Постановление суда № 20003434, 29.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2011 року м. КиївК-17126/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області

на постанову Господарського суду Львівської області від 20 березня 2008 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2009 року

у справі № 28/28А

за позовом Дочірнього підприємства «Львівський Облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Львівської області від 20 березня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2009 року, позов Дочірнього підприємства «Львівський Облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі позивач) до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області (далі відповідач) задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002131701/0/8950 від 27 червня 2007 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «Львівський Облавтодор»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»3,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Жидачівському районі Львівської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Львівської області від 20 березня 2008 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2009 року та закрити провадження у справі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку філії «Жидачівський райавтодор»ДП «Львівський Облавтодор»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2005 року по 31 березня 2007 року, за результатами якої складено акт № 627/23-1/26231317 від 19 червня 2007 року.

На підставі зазначено акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002131701/0/8950 від 27 червня 2007 року, яким філії «Жидачівський райавтодор»ДП «Львівський Облавтодор»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»визначено суму податкового зобовязання з прибуткового податку в розмірі 39 456,72 грн. (13 152,24 грн. основний платіж, 26 304,48 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення пунктів 1.1, 1.3 статті 1, підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4, підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 889-IV) у звязку з неутриманням та неперерахуванням до бюджету податку з доходів фізичних осіб із виплачених працівникам підприємства надбавок за розїзний характер роботи.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що працівникам філії «Жидачівський райавтодор»ДП «Львівський Облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»виплачувались надбавки за розїзний характер роботи відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 1999 року № 490 «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджуваних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має розїзний (пересувний характер)»(далі Постанова № 490).

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до абзацу 3 пункту 1.1 статті 1 Закону № 889-IV для цілей цього Закону під терміном «заробітна плата»розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Частиною 3 статті 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці»передбачено, що до інших заохочувальних та компенсаційних виплат відносяться виплати у формі винагороди за наслідком роботи за рік, премії за спеціальними системами та положеннями, компенсації та інші грошові та матеріальні виплати, які не передбачені актами діючого законодавства, або які здійснюються поза установленими вказаними актами норми.

Відповідно до пункту 3.16. розділу 3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України № 5 від 13 січня 2004 року, до фонду оплати праці не належать надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має розїзний (пересувний) характер у розмірах, визначених чинним законодавством.

Пунктом 1 Постанови № 490 встановлено, що підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має розїзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником.

Граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не можуть перевищувати граничні норми витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України.

Як встановлено судами, розмір надбавок за розїзний характер роботи, що виплачувався працівникам філії «Жидачівський райавтодор»ДП «Львівський Облавтодор»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», визначений колективним договором ДП «Львівський Облавтодор», погоджений із замовниками робіт та не перевищує граничних добових витрат, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордоном»(чинної на час виникнення спірних правовідносин; далі Постанова № 663).

Крім того, згідно з пунктом 3 Постанови № 490 витрати на проїзд до місця відрядження і назад, а також на наймання житлового приміщення зазначеним працівникам відшкодовуються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України і за кордон.

Норми відшкодування витрат на відрядження встановлені Постановою № 663 лише у вигляді добових, у звязку з чим колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що надбавки за розїзний характер роботи фактично замінюють відшкодування на добові витрати.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що якщо робота працівника носить розїзний характер, його поїздки не вважаються відрядженням з їх відповідним оформленням. При цьому, виплата відповідних надбавок прирівнюється за своєю сутністю до виплати добових відрядженому та, відповідно до підпункту 4.3.2. пункту 4.3 статті 4 Закону № 889-IV, не відноситься до складу доходів працівника, що підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права при прийнятті судових рішень, а тому вони не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області відхилити, а постанову Господарського суду Львівської області від 20 березня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.

Суддя А.О. Рибченко