№ 20058295, 07.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"07" грудня 2011 р. Справа № 5016/1804/2011(4/74)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.

суддів :Гончарука П.А.,

Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргуПершого заступника прокурора Миколаївської області на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 06.09.2011 року у справі за позовомЗаступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України доДержавного підприємства "Суднобудівний завод імені 61 Комунара" простягнення коштів В С Т А Н О В И В: у травні 2011 року, заступник прокурора Миколаївської області звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України про стягнення з Державного підприємства "Суднобудівний завод ім. 61 Комунара" 700 000 грн. наданих останньому на умовах договору 7401/07 від 14.01.1998 року та додаткової угоди від 17.01.2001 року. Рішенням господарського суду Миколаївської області від 20.07.2011 року в задоволенні позову відмовлено. За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2011 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Судові рішення оскаржено у касаційному порядку і ухвалою Вищого господарського суду України від 25.11.2011 року порушено касаційне провадження у справі, за скаргою позивача, у якій він посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права і просить постановлені у справі судові рішення скасувати повністю, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, судова колегія вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Постановляючи про відмову у позові господарський суду першої інстанції та апеляційний господарський суд керувались приписами ст. ст. 256, 267 ЦК України за якими, відсутність поважних причин пропуску позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, є підставою для відмови у позові.

Проте, погодитись у наведеному судами правовим обґрунтуванням відмови у позові не можна.

За змістом договору № 7401/07 від 14.01.1999 р., додаткової угоди від 17.01.2001 р. та даних щодо розподілу коштів державного бюджету при фінансуванні через органи Держказначейства від 17.02.1998 р., кредитування відповідача відбулось на умовах повернення у визначений строк та за рахунок коштів державного бюджету.

У разі ж надання кредитів з бюджету у позичальників виникає заборгованість перед бюджетом і ці відносини регулюються бюджетним законодавством.

Згідно ст. 1 ЦК України до бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, а тому посилання суду першої інстанції та апеляційного господарського суду на норми Цивільного кодексу України та обґрунтування ними прав та обов'язків сторін безпідставне, а відмова у позові з посиланням на норми права, які не регулюють спірні відносини, є незаконною.

Кредит надавався відповідачу на виконання Закону України від 30.12.1997р. " Про Державний бюджет України на 1998 р." яким передбачалось, що повернення наданих підприємствам і організаціям позичок з Державного бюджету України та плата за користування цими позичками прирівнюються до платежів у Державний бюджет України із застосуванням санкцій, передбачених законодавством щодо не внесених у строк податків і неоподаткованих платежів.

Законами України " Про державний бюджет України на 2000 рік", "Про державний бюджет України на 2005 рік" які регулювали відносини з виконання бюджету на час виникнення у відповідача обов'язку з погашення кредиту також передбачалось застосування механізму стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.

За Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181, у редакції, чинній на час виникнення у відповідача боргового зобов'язання перед бюджетом, граничні строки стягнення бюджетної заборгованості за відсутності подання відповідної декларації, узгодження та самостійного погашення боргу не сплинули, на час пред'явлення позову та розгляду спору судом з 01.01.2011 року набрав чинності Бюджетний кодекс України у редакції від 08.07.2010 року, яким передбачено, що на вимоги про погашення заборгованості перед бюджетом позичальниками, якими надавались кредити з бюджету позовна давність не застосовується ( ст. 50 Бюджетного кодексу України).

З огляду на наведене зобов'язання відповідача по погашенню заборгованості перед бюджетом не припинено, а тому враховуючи, що обставини справи не потребують додаткового з'ясування, судами допущена лише їх неправильна правова оцінка, судова колегія вважає можливим не передавати справу на новий розгляд, а постановити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, стягнувши кошти на користь позивача, як розпорядника бюджетних коштів для розрахунків останнього з бюджетом.

Враховуючи наведене, Керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 20.07.2011 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2011року скасувати.

Постановити нове рішення, яким позов задовольнити та стягнути з Державного підприємства "Суднобудівний завод імені 61 Комунара" (код ЄДРПОУ 14313240) на користь Міністерства промислової політики України (код ЄДРПОУ 00013942) 700 000 грн., а 14 000 грн. судового збору до державного бюджету.

Видачу наказу доручити господарському суду Миколаївської області.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді                                                                       П.А. Гончарук

Л.В. Стратієнко