами, в тому числі з надання послуг з постачання теплової енергії.

Статтею 179 Господарського кодексу України визначено загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом* державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а  також  моральним  засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Договірні зобов'язання між Авдівїським заводом залізобетонних конструкцій та будівельних деталей ДП „Донецька залізниця" та Авдіївським міським відділом освіти були виконані у повному, що не оспорюється та не заперечується сторонами.

Крім того, відповідач ДП «Донецька залізниця»отримав кошти у розмірі 25293,84 грн. на підставі відповідних договорів, то дана підстава одержання коштів, як випливає з вищенаведених правових норм, є законною.

В преамбулі Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" зазначено, що цей Закон визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.

            За здійснення суб'єктами господарювання господарської діяльності без ліцензії статтею 22 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" встановлена відповідальність, а саме: застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, які спрямовуються до Державного бюджету України.

            Оскільки кошти у сумі 25293,84 грн. одержані відповідачем ДП «Донецька залізниця»з підстав, передбачених чинним законодавством, то позов задоволенню не підлягає, про що місцевим судом зроблено правомірний висновок.

  Таких же висновків дійшов і Вищий господарський суд України при вирішенні аналогічних за суттю спорів в справах № 7/310-2003 від 08.07.2004 р., № 17/233 від 21.07.21004 р., № 18/289 від 02.03.2005 р., № 5/2689-12/361 від 27.05.2004 р.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неможливість задоволення позовних вимог СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку щодо визнання господарського зобов'язання між Авдіївським заводом залізобетонних конструкцій та будівельних деталей ДП „Донецька залізниця" та Авдіївським міським відділом освіти таким, що вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, а отже недійсним.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду. Тобто, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

В повному обсязі ухвала складена 22.08.2008 року.

Керуючись ст.ст. 196, п.1 ч.1 198, 200, п.1 ч.1 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -     

                                                    УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку – залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2008 року у справі № 2-а-5445/08 за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку до Державного підприємства «Донецька залізниця», Авдієвського міського відділу освіти «про визнання господарського зобов’язання недійсним» - залишити без змін.      

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий:                      

Судді: