№ 19463472, 10.10.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0270/4413/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Томчука Андрія Валерійовича,

при секретарі судового засідання: Медяній Наталі Анатоліївні

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1- представник за дорученням;

відповідача : ОСОБА_2 - представник за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтербудмонтаж"

про: стягнення коштів

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтербудмонтаж" про стягнення заборгованості в сумі 7302,14 грн., з них 6959,38 грн. адміністративно-господарських санкцій та 342,76 грн. пені за не виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році.

Позов мотивовано наступним.

Відповідач, в порушення статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів”, не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та не сплатив адміністративно-господарські санкції, що зумовило нарахування пені у розмірі встановленому чинним законодавством.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволені. Відповідач стверджує, що ТОВ "Фірма "Інтербудмонтаж" вжило всіх належних заходів щодо створення робочого місця для прийняття на роботу інвалідів. Так, в червні 2011 році підприємством було працевлаштовано одного інваліда, що відповідає встановленому ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" нормативу зважаючи на кількість працівників підприємства.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, обєктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до звіту ТОВ "Фірма "Інтербудмонтаж" про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2010 рік, середньомісячна кількість штатних працівників облікового складу за рік становить 16 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”- 0; фонд оплати праці штатних працівників становив 111350 грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника становила 6959,37 грн.

Статтею 19 Закону України від 21.03.1991 р. "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до п. 10 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою КМ України від 03.05.1995р. № 314 працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Відповідно до п. 14 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою КМ України від 03.05.95 № 314 підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженим постановою КМ України від 03.05.1995 р. N 314, визначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (п. 1). Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п. 3).

Згідно з п. 5 Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Виходячи з даних положень Закону, на підприємстві відповідача повинно бути створене одне робоче місце для працевлаштування інваліда. Як вбачається зі звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2010 рік (а.с. 4), середньорічна заробітна плата штатного працівника на підприємстві за 2010 рік становила 6959,37 грн.

При подачі звіту відповідачем не виконаного вимог Закону та не розраховано самостійно розмір адміністративно-господарських санкцій, який дорівнює 6959,37 (розмір середньорічної заробітної плати).

Відповідно до абз. 4 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України", адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. № 70.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" та Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Мінпраці № 223 від 15.05.2007р., порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Таким чином, відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 1 робочого місця, самостійно не розрахував адміністративно-господарські санкції та не сплатив адміністративно-господарські санкції, що зумовило нарахування пені в розмірі 342,76 грн.

Листом від 10.05.2011р. № 04-02/490 Іллінецький районний центр зайнятості повідомив відділення Фонду про те, що відповідач у 2010 році не надавав центру зайнятості звітів про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до абз. 2, 3, 4 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України", підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Задовольняючи вказаний позов суд виходить із того, що відповідачем звіти форми № 3-ПН про наявність вакансій до центру зайнятості в 2010 році не подавались взагалі.

Таким чином, відсутність поданих звітів не породжує у цього субєкта владних повноважень обовязку направляти інвалідів.

В судовому засіданні представником відповідача не спростовувалась та обставина, що у 2010 році відповідні звіти до центру зайнятості ним не подавались. Пороте як наголошував представник відповідача 01.06.2011р. на підприємство працевлаштовано одного інваліда.

Частиною 4 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що відповідачем вжито не всіх залежних від нього заходів для виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 1 робочого місця у 2010 році.

Таким чином, із матеріалів справи вбачається бездіяльність відповідача, а також його вина у не працевлаштуванні інвалідів внаслідок неподачі звітності до центру зайнятості у 2010 році, що є складовими господарського правопорушення. Підприємством не здійснені всі залежні від нього заходи по недопущенню господарського правопорушення, а тому є правові підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Крім того, з вищенаведених правових норм вбачається обовязок роботодавця самостійно розраховувати та сплатити штрафні санкції, а судовий процес стягнення є вимушеною процедурою у випадку не сплати штрафних санкцій добровільно.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідач не забезпечив виконання у 2010 році абз. 2 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" та не вжив всіх залежних від нього заходів по недопущенню порушення.

В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини справи та вищезазначені положення чинного Законодавства України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а тому підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтербудмонтаж" (код ЄДРПОУ 36708850, р/р 26007258239 у ПАТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 380805) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач: Держбюджет Іллінецького району, р/р 31217230700162, код 34701298, банк одержувача: ГУДКУ у Вінницькій області м.Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000, призначення платежу: "платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2010 рік) адміністративно-господарські санкції у розмірі 6959,38 (шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять грн. 38 коп.) та пеню в розмірі 342,76 грн. (триста сорок дві грн. 76 коп.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяТомчук Андрій Валерійович