№ 19994206, 08.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 листопада 2011 року 11:50 № 2а-11086/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі: головуючого - судді Качур І.А.

при секретарі Хрімлі К.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов.від 28.01.2010р.)

від відповідача: ОСОБА_2 (дов. від 04.01.2011р.№7)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Фаубеха,, до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання нечинним податкових повідомлень - рішень.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 08.11.2011 року о 11 год. 50хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю ,, Фаубеха,, (надалі позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (надалі відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення.

Позивач обґрунтовує заявлені вимоги тим, що на його думку, за наслідками проведеної перевірки відповідачем складено Акт, який не відображає реальний стан речей та протирічить документам, наданим при перевірці. Позов просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує, вважає, що оскаржуване рішення прийнято правомірно та в порядку, передбаченому законом. В судовому засіданні надав пояснення, аналогічні письмовим запереченням, наявним у матеріалах справи. У задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про задоволення позову, з огляду про наступне.

Актом про результати проведення камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість 06.04.2011р №1476/07-10/21450307 (далі - Акт перевірки) ДПІ Дарницького району м. Києва виявлено, начебто, необґрунтоване завищення підприємством податкового кредиту за день на 70 грн. та за листопад 2010 року на 1093грн. На підставі Акту перевірки відповідач виніс податкове повідомлення-рішення №0000490710 від 21 квітня 2011р. (далі податкове повідомлення - рішення).

Проте позивач надав заперечення на оспорюваний Акт з обґрунтуванням своєї позиції.

Матеріалами справи підтверджено, що Акт перевірки не відображає реального стану обставин, оскільки не відповідає дійсним даним у наданих документах. Відповідачем формально і поверхнево підійшов до розгляду Заперечень від 15.04.2011р. на Акт перевірки, проігнорувала надані доводи, не взяв до уваги надані документи, не залучив для розгляду заперечень представника позивача.

В Акті перевірки міститься інформація щодо виявлених порушень, допущених позивачем при формуванні податкового кредиту. Так, на думку контролюючого органу, позивачем безпідставно віднесло до складу податкового кредиту витрати по сплаті ПДВ в сумі 555, 90 грн. на підставі податкової накладної №61 від 11 жовтня 2010 року виписаної ТОВ «Рейдіс»55098053). Слід відмітити, що Актом перевірки невірно вказано найменування постачальника «Рейдис». Актом перевірки зазначено, що вказана податкова накладна, як підстава для формування покупцем податкового кредиту, складена з порушенням п.7.2.1. ЗУ «Про податок на додану вартість», а саме не вказано місцезнаходження покупця. Таке твердження не відповідає дійсності, оскільки в графі Місцезнаходження покупця, вказаної податкової накладної чітко вказана адреса (м. Київ, Бориспільська, 49, к.78) яка відповідає реєстраційним даним позивача. З наведеної інформації можливо фактично відшукати вказану адресу та ідентифікувати підприємство. Інші реквізити покупця у вказаній накладній, в т.ч. номер свідоцтва платника ПДВ також зазначені вірно. Отже, висновок контролюючого органу про те, що вказана накладна наведена з порушенням передбаченого порядку (не вказано місцезнаходження покупця) не відає дійсності.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач зазначає, що позивачем безпідставно віднесло до складу податкового кредиту такі витрати по сплаті ПДВ за податковими накладними ТОВ «Греіз»(код 34389726): 115,57 грн. на підставі податкової накладної № 3158 від 05 жовтня 2010р.; 32,84 грн. на підставі податкової накладної № 3438 від 27 жовтня 2010р.; 899,26 грн. на підставі податкової накладної № 3538 від 02 листопада 2010р.

В Акті перевірки контролюючий орган зазначає, що вказані податкові накладі складені з

порушенням пп.7.2.1., 7.4.5., 7.7.1., 7.7.2. ЗУ «Про податок на додану вартість». В чому конкретно виявилось порушення при складанні цих податкових накладних відповідач не зазначає, вказує, що підтвердити суму ПДВ не можливо, через початок ліквідаційної процедури на ТОВ ,,Греіз,,. Даний аргумент контролюючого органу є недостовірним, оскільки згідно відомостей, які додатково надані ТОВ «Греіз»процедура ліквідації була розпочата лише 09 грудня 2010 року, а остання податкова накладна одержана від цього контрагента датована 02 листопада 2010р., крім свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Греіз»анульовано лише 23 лютого 2011 року. Отже, всі господарські операції та їх документальне оформлення, в т.ч. складання податкових накладних «Греіз»та формування податкового позивача було здійснено в період до початку ліквідаційної процедури ТОВ «Греіз». Таким чином, позивач володіючи податковими накладними, які вказані вище, мало всі підстави включати сплачені суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Також, відповідач стверджував, що позивачем безпідставно віднесло до складу податкового кредиту такі витрати по сплаті ПДВ за податковими накладними ЗАТ «Київське агентство повітряних сполучень «Кий Авіа»(код 01130578): 174,99 грн. на підставі податкової накладної № 207 від 04 листопада 2010р.; 18,33 грн. на підставі податкової накладної № 369 від 08 листопада 2010р. Суд звертає увагу, на те, що в Акті перевірки невірно відображені загальні суми за вказаними накладними. Відповідно до податкової накладної № 207 від 04 листопада 2010р. загальна сума поставки 1050,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20% - 174,99 грн.,) а не 10467,00 грн. як зазначено в Акті перевірки. Відповідно до податкової накладної № 369 від 08 листопада 2010р. загальна сума поставки 110,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20% - 18,33грн.,) а не 873,60 грн. як зазначено в Акті перевірки, незрозуміло з яких підстав контролюючий орган дійшов висновку про те, що вказані податкові накладні складені з порушенням пп.7.2.1., 7.4.5., 7.7.1., 7.7.2. ЗУ «Про податок на додану вартість», а саме: невірно вказаний номер свідоцтва платника ПДВ. З наявних у позивача податкових накладних одержаних від ЗАТ «Київське агентство повітряних сполучень «Кий Авіа»видно, що в графах де мають бути вказані номери свідоцтв платника ПДВ вірно вказані номери свідоцтв як постачальника, так і покупця.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представників сторін суд приходить до висновку проте, що твердження відповідача про невідповідність вказаних накладних складено з порушенням передбаченого порядку не відповідає дійсності. Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частинами першою та третьою ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 11,71,72, 94. 98, 117, 158, 161-163, 253 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2.Визнати нечинним та скасувати повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва №0000490710 від 21 квітня 2011р.

3.Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,, Фаубеха,, судові витрати в сумі 3,40 грн. судового збору з місцевого бюджету України.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур