№ 19992128, 14.12.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/6592/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          07 грудня 2011 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

при секретарі - Пальоной І.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Аурум»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

                                                   В С Т А Н О В И В :

Позивач (далі ЗАТ) звернувся до суду з позовом мотивуючи його тим, що СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Одесі (далі СДПІ) в період з 25.07.2011 року по 26.07.2011 року була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ЗАТ з питань щодо не подання фінансової звітності. За результатами перевірки відповідачем був складений акт №328/22-0/00227241/3 від 27.07.2011 року, яким встановлено порушення ЗАТ вимог п.46.2 ст.46, п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, що виразилося у не поданні фінансової звітності за 1-й квартал 2011 року. На підставі цього акту СДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.08.2011 року №0000152200, яким ЗАТ було визначено суму грошового зобов’язання за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 510 грн.. Позивач вважає вказане рішення неправомірним, оскільки воно не ґрунтується на нормах права. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив визнати незаконним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення від 08.08.2011 року №0000152200.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених у позові (а.с. 3-6).

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с. 47-48).

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд встановив наступне.

ЗАТ зареєстроване виконавчим комітетом Одеської міської ради 22.04.1999 року та перебуває на обліку в СДПІ як платник податків (а.с.25).

В період з 25.07.2011 року по 26.07.2011 року СДПІ була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка ЗАТ з питань щодо не подання фінансової звітності за перший квартал 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем був складений акт №328/22-0/00227241/3 від 27.07.2011 року, в якому зазначено про порушення позивачем вимог п.46.2 ст.46, п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, що виразилося у не поданні фінансової звітності за 1-й квартал 2011 року (а.с. 33-39).

На підставі цього акту перевірки, та відповідно до п.46.2 ст.46, п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року, СДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.08.2011 року №0000152200, яким позивачу було визначено грошове зобов’язання за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 510 грн. (а.с. 32).

Суд вважає спірне податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Так, згідно зі ст.13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№509-ХІІ, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Право на проведення перевірок органів ДПС визначено п. 1 ч. 1 ст. 11 цього Закону. Згідно цієї норми органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Згідно п.16.1.3 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов’язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п.46.2 ст.46 Податкового кодексу України платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність (крім малих підприємств) у порядку, передбаченому для подання податкової декларації. Платники податку на прибуток, малі підприємства, віднесені до таких відповідно до Господарського кодексу України, подають разом з річною податковою декларацією річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації.

          Згідно п.7 ст.63 Господарського кодексу України підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств. Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує сімдесяти мільйонів гривень.

В судовому засіданні встановлено, що за січень-грудень 2010 року середньооблікова чисельність працюючих на ЗАТ за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, і складає 33 особи (а.с.31), а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує сімдесяти мільйонів гривень, що підтверджується деклараціями з податку на прибуток підприємства (а.с.28-29, 59-66).

Судом було встановлено, що ЗАТ не відноситься, відповідно до п.7 ст.63 ГК України, до категорії великих платників податків, а також не перебуває в реєстрі великих платників податків на 2011 рік, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року №1005, (а.с. 67-111).

Згідно п.48.8 ст.48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Відповідно до п.49.3 ст.49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49 цього Кодексу податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

          На виконання зазначеної норми, протягом 40 календарних днів, ЗАТ надало 10.05.2011 року до СДПІ засобами електронного зв'язку в електронній формі податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року, яку було прийнято на районному рівні, що підтверджується квитанціями №1 та №2 (а.с. 26-27).

          Таким чином в ході розгляду справи судом встановлено, що ЗАТ не відноситься до категорії великих платників податків, а тому не повинен був подавати разом з податковою декларацією на прибуток за І квартал 2011 року.

          Крім цього, вказаним спірним рішенням СДПІ до позивача було застосовано штрафну санкцію в розмірі 510 грн., в той час, як відповідно до п.7 розділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року застосовуються в розмірі не більш 1 грн. за кожне порушення.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу було визначено грошове зобов’язання за штрафними санкціями в розмірі 510 грн., відповідач діяв не на підставі Конституції та законів України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв’язку з чим позовні вимоги ЗАТ підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи відповідача в обґрунтування заперечень проти позову про те, що позивач знаходиться на обліку в СДПІ, тому на нього поширюються особливості, визначені Податковим кодексом України для великих платників податків, суд вважає безпідставними та до уваги не приймає, оскільки в судовому засіданні було безперечно встановлено, що ЗАТ відноситься до категорії малих підприємств, а саме по собі знаходження ЗАТ на обліку в СДПІ не встановлює статус великого підприємства.

Крім цього, той факт, що позивач не відноситься до категорії великих підприємств, підтверджується також і наказом ДПА України №1005 від 24.12.2010 року «Про затвердження реєстру великих платників податків на 2011 рік», яким ЗАТ не було включено до цієї категорії (а.с. 67-111).

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження правомірності спірного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Законом України „Про державну податкову службу в Україні”, Податковим кодексом України від 02.12.2010 року, ГК України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-70, 71, 86, 159-163 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Закритого акціонерного товариства «Аурум»задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одеси від 08.08.2011 року №0000152200 про нарахування Закритому акціонерному товариству «Аурум» грошового зобов’язання за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 510 грн..

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя А.Г.Федусик

14 грудня 2011 року