№ 19463419, 26.09.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2011 р. м.ВінницяСправа № 2а/0270/3454/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни,

при секретарі судового засідання: Чорному В.В.

за участю представників сторін:

позивача : Коханець О.В.

відповідача : Лесика В.В.

третьої особи : Хоміча О.О.

свідка: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ТОВ "Вінкрон", 3-тя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ "Вінницький завод пакувальних виробів "Вінтар"

до: Державної податкової інспекції у м.Вінниці

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов товариства «Вінкрон»до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0002522330 від 7.07.11 р.

Позовні вимоги, мотивовані, зокрема, наступним.

ДПІ у м. Вінниці у червні 2011 р. проведено позапланову виїзну перевірку товариства, за результатом якої складено акт. Згідно висновків, викладених у акті, ТОВ «Вінкрон»на порушення п. 198.3 ст. 198 ПК України завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2011 р. на 86185 грн. та на порушення п. 200.3 ст. 200 ПК України завищено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту поточного періоду за березень 2011 р. на 86185 грн.

Така позиція ґрунтується на тому, що, на думку, податкового органу, товариством здійснено операції без мети реального настання правових наслідків (отримання прибутку), а лише з метою заниження обєкта оподаткування, несплати податків. В звязку з чим, податковий орган дійшов висновку про нікчемність правочину. Наслідком проведеної перевірки та сладеного акту стало прийняття податкового повідомлення-рішення, яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 86185 грн. та визначено штрафні санкції у сумі 1 грн.

З таким рішенням податкового орану позивач не погоджується, оскільки, на його думку, при проведені перевірки не встановлено всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування. Так, про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами наявність обставин щодо неможливості здійснення платником податку операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів тощо, здіснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку. Жодна з перелічених обставин не встановлена, а тому визнані податковим органом операції як нікчемні, мали реальний характер.

Податковим органом під час проведення перевірки також не здійснено ретельного вивчення фактичних обставин, що спростовують відсутність в діях ТОВ «Вінкрон»умислу в занижені дохідності господарських операцій з ТОВ «ВЗПВ «Вінтар». Адже лише умисні дії платника податку, спрямовані на заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість за рахунок вчинення завідомо збиткових операцій, слід розцінювати як такі, що виходять за межі господарської діяльності.

Крім того, податковим органом, на думку позивача, неправильно здійснено розрахунки, оскільки їх проведено без урахування середньозваженої собівартості.

За наведених обставин позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Ухвалою суду від 20 липня 2011 р. за клопотанням позивача, залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ТОВ «Вінницький завод пакувальних виробів «Вінтар».

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник третьої особи позицію позивача, покладену в основу адміністративного позову підтримав.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у письмових запереченнях.

За клопотанням представника позивача в судове засідання викликано свідка-головного державного податкового ревізора інспектора ОСОБА_1, який повідомив суд, зокрема, про наступне.

Визначаючись стосовно того, що у ТОВ "Вінкрон" по бухгалтерському рахунку 281 «Товари на складі»у обліковується залишок жерстяних кришок 1-82 (від загальної кількості придбаних в березні 2011 року) в кількості 1,7 тис. шт., які придбані саме у ТОВ «ВЗПВ «Вінтар», інспектор пояснив, що виходив з логічних міркувань. Обґрунтовуючи свою позицію інспектор зазначив, що жерстяні кришки по ціні 150 грн. за тис. штук придбані у ТОВ «Віком»раніше ніж жерстяні кришки, що придбані у ТОВ «Вінницький завод пакувальних виробів «Вінтар»по ціні 256 грн. за тис. шт. Відповідно, останні й реалізовувались пізніше. Отже залишок кришок на складі в кількості 1,7 тис. штук, належить саме ТОВ «ВЗПВ «Вінтар», оскільки саме від зазначеного товариства отримана остання партія товару.

Свідок також пояснив суду, що оскільки одна операція щодо придбання та продажу кришок була збитковою, а тому таку діяльність підприємства не можна вважати господарською.

Крім того, інспектор зазначив, що встановлено факт нікчемності як договорів поставки так і окремої збиткової для позивача операції, а саме щодо реалізації ТОВ «Тема-Б»жерстяних кришок за невигідною (збитковою) ціною. Оскільки угоди та операція є нікчемними, а тому, зменшенню підлягає весь податковий кредит по ПДВ за нікчемною угодою (операцією).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі направлення на перевірку від 23.05.11 р. № 1863/23 та відповідно до наказу № 2622/23 від 23.05.2011 р. головним державним податковим ревізором інспектором ДПІ у м. Вінниці проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінкрон»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку в сумі 48048 грн. за березень 2011 р., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.01.2011 р. по 28.02.2011 р.

За результатом проведеної перевірки складено акт № 2624/2330/32055032 від 17.06.11 р. (далі - акт перевірки), у якому зазначені виявлені перевіркою порушення, які полягають у наступному.

У березні ТОВ «Вінкрон»придбало у ТОВ «Вінницький завод пакувальних виробів «Вінтар»жерстяні кришки 1-82 в кількості 1685, 0 тис. шт. по ціні 256 грн. за тис. шт. Вказані жерстяні кришки ТОВ «Вінкрон» реалізувало ТОВ «Тема-Б». Фактична поставка жерстяних кришок на адресу ТОВ «Тема-Б» відбувалася, зокрема, в березні 2011 р. (згідно накладних) в загальній кількості 3353,3 тис. грн. по ціні 200 грн. за тис. шт.

Станом на 31.03.2011 р. по бухгалтерському рахунку 281 «Товари на складі» у ТОВ «Вінкрон» обліковується залишок жерстяних кришок 1-82 (від загальної кількості придбаних у березні 2011 року) в кількості 1,7 тис. шт. Оскільки придбання цих кришок здійснювалося у ТОВ «Вінницький завод пакувальних виробів «Вінтар»(по ціні 256 грн. за 1 тис. шт..), то податковий кредит сформований ТОВ «Вінкрон» на вказаний залишок кришок склав 87,04 грн.

Загальний податковий кредит, сформований ТОВ «Вінкрон»внаслідок придбання жерстяних кришок у ТОВ «Вінницькій завод пакувальних виробів «Вінтар» в березні 2011 р. складає 86272 грн.

Таким чином, придбані ТОВ «Вінкрон»у ТОВ «Вінницькій завод пакувальних виробів «Вінтар» жерстяні кришки реалізовані за ціною, нижчою ніж ціна придбання.

За вказаною операцією у ТОВ «Вінкрон» сформовано відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту в розмірі 18853 грн.

Зазначені операції не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект в результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТОВ «Вінкрон»(по вказаній операції) є виключно чи переважно формування податкового кредиту та відємного значення різниці між сумою податкового кредиту, та в подальшому, відшкодування такого відємного значення з державного бюджету у вигляді бюджетного відшкодування.

Таким чином, несплачений підприємством податок на прибуток, податок на додану вартість внаслідок невірного (неекономічного) формування валових доходів, валових витрат, податкового зобовязання та податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Отже, підприємством здійснено операцію без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, в звязку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Таким чином, підприємством порушено ст.228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

В звязку з тим, що договори поставок товарів є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Вищевикладене свідчить про штучне формування ТОВ «Вінкрон»податкового кредиту та відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість внаслідок проведення завідомо збиткових операцій.

Дані про обсяги придбання, наведені ТОВ «Вінкрон» в поданій до ДПІ декларації з податку на додану вартість за березень 2011 р. (в частині операцій з придбання жерстяних кришок у ТОВ «Вінницький завод пакувальних виробів «Вінтар») не є дійсними та підлягають коригуванню за операціями, що проведені на підставі нікчемних правочинів.

Оскільки вищеописані операції по придбанню-реалізації жерстяних кришок свідчать про штучне формування ТОВ «Вінкрон»податкового кредиту та відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість внаслідок проведення завідомо збиткових операцій, то така діяльність не спрямована на отримання доходу, а відтак, не вважається господарською.

Таким чином, на порушення п. 198.3 ст. 198 ПК України ТОВ «Вінкрон»завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість по ряд.10.1 «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) на митній території України товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою»за березень 2011 р. на 430927 грн. (кол.А) та 86185 грн. (кол.Б).

У висновку акту перевірки зазначено, що на порушення п. 198.3 ст. 198 ПК України ТОВ «Вінкрон»завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість (ряд 17) за березень 2011 р. на 86185 грн. (кол.Б).

За результатом проведеної перевірки та складеного акту прийнято податкове повідомлення рішення № 0002522330 від 7.07.2011 р., яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 86185 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стало виключно визнання податковим органом нікчемними договорів поставки. Як пояснив в судовому засіданні свідок на увазі маються договори укладені ТОВ «Вінкрон»на придбання у ТОВ «Вінницький завод пакувальних виробів «Вінтар»жерстяних кришок 1-82 та укладені ТОВ «Вінкрон»з ТОВ «Тема-Б»на поставку останньому такого ж товару. Проте, слід зауважити, що в акті вказані угоди не перелічені/не вказані.

На обґрунтування своєї позиції свідок пояснив, що ТОВ «Вінкрон» закупило у ТОВ «Вінницький завод пакувальних виробів «Вінтар» жерстяні кришки 1-82 по ціні 256 грн. за тис. шт., а продало їх ТОВ «Тема-Б»по ціні 200 грн. за тис. шт. Отже, така операція є збитковою а, договори поставки, на думку перевіряючого нікчемними, оскільки суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Так, судом встановлено, що 6 грудня 2010 року між ТОВ «Тема-Б» та ТОВ «Вінкрон»укладено договір №061210 (а.с.75-78), згідно умов якого останнє зобовязано поставити товар (кришка жерстяна 1-82) згідно замовлення на поставку. Поставка товару здійснюється окремими партіями за домовленістю сторін та на підставі заявки покупця. При цьому, за умовами даного договору, проведена 100% передоплата за товар. З метою виконання умов вказаного договору позивачем укладені наступні угоди:

3 січня 2011 р. з ТОВ «Вінницький завод пакувальних виробів «Вінтар» укладено договір № 32 (а.с.43-45) та 1 березня 2011 р. з ТОВ «Віком» укладено договір купівлі - продажу № 01/03 (а.с.124-126), згідно умов яких позивач закуповує товар (кришка жерстяна 1-82).

На виконання умов договору укладеного з ТОВ «Тема-Б» та поданої останнім заявки, позивач в березні місяці 2011 року придбав:

- у ТОВ «Віком» жерстяні кришки 1-82 в кількості 1670,0 тис. шт. по ціні 150 грн. за тис. шт. (на загальну суму 52992 грн.)

- у ТОВ ««Вінницький завод пакувальних виробів «Вінтар» жерстяні кришки 1-82 в кількості 1685 тис. шт. по ціні 256 грн. за тис. шт. (на загальну суму 33280 грн.);

та продав їх в кількості 3353,3 тис. шт. по ціні 200 грн. за тис. шт. ТОВ «Тема-Б». При цьому, станом на 31.03.2011 р. по бухгалтерському рахунку 281 «Товари на складі»у ТОВ ««Вінкрон» обліковується залишок жерстяних кришок 1-82 (від загальної кількості придбаних у березні 2011 р.) в кількості 1,7 тис. шт. Перевіряючий, виходячи «з логічних міркувань» дійшов висновку про те, що вказаний залишок кришок є кришками, придбаними у ТОВ «Вінницький завод пакувальних виробів «Вінтар» (по ціні 256 грн. за 1 тис. шт.)., та зазначив, що податковий кредит в цій частині складає 87,04 грн. Таким чином, загальний податковий кредит, сформований ТОВ «Вінкрон» внаслідок придбання жерстяних кришок у ТОВ «ВЗПВ «Вінтар» в березні 2011 р., на думку перевіряючого, складає: 86272 грн.-87,04 грн. = 86185 грн., на які і зменшено розмір відємного значення суми ПДВ. Однак даний розрахунок є помилковим, оскільки: 86272 грн.-87,04 грн. = 86184,96 грн.

У акті також зазначено, що за операцією поставки (де товар придбано по ціні 256 грн. та продано по ціні 200 грн.) у ТОВ «Вінкрон» сформовано відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту у розмірі 18853 грн., де 1683,3 тис. шт. (обсяг фактично поставлених жерстяних кришок на адресу ТОВ «Тема-Б»х (200 грн.-256)*20%.

Однак, не враховуючи те, що позивачем вже сформовано відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту у вказаному вище розмірі, податковий орган зменшує розмір відємного значення на всю суму податку на додану вартість -86185 грн., виходячи лише з встановлення в акті перевірки факту нікчемності правочинів поставки.

Визначаючись щодо нікчемності угод, суд виходить з наступного.

Статтею 215 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Водночас, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого вказаною статтею міститься обовязкова ознака специфічна мета порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обовязковому доведенню.

Крім того, при кваліфікації правочину за цією статтею, має враховуватись вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма повязує недійсність господарського зобовязання з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності).

Відповідачем не надано доказів порушення позивачем при укладанні/виконанні правочину(правочинів) конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору, як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угод.

Слід зазначити, що в акті хоч і йдеться про нікчемність правочинів, проте, не зазначено яких саме і лише свідок (податковий ревізор) пояснив суду, що визнано нікчемними договора укладені ТОВ "Вінкрон" з ТОВ "Тема-Б" та з ТОВ "Вінницький завод пакувальних виробів "Вінтар".

Позиція податкового органу щодо нікчемності правочинів базується тільки на тому, що лише одна з багатьох поставок за однією угодою (між ТОВ "Вінкрон" та ТОВ "Тема-Б") є збитковою для позивача. При цьому, не враховано та не досліджено питання, щодо того, які б наслідки (відшкодування збитків, сплата штрафних санкцій) для позивача потягло б за собою несвоєчасне виконання заявки ТОВ «Тема-Б»на поставку кришок. Адже саме на виконання умов договору, укладеного з останнім, позивач (з метою не понесення більших збитків) і поставив одну партію товару по невигідній для себе ціні.

Доцільним є зазначити про те, що згідно положень статті 42 ГК України підприємництво, як вид господарської діяльності - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже така діяльність повязана з певним ризиком і неотримання прибутку і є таким ризиком.

Слід також зазначити, що визначаючи нікчемними правочини в цілому, виходячи лише з однієї неприбуткової для товариства операції, податковий орган не дослідив інші поставки за договорами, які були прибутковими та не врахував, що правочини не припинили свою дію та не виконані поставки у повному обсязі відповідно до їх умов.

Судом встановлено, що продаж товару за ціною, нижчою від ціни його придбання, у даному випадку, спричинений намаганням платника податку уникнути ще більших збитків, повязаних:

- з сплатою неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, штрафу розмірі 5% від вартості непоставленого товару, відшкодуванням збитків (п.7.2 Договору № 061210 від 6.12.10 р.);

- розірванням договору;

- втратою ділової репутації.

При цьому, відповідачем не доведено, що позивачем вчинені навмисні дії, спрямовані на заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість та не доведено умислу учасника господарської операції у зменшені податкових зобовязань, шляхом вчинення навмисно збиткових операцій суми податку. Адже обовязок доказування обставин, що свідчать про умисне вчинення платником податку завідомо збиткових операцій з метою зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість, покладається саме на податкові органи відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Слід такод зазначити, що відповідачем взагалі не вказано в чому ж полягає збитковість операції по придбаню у ТОВ ""ВЗПВ Вінтар" кришок та які взагалі підстави вважати правочин укладний останнім з позивачем нікчемним.

Крім того, відповідачем не спростовується реальність відповідних операцій.

Чинне законодавство України гарантує суб'єктам господарювання вільне здійснення господарської діяльності на власний ризик та надає можливість самостійно визначати вартість продукції, що передбачається до продажу.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що податковий орган приймаючи оскаржуване рішення невірно визначив суму податкового кредиту виходячи з «логічних міркувань» та безпідставно і необґрунтовано дійшов висновку про нікчемність правочинів. Відповідно, необґрунтовано зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість та застосовано штрафну санкцію.

Згідно вимог частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Мотивація та докази, надані відповідачем у власних запереченнях, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи позивача, а встановлені у справі обставини не підтверджують позиції відповідача покладеної в основу оскаржуваного рішення.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Оскільки позивачем, сплачено 3,40 грн. судового збору, а тому дана сума має бути стягнута з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Вінниці №0002522330 від 07.07.2011 року за формою "В4".

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вінкрон" (вул. Некрасова,87, м.Вінниця) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок), сплачених згідно квитанції №52 від 15.07.2011 року.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяВоробйова Інна Анатоліївна

26.09.2011