Постановление суда № 19503590, 29.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"29" вересня 2011 р. м. КиївК-36609/10

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е.

Маринчак Н.Є.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І. розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Севморверф»на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 19 квітня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Севморверф»до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Севморверф»звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Нахімовському районі м. Севастополя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000242340/0 від 18 вересня 2007 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 20000,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 19 квітня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Севморверф»до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

У касаційній скарзі, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, позивач ставить питання про скасування зазначених рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 12 вересня 2007 року по 18 вересня 2007 року співробітниками ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за червень 2007 року, за результатами якої складений акт №612/10/23-423/23664754/76 від 18 вересня 2007 року.

Перевіркою встановлено порушення вимог п.п. 7.4.1, п.п.7.7.1, п.п. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»,що виразилося у завищенні суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України у розмірі 20 000,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000242340/0 від 18 вересня 2007 року про зменшення ТОВ «Севморверф»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 20 000,00 грн.

Дане податкове повідомлення-рішення ТОВ «Севморверф»в порядку статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», з наступними змінами та доповненнями не оскаржено.

Згідно п.п. 7.7.3. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

20 липня 2007 року ТОВ «Севморверф»надало до ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2007 року (вх. № 19825), згідно з якою заявлена сума бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок у сумі 116030,00 грн.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», вважається дата здійснення першої із подій:або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплатутоварів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

П.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджує висновок судів попередніх інстанцій, що при визначені суми бюджетного відшкодування визначальною є не сума податкового кредиту попереднього звітного періоду, а фактично сплачена сума податку на додану вартість отримувачем товарів (послуг) постачальником таких товарів (послуг) у попередньому податковому періоді.

Відповідно до п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків вправі оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення з урахуванням строків давності. В свою чергу, строки давності визначені статтею 15 зазначеного Закону і становлять 1095 днів.

Статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»врегульовано порядок застосування строків давності та визначені строки давності, які пов'язані із самостійним визначенням податковим органом податкових зобов'язань платника у випадках, визначених Законом, граничними строками стягнення податкового боргу та граничними строками для подання заяв на повернення надмірно сплачених або невідшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів).

Колегія суддів касаційної інстанції погоджує висновок судів попередніх інстанцій, що відповідно до п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5, ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»строк судового оскарження рішення податкового органу щодо податкового зобовязання у кількості 1095 днів стосується лише податкового зобовязання. А тому строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення податкового органу щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість складає один рік з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо застосування ст.ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідач наполягав на застосуванні судом правових наслідків пропущення позивачем строку звернення з адміністративним позовом, а позивач клопотання про поновлення пропущеного строку не надав.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Севморверф»- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 19 квітня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

С.Е. Острович

СуддіН.Є. Маринчак (підписи)О.М. Нечитайло Н.Г. Пилипчук О.І. Степашко Суддя С.Е. Острович