№ 19775616, 28.09.2011, Чернігівський окружний адміністративний суд

28.09.2011 Справа № 2а/2570/3486/2011

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

<Список >

21 вересня 2011 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого суддіТкаченко О.Є.,

за участю секретаря Прокіної А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВППласт-а-пак" до Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

01.07.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВППласт-а-пак" (далі ТОВ "ВППласт-а-пак") звернулось до суду з адміністративним позовом до Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції (далі Чернігівської МДПІ) про визнання дій Чернігівської МДПІ щодо нарахування податкового зобовязання по податку на прибуток та податку на додану вартість згідно податкових повідомлень-рішень від 18.04.2011 року №0000172340 та №0000162340 протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.04.2011 року №0000172340 та №0000162340. Свої вимоги позивач мотивує тим, що ТОВ "ВППласт-а-пак" укладено договори з ТОВ «Маркет Стандарт», ТОВ «АВ «Скайт» та ТОВ «Промисловий форум «Добробут» по придбанню товарів та послуг. Відповідачем визнано угоди недійсними, посилаючись в акті перевірки від 01.04.2011 року № 91/23-34831963 на відсутність паспортів якості, сертифікатів відповідності на товар, відсутність договорів у письмовій формі, відсутність наказів по підприємству щодо відрядження працівників, товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання продукції тощо. Позивач вважає висновки, зазначені в акті перевірки, неправомірними та такими, що не відповідають дійсності, оскільки податкова служба має право перевіряти тільки дотримання платниками податків податкового і валютного законодавства, а не цивільного чи господарського. Відповідач, вказуючи порушення в акті, не посилається при цьому на жоден нормативно-правовий акт, який би встановлював обовязок для даного виду товару мати паспорти якості та сертифікати відповідності, договори на поставку товару були укладені і з ТОВ «Маркет Стандарт», і з ТОВ«АВ «Скайт» в письмовій формі шляхом підписання як окремого документу, так і видаткової накладної, а також довіреності на отримання товару та податкової накладної. Також позивач вказує на те, що довіреність на отримання товару передається покупцем продавцю, тому вказаний документ зберігається саме у продавця (ТОВ«Маркет Стандарт» та ТОВ «АВ «Скайт»), а, отже, і не міг бути наданий посадовими особами ТОВ "ВППласт-а-пак" при перевірці. Позивач зазначає, що правочин не містив умов про доставку товару силами ТОВ"ВППласт-а-пак" власним чи найманим транспортом, а тому товарно-транспортні накладні взагалі були не передбачені. Крім цього, позивач вважає, що товарно-транспортна накладна є документом, який може супроводжувати вантаж, а не є обовязковий документ. Правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар був переданий, його оплата проведена, юридична послуга отримана та оплачена, договори виконані сторонами в повному обсязі. Щодо договору про надання консультаційних послуг ТОВ «Промисловий форум «Добробут», то в договорі від 17.12.2009 року чітко вказано, що загальна сума договору за надані послуги становить 15750,00 грн. з ПДВ, що включає в себе надання як консультаційних, так і юридичних послуг. Також позивач вважає, що інформація про невідоме місцеперебування контрагентів є сумнівною і має бути сприйнята судом критично. За таких обставин позивач вважає дії Чернігівської МДПІ по винесенню податкових повідомлень-рішень від 18.04.2011року №0000172340 та №0000162340 протиправними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник Чернігівської МДПІ в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем порушено вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого було занижено податок на прибуток в сумі 35912,00 грн., в т.ч. за 1 квартал 2010 року - в сумі 21899,00 грн. та за 2 квартал 2010 року - в сумі 14013,00 грн., а також встановлено порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 28918,00грн., в т.ч. за січень 2010 року-2625,00 грн., за лютий 2010 року-3336,00 грн., за березень 2010 року-11558,00 грн., за квітень 2010 року-11245,00 грн., за травень 2010 року-154,00 грн. За результатами перевірки складено акт перевірки від 01.04.2011 року № 91/23-34831963. У звязку з цим податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.04.2011 року №0000172340, яким визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 28883,00 грн. за основним платежем та 7229,50 грн. за штрафними санкціями, а також від 18.04.2011 року №0000162340, яким визначено суму податкового зобовязання по податку на прибуток в розмірі 35912,00 грн. за основним платежем та 8978,00грн. за штрафними санкціями. Вважає, що договори на поставку товарів та отримання послуг укладено без мети настання реальних правових наслідків та не можуть впливати на формування як податкового кредиту, так і податкового зобовязання звітного податкового періоду. Також перевіряючими зроблено висновок про те, що в порушення частини 1, 5 статті 203, частини 2 статті 215, частини 1 статті 216 ЦК України укладені договори є нікчемними, оскільки завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, а також не спрямовані на настання правових наслідків. Тому представник Чернігівської МДПІ вважає, що вищевказані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а дії Чернігівської МДПІ є правомірними.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

ТОВ"ВППласт-а-пак" (ідентифікаційний код-34831963) зареєстровано в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 25.04.2007 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 12.07.2011 року (а.с. 14 т.1).

На підставі направлення від 14.03.2011 року № 95, відповідно до наказу начальника Чернігівської МДПІ від 04.03.2011 № 133 та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання на 1 квартал 2011 року співробітниками Чернігівської МДПІ проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ"ВППласт-а-пак" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, про що складено акт від 01.04.2011 року № 91/23-34831963 (а.с. 14-30 т. 1).

В акті перевірки від 01.04.2011 року № 91/23-34831963 встановлено порушення вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 35912,00грн., в тому числі за 1 квартал 2010 рік в сумі 21899,00 грн. та за 2 квартал 2010 року в сумі 14013,00 грн., та підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 28918,00грн., в т.ч. за січень 2010 року-2625,00 грн., за лютий 2010 року-3336,00 грн., за березень 2010 року-11558,00 грн., за квітень 2010 року-11245,00 грн., за травень 2010 року-154,00 грн.

За висновками акта перевірки Чернігівською МДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 18.04.2011 року:

- №0000172340, яким визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 28883,00 грн. за основним платежем та 7229,50 грн. за штрафними санкціями (а.с.31 т.1);

- №0000162340, яким визначено суму податкового зобовязання по податку на прибуток в розмірі 35912,00 грн. за основним платежем та 8978,00грн. за штрафними санкціями (а.с. 32 т.1).

Вказані вище податкові повідомлення-рішення були оскаржені ТОВ"ВППласт-а-пак" до ДПА в Чернігівській області. Рішенням ДПА в Чернігівській області залишено без змін податкові повідомлення-рішення Чернігівської МДПІ від 18.04.2011 року №0000172340 та №0000162340, а скаргу позивача-без задоволення (а.с. 63-73 т.1).

Судом встановлено, що ТОВ"ВППласт-а-пак" включило до валових витрат витрати з придбання товарів та послуг від ТОВ «АВ «Скайт» (код ЄДРПОУ-36798258), ТОВ«Маркет Стандарт» (код ЄДРПОУ-36633445) та ТОВ «Промисловий форум «Добробут» (код ЄДРПОУ-36309553).

Так, позивачем включено у 1 кварталі 2010 року до складу валових витрат суму 74471,67 грн. за продукцію, отриману від ТОВ«Маркет Стандарт», та суму 13125,00 грн. за послуги, отримані від ТОВ «Промисловий форум «Добробут».

У 2 кварталі 2010 року включено до валових витрат витрати на суму 56050,00 грн. за продукцію, отриману від ТОВ «АВ «Скайт».

Згідно із пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Необхідно відмітити, що пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не дозволяється встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.

Таким чином, норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в якості підстави для не включення до складу валових витрат передбачають тільки випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, передбачених законодавством.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно статуту ТОВ «ВППласт-а-пак» та акта перевірки основними видами діяльності позивача є 25.22.0 - виробництво тари з пластмас; 25.24.0 виробництво інших виробів з пластмас; 51.0.0 інші види оптової торгівлі (а.с. 15, 102-108 Т. 1)

Судом встановлено, що ТОВ"ВППласт-а-пак" укладено договір поставки з ТОВ «АВ «Скайт» № 09-10 від 20.04.2010 року, договір поставки з ТОВ«Маркет Стандарт» та договір про надання юридичних послуг з ТОВ «Промисловий форум «Добробут» від 17.12.2009 року (а.с.36-38,39-41 т. 1).

На виконання договору про надання юридичних послуг з ТОВ «Промисловий форум «Добробут» від 17.12.2009 року позивач надав акт № ОУ-0000001 здачі-прийняття робіт (надання послуг), за яким ТОВ «Промисловий форум «Добробут» надано консультаційні та юридичні послуги на загальну суму 15750,00 грн., та податкову накладну від 29.01.2010 року №290103 на суму 15750,00 грн., в т. ч. 2625,00 грн. ПДВ (а.с. 42,46 т. 1).

Предметом купівлі по спірним правочинам є гофрокороб та плівка ПЕТ, які використовуються підприємством в своєму виробництві (виробництво пластикової тари) в якості сировини.

На виконання договорів поставки ТОВ «АВ «Скайт» та ТОВ «Маркет Стандарт» поставило вказану продукцію позивачу, а позивач їх отримав та сплатив договірну вартість. Підтвердженням здійснення купівлі-продажу є наступні документи:

- видаткова накладна від 19.02.2010 року № РН-00190206 (а.с. 34 т.1);

- податкова накладна від 19.02.2010 року № 190206 на суму 20016,00 грн., в т.ч. 3336,00грн. ПДВ (а.с. 44 т.1);

- видаткова накладна від 12.03.2010 року № РН-120302 (а.с. 33 т.1);

- податкова накладна від 12.03.2010 року № 120302 на суму 69350 грн., в т.ч. 11558,33грн. ПДВ (а.с. 45 т.1);

- видаткова накладна від 30.04.2010 року № РН-300407 (а.с. 35 т.1);

- податкова накладна від 30.04.2010 року № 300407 на суму 67260,00 грн., в т.ч. 11210,00грн. ПДВ (а.с. 43 т.1).

Згідно банківських виписок по рахунку ТОВ"ВППласт-а-пак", відкритому у ПАТ «Банк «Форум», підприємство здійснило такі платежі:

-12.02.2010 року сплачено 6000,00 грн. ТОВ «Промисловий форум «Добробут» (а.с.230 т. 1);

-15.02.2010 року сплачено 9750,00 грн. ТОВ «Промисловий форум «Добробут» (а.с.229 т. 1);

-07.05.2010 року сплачено 20016,00 грн. ТОВ «Маркет Стандарт» (а.с. 227-228 т. 1);

-26.08.2010 року сплачено 34000,00 грн. ТОВ «АВ «Скайт» (а.с. 225-226 т. 1);

-27.08.2010 року сплачено 15000,00 грн. ТОВ «АВ «Скайт» (а.с. 224 т. 1);

-15.10.2010 року сплачено 18260,00 грн. ТОВ «АВ «Скайт» (а.с. 222-223 т. 1).

Підтвердженням того, що плівка ПЕТ та гофрокороб є сировиною у виробництві пластикової тари є Технічні умови «Упакування пластикове універсальне» (а.с. 99-101 т. 1).

Судом встановлено, що щомісячно на виробництві ведеться відомість про витрати матеріалу, яка затверджена наказом ТОВ"ВППласт-а-пак" від 21.12.2009 року № 12-док, де відображається прихід сировини, витрати сировини та залишки за результатами місяця (а.с. 82-87, 214 т.1).

Так, у витратах матеріалу за лютий 2010 року відображено прихід 300 одиниць гофрокоробу, який був придбаний саме за договором з ТОВ «Маркет Стандарт».

У відомості про витрати матеріалу за березень 2010 року відображено прихід плівки ПЕТ 255*0,330 прозорої загальною кількістю 6678 кг/114 рулонів. В даній цифрі враховано плівка, придбана як у ТОВ «Маркет-стандарт» по оспорюваній накладній № 120302 від 12.03.10 р., так і у інших постачальників. Розшифрування конкретної кількості приходу плівки по кожному з постачальників у березні 2010 р. є у оборотно-сальдовій відомості по рахунку 201 за березень 2010 р. В даному документі за показником «дебет» в графі «обороти за період» значиться приход 3650,00 кг плівки на суму 57 791,67 грн. (без ПДВ, з ПДВ ця сума дорівнює 57 791,67+20% ПДВ= 69 350,00 грн.) від ТОВ «Маркет-стандарт» по накладній № 120302 від 12.03.10 р. та 3028,00 кг на суму 38 995,00 грн. (без ПДВ) від ТОВ «Альфа-Синтез» від 26.03.10 р. по накладній № 88. Разом прихід матеріалу, плівки ПЕТ 255*0,330 прозорої у березні 2010 р. становить 3650,00 кг+3028,00 кг=6678 кг. Саме ця цифра і міститься у Витратах матеріалу за березень 2010 р. в графі «прихід». Прихід плівки ПЕТ 255*0,330 прозорої від ТОВ «АВ «Скайт» по накладній № 300407 від 30.04.10 р. відображено у оборотно-сальдовій відомості пр рахунку 201 за квітень 2010 р. в кількості 3540,00 кг на суму 56 050,00 грн. (без ПДВ, з ПДВ ця сума дорівнює 56 050,00 +20% ПДВ= 67 260,00 грн.). Ця кількість разом з приходом 4062 кг плівки від ТОВ «Альфа-Синтез» накладна №107 від 19.04.2010р. співпадає з цифрою приходу відповідного типу плівки у Витратах матеріалу за квітень 2010 р. та даними оспорюваної накладної (а.с. 82-87,88,89,216-217 т.1).

Відповідальність за ревізію товару та складання звітів згідно вищевказаного наказу від 21.12.2009 року № 12-док покладено на головного інженера ОСОБА_1 та начальника виробництва ОСОБА_2 Крім цього, ОСОБА_2 є матеріально відповідальною особою і зобовязаний безпосередньо відповідати за витрати матеріалів на підприємстві, в тому числі гофрокоробу та плівки ПЕТ згідно Договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 11.12.2007 року (а.с. 215 т.1).

В бухгалтерському обліку ТОВ"ВППласт-а-пак" вказані спірні угоди по придбанню гофрокоробу та плівки ПЕТ відображені в оборотно-сальдових відомостях за 1 квартал 2010року, за 2 квартал 2010 року, в оборотно-сальдових відомостях по рахунку 201 за березень 2010 року та за квітень 2010 року (а.с. 88,89,216,217 т. 1).

Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Крім того, судом зясовано, що отримання плівки ПЕТ та гофрокороба від контрагентів не підтверджені товарно-транспортними накладними, оскільки правочини не містили умов про доставку товару силами ТОВ"ВППласт-а-пак" власним чи найманим транспортом, а тому товарно-транспортні накладні взагалі не були передбачені.

Відповідно до пункту 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року № 207, у випадку здійснення перевезень для власних потреб серед необхідних документів товарно-транспортна накладна не значиться, а застосовується накладна чи інший документ, що підтверджує право власності на вантаж. Таким чином, товарно-транспортна накладна є документом, який може супроводжувати вантаж, а не є обовязковий документ, а, отже, відсутність товарно-транспортної накладної в даному випадку не є порушенням з боку ТОВ"ВППласт-а-пак".

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар був переданий, послуги надані, оплата проведена, договори виконані сторонами в повному обсязі.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частино 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

В силу статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Висновки, наведені в акті перевірки, щодо фіктивності контрагентів позивача спростовуються постановою про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом створення та реєстрації ТОВ «Промисловий форум «Добробут», ТОВ «АВ «Скайт» від 09.12.2010 року та постановою про закриття кримінальної справи від 09.12.2010 року в частині створення фіктивного підприємництва ТОВ «Промисловий форум «Добробут» (а.с. 53-54, 55-56 т. 1).

Також інформація про невідоме місцеперебування контрагентів є сумнівною і сприймається судом критично, оскільки позивачем надано копії судових рішень по контрагентам, як доказ того, що підприємства не є фіктивними, вони існують, ведуть судові справи з податковими органами, а, отже, їх місцезнаходження відоме тим територіальним податковим інспекціям, в яких вони зареєстровані (а.с. 231-234, 235-238 т. 1).

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин вищевказані підприємства-контрагенти позивача (ТОВ «Промисловий форум «Добробут», ТОВ «Маркет Стандарт» та ТОВ «АВ «Скайт») були зареєстровані як юридичні особи та платники податків, що підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.109-110, 111-113, 114-117т. 1).

Тобто, на момент здійснення господарських правовідносин підприємства-контрагенти були зареєстровані як юридичні особи та платники податків.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що договори поставки плівки ПЕТ та гофрокоробу з ТОВ «Маркет Стандарт» та ТОВ «АВ «Скайт» були укладені позивачем з метою отримання продукції для їх подальшого використання як сировини, тобто у позивача була мета використати товар (плівку ПЕТ та гофрокороб), що ним придбаний, у своєму виробництві незалежно від фактичних результатів такого використання.

Відсутність довіреностей на отримання товару від контрагентів на ТОВ"ВППласт-а-пак" пояснюється наступним.

Відповідно до пункту 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. Довіреності на отримання товару були передані контрагентам, тому і не могли бути надані посадовими особами ТОВ "ВППласт-а-пак" при перевірці.

На підтвердження факту існування виписаних довіреностей для отримання товару у ТОВ «Маркет Стандарт» та ТОВ «АВ «Скайт» позивачем надано копію Журналу реєстрації довіреностей, який ведеться на ТОВ"ВППласт-а-пак" (а.с. 218-221 т. 1).

Також на момент вчинення всіх оспорюваних правочинів всі сертифікати якості на товар вже були в наявності для користування на підприємстві (а.с. 250,251,252,253,254 т.1).

Укладення правочину ТОВ"ВППласт-а-пак" з ТОВ «Промисловий форум «Добробут» про надання юридичних послуг зумовлено тим, що у штаті ТОВ"ВППласт-а-пак" відсутній юрист, судові справи за участю позивача слухались в м. Києві, тому позивачем в якості виконавця для надання юридичних послуг для ведення справи в апеляційній та касаційній інстанції обрано саме ТОВ «Промисловий форум «Добробут», що знаходить в м. Києві, що підтверджує, крім наданих податкової накладної та акту здачі-прийняття робіт (послуг), реальність надання юридичних послуг (а.с.239-249 т. 1).

Враховуючи наявність у позивача видаткових накладних, податкових накладних, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), регістрів бухгалтерського обліку, які підтверджують факт отримання товарів, послуг, та платіжних документів щодо оплати цих товарів, послуг на користь контрагентів, висновок про віднесення до валових витрат позивача витрат, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами є безпідставним.

А тому в діях позивача відсутнє порушення в частині заниження податку на прибуток в сумі 35912,00 грн., в т.ч. за 1 квартал 2010 року - в сумі 21899,00 грн. та за 2 квартал 2010 року - в сумі 14013,00 грн.

Судом встановлено, що ТОВ"ВППласт-а-пак" включено до податкового кредиту суму ПДВ за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Маркет Стандарт», ТОВ «АВ «Скайт»

та ТОВ «Промисловий форум «Добробут» (а.с. 43,44,45,46 т.1).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит, в залежності від якого визначається сума бюджетного відшкодування, визначається, як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вищенаведеного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно із підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість продавця) свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

У податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобовязання, породжує у платника податку обовязки та права щодо нарахування та сплати ПДВ та підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними. Податкові накладні відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до Статуту ТОВ"ВППласт-а-пак" метою та предметом господарської діяльності товариства є виробництво пластикової упаковки та тари, виробів з пластмас, виробництво пластмасових виробів для будівництва, побуту, перероблення пластмаси, тощо (а.с.102-108 т.1).

Також на момент виписки податкових накладних ТОВ «Промисловий форум «Добробут», ТОВ «Маркет Стандарт» та ТОВ «АВ «Скайт» були належним чином зареєстровані платниками податку на додану вартість, що підтверджується інформацією з бази даних ЦБД ПДС ДПА України, яка міститься на офіційному веб-сайті ДПА України (sta.gov.ua):

-ТОВ «Маркет Стандарт»: код ЄДРПОУ 36633445, номер свідоцтва 100255037, дата анулювання свідоцтва 08.09.2010 р., причина анулювання свідоцтва - в єдиному Державному реєстрі зроблено запис про відсутність за місцезнаходженням, підстава анулювання свідоцтва - за ініціативою податкової;

-ТОВ «Промисловий форум «Добробут»: код ЄДРПОУ 36309553, номер свідоцтва 100164537, дата анулювання свідоцтва 10.06.2011 р., причина анулювання свідоцтва - ненадання особою, зареєстрованою як платник податку, декларації з цього податку протягом 12 послідовних податкових місяців, підстава анулювання свідоцтва - за ініціативою податкової.

-ТОВ «АВ «Скайт»: код ЄДРПОУ 36798258, номер свідоцтва 100254420, дата анулювання свідоцтва 12.10.2010 р., причина анулювання свідоцтва - в єдиному Державному реєстрі зроблено запис про відсутність за місцезнаходженням, підстава анулювання свідоцтва - за ініціативою податкової.

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним в розмірі 28918,00грн.

За таких підстав суд доходить висновку, що у діях позивача відсутнє порушення в частині заниження податку на додану вартість всього в сумі 28918,00грн.

Вимоги підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України поширюються також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Тому судом критично оцінюється та не береться до уваги акт ДПІ у Соломянському районі м. Києва від 29.11.2010 року № 19087/23-07/363095553 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «ПФ «Добробуд» з питань правильності визначення розміру податкових зобовязань та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.05.2009 року по 30.06.2010 року (а.с. 149-209 т. 1).

Водночас відповідачем, як субєктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій з отримання позивачем товарів та послуг, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як субєкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.

Суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті Чернігівською МДПІ не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, якщо мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВППласт-а-пак" до Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати дії Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції щодо нарахування податкового зобовязання по податку на прибуток та податку на додану вартість згідно податкових повідомлень-рішень від 18.04.2011 року №0000172340 та №0000162340 протиправними.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції від 18.04.2011 року № 0000172340 та №0000162340.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ткаченко О.Є.