Решение № 20006331, 14.12.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

14 грудня 2011 р. Справа 2/139/2011/5003

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальресурс" 51938, Дніпропетровська обл. м. Дніпродзержинськ, вул. Алтайська, 36, кв.9

до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_2, 21029

позов на суму 397701,88 грн.

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

позивача, ОСОБА_2 - за довіреністю;

відповідача, ОСОБА_1 - СПД;

відповідача, ОСОБА_3 - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальресурс" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1на суму 397 701,88 грн. з яких: 351 348,41 грн. - основного боргу, 35 813,02 грн. - інфляційних збитків, 10 540,45 грн. - 3 % річних.

Позивач також просить суд покласти на відповідача судові витрати, що складаються з державного мита в розмірі 3 977,02 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. та витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 6000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 25.10.11 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №2/139/2011/5003 та призначено до розгляду на 14.11.11 року.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

30.11.11 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх. № канцелярії суду 08-46/15831/11 від 30.11.11 року) якою останній зменшує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 349 348, 41 грн. - основного боргу, 35 609,16 грн. - інфляційних збитків, та 10 480,45 грн. - 3 % річних.

Після чергового призначення справи до розгляду 14.12.11 року в засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовільнити його в повному обсязі з урахуванням поданої заяви (вх. № канцелярії суду 08-46/15831/11 від 30.11.11 року) про уточнення позовних вимог.

Відповідач з наданих пояснень та направленого до суду 14.11.11 року відзиву позов визнав частково, а саме зазначає, що ТОВ "Стальресурс" поставило йому продукцію на загальну суму 429 691,27 грн., що підтверджується видатковими накладними, а не на 489 348,41 грн. як зазначає позивач. Крім того, предявлена позивачем податкова накладна №010401 від 01.04.2010 року не є первинним бухгалтерським документом і тому не може вважатися підставою виникнення боргу.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

15.03.2010 року між ТОВ "Стальресурс" (надалі-продавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі-покупець) укладено договір №Ф1503/03.

Згідно з п.1.1 договору продавець зобовязується постачати товар і документи, що відносяться до нього, у власність покупця, з наданням права на його розповсюдження у Вінницькій області (далі по тексту - "Договірна територія"), у тому числі пошуку клієнтів (покупців), а покупець зобовязується приймати і своєчасно сплачувати товар на умовах цього договору.

Під товаром в цьому договорі розуміється лакофарбова продукція ТМ "Поліколор", асортимент, кількість і ціна якого вказується в специфікаціях, товарних накладних і додатках до цього договору, що є невідємними частинами цього договору.

Згідно з п.2.2.1 договору покупець зобовязується прийняти у продавця товар окремими партіями і здійснювати його продаж в межах Договірної території від свого імені та за свій рахунок відповідно до умов цього договору і запланованих сторонами обємів постачань.

П. 3.3 договору встановлено, що оплата кожної партії товару проводиться у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку покупця на поточний рахунок продавця.

Розрахунки за товар здійснюються протягом тридцяти календарних днів з дати постачання товару на склад покупця (п. 3.4. договору).

Згідно з п.3.5. договору датою розрахунку вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Позивач належним чином виконував свої зобовязання по договору, поставивши відповідачу товар в червні 2010 року на суму 311 327,18 грн., що підтверджується видатковими накладними. Крім того, станом на 01.06.2010 року сальдо на користь ТОВ "Стальресурс" по договору №Ф1503/03 від 15.03.2010 року становить 47 021,23 грн.

Відповідач частково розрахувався з позивачем за отриманий товар на суму 9000,00 грн. в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 349 348,41 грн.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення з відповідача 35 609,16 грн. - інфляційних збитків за період з серпня 2010 року по серпень 2011 року, та 10 480,45 грн. - 3% річних за період з серпня 2010 року по серпень 2011 року.

Розглянувши подану позивачем заяву (вх. № канцелярії суду 08-46/15831/11 від 30.11.11 року) про уточнення позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Вказана заява судом сприймається як заява про зменшення позовних вимог.

Згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Подана позивачем заява (вх. № канцелярії суду 08-46/15831/11 від 30.11.11 року) судом приймається, оскільки в даному випадку, як вбачається із матеріалів справи та характеру відносин, які склались між сторонами, дії позивача стосовно зменшення позовних вимог не суперечать чинному законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Поряд з цим, як наголошено в п. 17 Інформаційного Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, №01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року", під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, в даному випадку - це є сума 395 438,02 грн.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання по поставці відповідачу товару на загальну суму 311 327,18 грн. належним чином, підтвердженням чого є підписані представниками обох сторін видаткові накладні, які знаходяться в матеріалах справи.

Однак, сальдо на користь ТОВ "Стальресурс" по договору №Ф1503/03 від 15.03.2010 року в сумі 47 021,23 грн., не є належним та допустимим доказом заборгованості відповідача за поставлений товар, а тому в стягненні 47 021,23 грн. заборгованості за поставлений товар слід відмовити.

Відповідач в порушення умов укладеного договору не виконав свого обов'язку щодо повного та своєчасного розрахунку з позивачем за поставлений товар, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 302 327,18 грн., якаі підлягає стягненню.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Також судом розглянуто вимоги про стягнення з відповідача 35 609,16 грн. - інфляційних збитків за період з серпня 2010 року по серпень 2011 року, та 10 480,45 грн. - 3% річних за період з серпня 2010 року по серпень 2011 року за несвоєчасне виконання грошових зобовязань в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, позовні вимоги про стягнення основного боргу за поставлений товар задоволені судом в сумі 302 327,18 грн., тому семе вказана сума підлягає до розрахунку при визначенні суми інфляційних збитків та 3% річних.

Здійснивши перерахунок 3% річних за період з серпня 2010 року по серпень 2011 року згідно Бази даних "Законодавство" судом отримано 9069,81 грн., які підлягають до стягнення.

Здійснивши перерахунок інфляційних збитків за період з серпня 2010 року по серпень 2011 року згідно Бази даних "Законодавство" судом отримано 30 816,27 грн., які підлягають до стягнення.

Також, як свідчать матеріали справи, у звязку з неправомірними діями відповідача позивач змушений був звернутись до адвоката за наданням юридичних послуг.

Так, позивачем заявлено до відшкодування за рахунок відповідача понесені витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 6000,00 грн. Розглянувши вказану вимогу суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З пункту 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вбачається, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Виходячи з викладеного, відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги можливе при сукупності наступних підстав: послуги повинні надаватись адвокатом (адвокатським бюро, колегією, фірмою, конторою чи іншими адвокатськими об'єднаннями); реальної оплати таких послуг до прийняття рішення у справі та підтвердження цієї оплати відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Згідно ст. 12 вказаного Закону, оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, 08.10.2011 року між ОСОБА_2(адвокатом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стальресурс". укладено договір №11-ГП-Ю про надання юридичної допомоги.

Підтвердженням того, що представник позивача ОСОБА_2 по даній справі має статус адвоката є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1836, видане Дніпропетровською обласною КДКА 14.04.2008 року.

Згідно з п.5.1. договору ціна даного договору складається з вартості юридичної допомоги, наданої на підставі даного договору та становить 500,00 грн., без ПДВ, які сплачуються з моменту складання договору, але не пізніше, чим за три дні, з часу підписання цього договору.

Разом з тим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 6000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Оскільки позивачем не надано суду доказів, як-то платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг до прийняття рішення у справі, суд приходить до висновку, що в стягненні 6000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката слід відмовити.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За вказаних обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з покладенням витрат на відповідача за правилами ст. 49 ГПУ України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 629, 712, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_2, 21029, інд. код НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальресурс" (51938, Дніпропетровська обл. м. Дніпродзержинськ, вул. Алтайська, 36, кв.9, код ЄДРПОУ 32289612) 302 327,18 грн. - основного боргу, 9069,81 грн., -3% річних 30 816,27 грн., - інфляційних втрат, 3422,13 грн. - витрат на сплату державного мита; 203,07 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Мельник П.А.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 19 грудня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи