Решение № 19901299, 07.11.2011, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.11.11 Справа № 5021/1788/2011. Господарський суд Сумської області, у складі головуючого судді Зайцевої І.В. суддів: Лугової Н.П., Моїсеєнко В.М. при секретарі судового засідання Дябелко Т.М. розглянувши матеріали справи №5021/1788/2011 за позовом:товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми «Сіннівська», с. Сінне Краснопільського району

до відповідача: державного підприємства «Сумиспирт», с. Стецьківка Сумського району

про стягнення 512440,75 грн.

За участю представників сторін:

від позивача:Мельник І.Ю.

від відповідачаОСОБА_1 (довіреність № б/н від 20.01.2011р.);

04.10.2011 року за результатами розгляду справи в судовому засіданні було оголошено перерву до 10.10.2011 року до 12 год. 00хв.

10.10.2011 року в судовому засіданні за результатами розгляду справи було оголошено перерву до 17.10.2011 року до 12 год. 30 хв.

17.10.2011 року в судовому засіданні за результатами розгляду справи було оголошено перерву до 24.10.2011 року до 12 год. 30 хв.

24.10.2011 року в судовому засіданні за результатами розгляду справи було оголошено перерву до 07.11.2011 року до 12 год. 15 хв.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 512440,75 грн. заборгованості (в т.ч. 204976,75 грн. основного боргу, 307464 грн. пені) відповідно до договору купівлі-продажу № 1/6 від 01.06.2010 р., укладеного між сторонами даного спору, а також судові витрати, повязані з розглядом справи.

04.10.2011 року позивачем подано додаткове обґрунтування позиції по справі з уточненим розрахунком ціни позову, в якому зазначається про зменшення ціни позову, яка становить 340603,03 грн. (в т.ч. 204976,75 грн. основного боргу, 13056,74 грн. пені, 5042,43 грн. інфляційних нарахувань, 2527,11 грн. 3% річних? 115000 грн. збитків у формі упущеної вигоди).

Представник позивача в судовому засіданні підтримав уточненні позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідач визнає позов частково в сумі основного боргу та пені, а в частині стягнення інфляційних, трьох відсотків річних та збитків просить суд відмовити.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив.

Відповідно до договору купівлі-продажу № 1/6 від 01 червня 2010 року укладеного товариством з обмеженою відповідальністю агрофірмою «Сіннівська» з товариством з обмеженою відповідальністю «Еталон» останньому було відпущено за видатковою накладною від 09.06.2010р. № 62 жито в кількості 58,430 тон за ціною 850 грн./т. на суму 49665,50 грн.(з ПДВ),за видатковою накладною від 11.06.2010р.№ 63 213,049 тон пшениці 3 кл.за ціною 1250 грн./т на суму 266311,25 грн., всього відпущено збіжжя на загальну суму 315976,75 грн. Відповідно до п.2.2 вказаного договору покупець взяв на себе зобов'язання повести оплату прийнятого зерна по факту поставки.

В той же час товариство з обмеженою відповідальністю «Еталон» із зазначеної суми сплатив агрофірмі тільки 71000,00 грн., що підтверджується виписками банку СОД ПАТ «Райффазен Банк Аваль від 30.06.2010р., 02.07.2010р., 27.07.2010р., 27.08.2010р.Заборгованість по розрахунках склала 244976,75грн.

26 листопада 2010 року з дотриманням положень ст.ст.520-521 Цивільного кодексу України був укладений договір № 26/11 про переведення боргу, за яким зазначений борг в сумі 244976,75 грн. від первісного боржника товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон» прийняв на себе новий боржник-державне підприємство «Сумиспирт», яке переробило вищевказану кількість зерна, отриманого від товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон». Згідно з вказаним договором про переведення боргу відповідач - зобовязаний був сплатити зазначену суму боргу до 31 грудня 2010 року. Фактично відповідачем сплачено лише 40000,00 грн. що підтверджується виписками банку.

Таким чином, на день предявлення позову відповідач має заборгованість перед позивачем в сумі 204976,75 грн. Із розрахунку 1250 грн. за 1 тон пшениці 3 кл. залишилось неоплаченими 163,98 т. пшениці 3 кл.(204976,75 грн.: 1250 грн./т).

У відзиві на позовну заяву та в усних поясненнях відповідач визнав вищезазначену заборгованість.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Тому вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 204976,75 грн. за поставлений товар визнаються судом обґрунтованими, правомірними і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов”язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 3.1 договору за порушення строку розрахунку відповідач повинен сплатити позивачу пеню в розмірі 1,0 % за кожний день прострочки оплати основного боргу

Згідно поданого позивачем уточненого розрахунку ціни позову пеня нарахована відповідно до вимог діючого законодавства в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 01.03.2011 року по 31.07.2011 року і становить 13056,74грн.

Оскільки права позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 13056,74 грн. передбачені умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог ст. 231 Господарського кодексу України, позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних збитків задоволенню не підлягають, оскільки згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач до початку розгляду господарським судом справи по суті має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Позивач же, звертаючись з позовом до суду, не включив до своїх вимог стягнення інфляційних збитків та 3% річних, ці вимоги були висунуті вже після початку розгляду справи. Хоча позивач і не позбавлений права стягнення цих коштів відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, але не в межах даної справи.

Що стосується вимог по стягненню збитків у формі упущеної вигоди, вони також не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Упущеною вигодою є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Позивач обраховує збитки у вигляді упущенної вигоди з посиланням на те, що ціна за 1т на момент поставки за договором становила 1250 грн., усьго за договором поставлено 64т. Вимоги про повернення неоплаченного поставленного товару в натурі з метою його продажу третім особам за ціною 1950 грн. за 1т. відповідачем виконана не булла через відсутність у нього товару. Ціна по Сумському регіону на момент початку прострочки виконання грошового зобовязання становила 1950 грн. за 1т.

Разом з тим ціна продажу товару булла узгоджена в договорі. Згідно ж ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до ст. 193 Господрського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Стаття 629 Цивільного кодексу України проголошує обовязковість договору для виконання сторонами. Згідно ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Сторони не передбачали можливість розрахунку в інших цінах, ніж зазначено в договорі. При цьому законом та договором передбачена відповідальність особи, яка прострочила виконання грошового зобовязання, у вигляді пені, сплати інфляційних та річних відсотків.

Крім того позивач не подав жодних доказів понесених ним збитків у вигляді упущеної вигоди. І, як і по вимогам по стягненню інфляційних збитків і річних відсотків, вимоги по стягненню збитків були заявлені з порушенням вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується пропорційно сумі задоволених вимог 2180,33 грн. витрат по сплаті державного мита та 100,41 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з державного підприємства «Сумиспирт» (42303, Сумська область, Сумський район, с. Стецьківка, вул. Заводська, 1 і.к. 00375237) на користь товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми «Сіннівська» (42420, Сумська область, Краснопільський район, с. Сінне, вул. Сабіна, 1 і.к. 31494295) 218033,49 грн. заборгованості, в т.ч. 204976,75 грн. основного боргу, 13056,74 грн. пені, а також 2180,33 грн. витрат по сплаті державного мита, 100,41 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯІ.В.ЗАЙЦЕВА

СУДДЯН.П.ЛУГОВА

СУДДЯВ.М. МОЇСЕЄНКО

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.11.2011 р.