Решение № 19283821, 15.11.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" листопада 2011 р. Справа № 23/143-11

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Бориспільтепломережа», м. Бориспіль

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортсервіс», м. Бориспіль

про стягнення 218224,71 грн.

секретар судового засідання Бердило І.П.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1. (довіреність №947 від 12 вересня 2011 року);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство теплових мереж «Бориспільтепломережа»(далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортсервіс»(далі відповідач) про стягнення 218224,71 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором про постачання та споживання теплової енергії №112/171/1110 від 2 грудня 2010 року, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 207696,63 грн. Додатково, за прострочення виконання зобовязання позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 5064,31 грн. та інфляційні втрати в розмірі 5463,77 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 12 жовтня 2011 року та призначено справу до розгляду на 26 жовтня 2011 року.

26 жовтня 2011 року розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України на 15 листопада 2011 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалами суду від 12 жовтня 2011 року та від 26 жовтня 2011 року в судове засідання не з'явився, витребуваних документів не подав. Суд вважає за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 15 листопада 2011 представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 181696,63 грн. заборгованості, 5463,77 грн. інфляційних втрат та 5064,31 грн. пені.

На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог, подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням зазначеної заяви.

15 листопада 2011 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством теплових мереж «Бориспільтепломережа»(за договором теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комфортсервіс»(за договором - споживач) 2 грудня 2010 року укладено договір про постачання та споживання теплової енергії за №112/171/1110.

Згідно пункту 1.1.1 договору теплопостачальна організація зобовязана забезпечити надійне постачання обсягів теплової енергії для обєктів споживача.

Відповідно до пункту 2.2.1 договору споживач зобовязується вчасно, згідно п. 3.4, п. 3.5 даного договору, проводити розрахунки з теплопостачальною організацією за використану теплову енергію.

У відповідності до пункту 3.2 договору розрахунки за постачання теплової енергії здійснюються на підставі рахунка, який виставляє споживачу теплопостачальна організація згідно показників приладу обліку теплової енергій (Гкал), за тарифами, розрахованими теплопостачальною організацією та затвердженими виконавчим комітетом Бориспільської міської ради та акта виконаних робіт.

Згідно пункту 3.3 договору оплата за надані послуги здійснюється споживачем на протязі 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунка.

Відповідно до підпункту «г»пункту 4.1 договору споживач несе матеріальну відповідальність перед теплопостачальною організацією у разі несплати рахунків за використану теплову енергію та ГВП в строк, враховується інфляція і споживач сплачує пеню 0,1% за кожен день відстрочки в оплаті від нарахованої суми, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання з 2 грудня 2010 року та діє до 2 грудня 2011 року.

Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що при відсутності заперечень та зауважень щодо дії договору, договір є пролонгованим на наступні періоди.

На виконання умов договору позивачем виставлялись відповідачу рахунки-фактури №СФ-6804 від 29 грудня 2010 року, №СФ-7045 від 31 січня 2011 року, №СФ-7250 від 28 лютого 2011 року, №СФ-7553 від 31 березня 2011 року, №СФ-7803 від 18 квітня 2011 року, №СФ-7994 від 27 травня 2011 року, №СФ-7994 від 28 травня 2011 року, №СФ-8047 від 29 червня 2011 року, №СФ-8109 від 29 липня 2011 року, №СФ-8170 від 29 серпня 2011 року та №СФ-8244 від 29 вересня 2011 року, всього на загальну суму 207696,63 грн.

В матеріалах справи наявні копії банківських виписок, з яких вбачається, що відповідач розрахувався з позивачем на загальну суму 26000,00 грн.

Відтак, відповідач взяті на себе зобовязання за договором не виконав належним чином, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 181696,63 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судові засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в установленому законом порядку ухвалами суду від 12 жовтня 2011 року та від 26 жовтня 2011 року. Витребувані документи (п. 4 ухвали від 12 жовтня 2011 року) відповідач суду не надав.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не виконав умов договору. Зазначений факт відповідачем не спростовано, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості, що виникла у відповідача через порушення умов договору в розмірі 181696,63 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»№543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Розмір пені, нарахованої позивачем у сумі 5064,31 грн., є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, складає 5463,77 грн.

Проте, згідно з вірним арифметичним розрахунком, зробленим судом, розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача, становить 2592,74 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортсервіс»(08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 1Д, офіс 4, код 36077229) на користь Комунального підприємства теплових мереж «Бориспільтепломережа» (09300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 41-А, код 13712452) 181696 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот девяносто шість) грн. 63 коп. заборгованості, 5064 (пять тисяч шістдесят чотири) грн. 31 коп. пені, 2592 (дві тисячі пятсот девяносто дві) грн. 74 коп. інфляційних втрат та судові витрати: 2153 (дві тисячі сто пятдесят три) грн. 54 коп. державного мита та 232 (двісті тридцять дві) грн. 90 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити повністю

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяД.Г. Заєць