Постановление суда № 19399683, 12.07.2011, Харьковский апелляционный административный суд

Дата принятия
12.07.2011
Номер дела
2а-1670/1869/11
Номер документа
19399683
Форма судопроизводства
Административное
Государственный герб Украины Єдиний державний реєстр судових рішень

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2011 р.Справа № 2а-1670/1869/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Шевцової Н.В.

Суддів Мінаєвої О.М., Водолажської Н.С.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м.Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від06.04.2011р. по справі№2а-1670/1869/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод"

до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області

про скасування постанови,

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство "Тепловозоремонтний завод" (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

-визнати неправомірною та скасувати постанову від 18.02.2011 року про арешт коштів боржника в межах суми 7 396 980,52 грн.;

-зняти арешт з його розрахункових рахунків.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від06.04.2011р. відмовлено в задоволенні зазначеного позову.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на її прийняття з порушенням норм матеріального права, а саме ст.ст. 1, 5, 49, 50 Закону України «Про виконавче провадження», що призвело до неправильного вирішення справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на примусовому виконанні у підрозділі примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області (далі ППВР ВДВС ГУЮ в Полтавській області) перебуває зведене виконавче провадження № 13968803 від 27.07.2009 року про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Тепловозоремонтний завод»(далі ВАТ «Тепловозоремонтний завод») заборгованості на користь фізичних, юридичних осіб та держави.

Постановами Ленінського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції від 14.08.2009 року, 20.08.2009 року, 15.09.2009 року, 29.09.2009 року, 11.11.2009 року, 25.11.2009 року, 07.12.2009 року, 28.12.2009 року, 13.01.2009 року накладався арешт на кошти ВАТ «Тепловозоремонтний завод».

Згідно постанови заступника начальника Головного управління юстиції у Полтавській області начальника ВДВС від 20.01.2010 року зведене виконавче провадження передано для примусового виконання до ППВР ВДВС ГУЮ в Полтавській області.

18.02.2011 року державним виконавцем ППВР ВДВС ГУЮ в Полтавській області винесено постанову ВП № 13968803 про арешт коштів боржника в межах суми 7 396 980,52 грн., що знаходяться на розрахункових рахунках у філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Полтаві», МФО 331069; Полтавське ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк»м. Полтава, МФО 331401, у відділенні «Полтавська регіональна дирекція»ПАТ «ВТБ Банк», МФО 311767 та АТ «Укрсиббанк»м. Харків, МФО 351005.

Арешт накладено на підставі виконавчих листів та судових наказів Ленінського районного суду м. Полтави, наказів Господарського суду Харківської області, виконавчих листів Полтавського окружного адміністративного суду про стягнення з ВАТ «Тепловозоремонтний завод»заборгованості по заробітній платі, середньому заробітку та моральної шкоди,на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та інших, а також заборгованості на користь УПФ України в Ленінському районі м. Полтави, АТ «Укрсиббанк», ТОВ «Полтавапромтехгаз», ТОВ «Гофра»та інших на суму 7 396 980,52 грн.

Судом також встановлено, що до цього на розрахункові рахунки позивача вже було накладено арешт, який на момент винесення оскаржуваної постанови не був знятий, а саме: 28.12.2010 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про накладення арешту коштів боржника у межах суми 11 630 814,37 грн. заборгованості перед ПАТ «УкрСиббанк»на підставі наказу Господарського суду Харківської області № 37/47 10 від 15.06.2010 року.

З метою забезпечення встановленої законом черговості стягнення заборгованості заступник Міністра директор Департаменту державної виконавчої служби Стаднік Г.В. 16.02.2011 року виніс постанову про утворення виконавчої групи для проведення виконавчих дій спрямованих на стягнення заборгованості з ЗАТ «Тепловозоремонтний завод», до складу якої увійшли державні виконавці відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та ППВР ВДВС ГУЮ в Полтавській області.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при прийнятті постанови ВП № 13968803 від 18.02.2011 року про арешт коштів боржника ВАТ «Тепловозоремонтний завод»в межах суми боргу 7 396 980,52 грн. діяв на виконання обовязків та в межах повноважень, наданих йому Законом України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Враховуючи, що оскаржувана постанова, яка є предметом спірних правовідносин, прийнята відповідачем 18.02.2011 року, колегія суддів застосовує норми матеріального права, чинні на час її прийняття, а саме приписи Закону України «Про виконавче провадження», чинній до 09.03.2011 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом та має право на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом, накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Згідно статті 49 Закону України «Про виконавче провадження»у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження.

Так, на виконанні у підрозділі примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області перебуває зведене виконавче провадження № 13968803 від 27.07.2009 року про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Тепловозоремонтний завод»заборгованості на користь фізичних, юридичних осіб та держави на загальну суму 7 396 980,52 грн..

18.02.2011 року державним виконавцем підрозділі примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області прийнято постанову ВП № 13968803 про арешт коштів боржника-ВАТ «Тепловозоремонтний завод»в межах суми 7 396 980,52 грн..

Статтею 50 цього Закону визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Отже, наклавши арешт на кошти ВАТ «Тепловозоремонтний завод»в установах банків у межах загальної суми стягнення за зведеним провадженням, відповідач діяв на виконання вищезазначених норм.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені діючим законодавством України, тобто відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають..

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги, що рішення про накладення арешту на кошти позивача в установах банку прийняте відповідачем без перевірки наявності коштів на рахунках, оскільки чинне законодавство України не покладає на органи виконавчої служби обовязку здійснювати таку перевірку перед прийняттям постанови про арешт коштів боржника.

Крім того, необґрунтованими є доводи апеляційної скарги, що Інструкцією про проведення виконавчих дій та Законом «Про виконавче провадження»не передбачено арешт рахунків, оскільки відповідачем було накладено арешт не на рахунки, а на кошти позивача (боржника), як встановлено зазначеними нормативно-правовими актами.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від06.04.2011р. по справі№2а-1670/1869/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяШевцова Н.В.

Судді Мінаєва О.М. Водолажська Н.С. Повний текст ухвали виготовлений 13.07.2011 р.

Предыдущий документ : 19399607
Следующий документ : 19399699