Решение № 19826760, 16.05.2011, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 2-561/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2011 року м. Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі

головуючого судді Перекупка І.Г.,

при секретарі Трифонової І.О.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Бояр С.О.,

представника третьої особи Голубевої О.В.,

розглянувши у заочному відкритому судовому засіданні у м. Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля»ВП «шахта Центральна» про відшкодування моральної шкоди, повязаної з трудовими відносинами,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до до Державного підприємства «Красноармійськвугілля»ВП «шахта Центральна» про відшкодування моральної шкоди, повязаної з трудовими відносинами. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що він знаходився у трудових відносинах з відповідачем з 2001 року. В тому числі з ВП «Шахтою «Родинськой»ДП «Красноармійськвугілля», знаходився у трудових відносинах в період з 05.10.2007 по 18.07.2008, з відокремленим підрозділом «Шахта «Центральна»державного підприємства «Красноармійськвугілля»з грудня 2008 року по лютий 2011 року. Був звільнений за ч.І ст.36 КЗпП України, за згодою сторін. Працюючи на ВП «Шахта «Центральна»був членом НПГ України (профспілкова організація) в іншій час член Профспілки Працівників Вугільної Промисловості. За час роботи на підприємстві підприємство нанесло мені матеріальну шкоду, внаслідок неправомірних дій, а саме: Підприємство, під час роботи на шахті «Центральна»не надавало автотранспорту для доставки на місце роботи, та назад до місця мешкання, тому до роботи він прямував громадським транспортом за власний рахунок. Підприємство не забезпечувало його безкоштовно засобами індивідуального захисту в повній мірі, та не надавало мені безкоштовно гігієнічні засоби. Все це він придбав за власний рахунок.

Крім того, відповідач не забезпечував мене рушниками, туалетним милом, засобами індивідуального захисту, спецодягом, спецвзуттям згідно нормами затвердженими постановою Держкомітету СРСР по праці та соціальним питанням №374/11-8 від 21.08.1979 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись, п.п. 1.2, 4.3 Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого Наказом Держгірпромнагляду від 24.03.2008 №53, Постановою Держкомітету СРСР по праці та соціальним питанням №374/11-8 від 21.08.1979 року, п.п. 8.3, 8.5, 9.4.2, 9.13, 9.14, 9.4.1, 10.26, 12.16,12.17 Галузевої Угоди між Міністерством вугільної промисловості України,іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості підписана 03.07.2001 року, зареєстрована від 7.08.2001 у Міністерстві праці та соціальної політики України під №71, ст.ст. 43, 47, 73, 97, 107, 115, 157, 233, 235, 237-1 Кодексу Законів про Працю України, ст.43 Гірничого Закону України, ст. 8 Закону України «Про охорону праці», п-1 ст. 4 Декрету «Про державне мито», згідно ст.ст. 5, 6, 18 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. З, 6, 8, 27, 36, п.2 ч.З ст.81, ст.ст. 109,118,119, ч.2 ст. 120 ст.ст. 152 ЦПК України Прошу стягнути з відповідача на мою користь компенсацію за не надання автотранспорту для доставки на підприємство у розмірі 1347,00 грн., стягнути з відповідача на мою користь компенсацію за не надання засобів індивідуального захисту у розмірі 797,00 грн., стягнути з відповідача на мою користь компенсацію за нанесену мені моральну шкоду у розмірі 33876,00 гривень.

У судовому засіданні позивач наполягав на задоволені позовних вимог.

Представник відповідача до суду не зявився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Третя особа не заперечувала проти винесення рішення на розсуд суду.

Судом встановлено, що позивач знаходився у трудових відносинах з відповідачем з 2001 року. В тому числі з ВП «Шахтою «Родинськой»ДП «Красноармійськвугілля», знаходився у трудових відносинах в період з 05.10.2007 року по 18.07.2008 рік, з відокремленим підрозділом «Шахта «Центральна»державного підприємства «Красноармійськвугілля»з грудня 2008 року по лютий 2011 року. Був звільнений за ч.І ст.36 КЗпП України, за згодою сторін. Працюючи на ВП «Шахта «Центральна»був членом НПГ України (профспілкова організація) в іншій час член Профспілки Працівників Вугільної Промисловості. За час роботи на підприємстві підприємство нанесло мені матеріальну шкоду, внаслідок неправомірних дій, а саме: Підприємство, під час роботи на шахті «Центральна»не надавало автотранспорту для доставки на місце роботи, та назад до місця мешкання, тому до роботи він прямував громадським транспортом за власний рахунок. Підприємство не забезпечувало його безкоштовно засобами індивідуального захисту в повній мірі, та не надавало мені безкоштовно гігієнічні засоби. Все це він придбав за власний рахунок.

Статтею 157 Кодексу Законів про Працю України зазначено: «Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці - це правила, стандарти, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов'язкових для виконання».

Галузева угода між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості підписана 03.07.2001 року, зареєстрована від 7.08.2001 у Міністерстві праці та соціальної політики України під №71.

Згідно п.8.5 Галузевої угоди Доставка працівників на роботу і з роботи має здійснюватися службовим транспортом. Про що зазначаю, що мешкаючи на мікрорайоні Молодіжний добирався на роботу на громадському транспорті за власний рахунок, так як підприємство не надавало транспорту. Згідно п.8.5 Галузевої угоди, у разі відсутності можливості доставки працівників на роботу та з роботи службовим автотранспортом Підприємство може компенсувати витрати працівників. Компенсації підприємство не здійснювало.

Статтею 8 Закону України «Про охорону праці»зазначено, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби. Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору.

В порушення п.1.2 Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого Наказом Держгірпромнагляду від 24.03.2008 № 53, Відповідач не забезпечував за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання 313 відповідно нормативно-правових актів. Положення передбачає, що у разі придбання працівником спецодягу, інших засобів за свої кошти роботодавець зобов'язаний компенсувати всі витрати. За відсутністю документів, що підтверджують ціну, компенсація витрат здійснюється за роздрібними цінами виробника або постачальника.

Згідно п. 10.26 Галузевої угоди Роботодавець зобов'язаний на рівні не нижчому загальногалузевих норм забезпечити працівників рушниками, туалетним милом, засобами індивідуального захисту, спецодягом, спецвзуттям. Роботодавець компенсує працівнику за його заявою в місячний термін витрати на придбання спецодягу, спецвзуття, засобів індивідуального захисту та туалетного мила, якщо встановлений нормами термін видачі цих засобів порушений і працівник повинен був придбати їх за свій рахунок.

У п.3.ст.23 Цивільного Кодексу України зазначено, що розмір відшкодування моральної шкоди визначається судом у залежності від глибини душевних та фізичних страждань, погіршення здібностей потерпілого, а також з урахуванням обставин, які мають істотне значення, з урахуванням вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п.2.ч2.ст.23 Цивільного Кодексу України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

У зв'язку із Постановою Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди»вважаю, що є всі необхідні підстави для стягнення з відповідача суми достатньої на відшкодування моральної шкоди.

Суд вважає, що на підставі вищевикладеного та керуючись, п.п. 1.2, 4.3 Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого Наказом Держгірпромнагляду від 24.03.2008 №53, Постановою Держкомітету СРСР по праці та соціальним питанням №374/11-8 від 21.08.1979 року, п.п. 8.3, 8.5, 9.4.2, 9.13, 9.14, 9.4.1, 10.26, 12.16,12.17 Галузевої Угоди між Міністерством вугільної промисловості України,іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості підписана 03.07.2001 року, зареєстрована від 7.08.2001 у Міністерстві праці та соціальної політики України під №71, ст.ст. 43, 47, 73, 97, 107, 115, 157, 233, 235, 237-1 Кодексу Законів про Працю України, ст.. 43 Гірничого Закону України, ст. 8 Закону України «Про охорону праці», п-1 ст. 4 Декрету «Про державне мито», згідно ст.ст. 5, 6, 18 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. З, 6, 8, 27, 36, п.2 ч. З ст.81, ст.ст. 109,118,119, ч.2 ст. 120 ст.ст. 152 ЦПК України з відповідача, на користь позивача слід стягнути компенсацію за не надання автотранспорту для доставки на підприємство у розмірі 1 347,00 грн., стягнути з відповідача на мою користь компенсацію за не надання засобів індивідуального захисту у розмірі 797,00 грн., стягнути з відповідача на мою користь компенсацію за нанесену мені моральну шкоду у розмірі 3 000 гривень.

На підставі викладеного , керуючись ст. 237-1 КЗпП України, ст. 23, 268 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» ВП «шахта Центральна» про відшкодування моральної шкоди, повязаної з трудовими відносинами задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля»з розрахункового рахунку 26000301192 в філії «Красноармійського відділення № 2863»ВАТ Державний банк України МФО 394233 ЄДРПОУ 32087941 на користь ОСОБА_1 5 144 (пять тисяч сто сорок чотири грн.) в рахунок відшкодування, яке складається з компенсації за не надання автотранспорту для доставки на підприємство у розмірі 1347,00 грн.; компенсація за не надання засобів індивідуального захисту у розмірі 797,00 грн.; компенсація за нанесену моральну шкоду у розмірі 3000 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля»з розрахункового рахунку 26000301192 в філії «Красноармійського відділення № 2863»ВАТ Державний банк України МФО 394233 ЄДРПОУ 32087941 на користь держави судовий збір в розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі апеляційної скарги, яка подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь в справі і не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

З повним текстом рішення сторони можуть ознайомитися 23 травня 2011 року.

Суддя