Решение № 19282913, 08.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 57/35208.11.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ІВМАН"

доДочірнього підприємства "Мульті-Презент"

простягнення 112250,26 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача:ОСОБА_1 (Дов.)

Від відповідача:не зявився

У судовому засіданні 08.11.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ІВМАН" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Відповідача - Дочірнього підприємства "Мульті-Презент" 112250,26 грн., з яких: 102985,59 грн. основний борг, 2835,63 грн. 3% річних, 6429,04 грн. інфляційні втрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на невиконання відповідачем умов Договору комісії на продаж товару № 32/3 від 26.11.2003р. щодо оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2011р. порушено провадження у справі № 57/352 та призначено справу до розгляду на 14.10.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2011р. розгляд справи № 57/352, у звязку з неявкою представника відповідача, відкладено на 08.11.2011р.

Представник позивача в судовому засіданні 08.11.2011р. позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними і такими, що підлягають задоволенню, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 08.11.2011р. не зявився, відзиву на позов та інших витребуваних ухвалою про порушення провадження суду документів не подав. Відповідач належним чином був повідомлений ухвалами суду від 23.09.2011р. та 14.10.2011р. про місце і час судового засідання.

Таким чином, відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

26.11.2003р. між позивачем (комітент) та ЗАТ "Компанія "Мульті" (комісіонер) укладено Договір комісії на продаж товару №32/3, відповідно до п. 1.1. якого позивач передає свої товари ЗАТ "Компанія "Мульті " для їх реалізації останнім на умовах комісії, а ЗАТ "Компанія "Мульті" реалізує товари передані позивачем на умовах комісії та умовах передбачених цим договором, третій стороні.

З матеріалів справи вбачається, що було змінено сторону у зобовязанні, а саме ЗАТ "Компанія "Мульті" на Дочірнє підприємство "Мульті-Презент", що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 01.10.2010р. та листом ДП "Мульті-Презент" №332 від 02.12.2009р., яким визнається заборгованість перед позивачем.

Відповідно до п. 2.1 Договору найменування та кількість товару, який передається від позивача відповідачу, зазначається в накладних на передачу товару або в інших відповідних документах позивача. Товар вважається прийнятим на комісію з моменту належного оформлення прийому такого товару відповідачем.

На виконання умов Договору комісії на продаж товару №32/3 від 26.11.2011р. позивач - передав, а відповідач - отримав товар на загальну суму 682486,97 грн.

Як зазначає позивач, відповідач у період з 25.11.2003р. по 18.05.2009р. повернув позивачу частину не реалізованого товару на загальну суму 20030,95 грн., та здійснив оплату поставленого товару на загальну суму 559470,43 грн., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача.

Відповідно до п. 9.1. Договору відповідач зобовязаний перерахувати грошові кошти за проданий товар позивача в термін 7 днів після отримання грошей від покупця.

Відповідач в порушення умов Договору належним чином зобовязання в частині оплати за поставлений товар не виконав, у звязку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 102985,59 грн. (682486,97-20030,95-559470,43).

Наявність зазначеної заборгованості підтверджується Актом взаємозвірки підписаним між позивачем та відповідачем 01.10.2010р.

Згідно з ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що строк виконання зобовязання вважається встановленим, коли чітко визначено строк (термін) виконання зобовязання, або є вказівка на подію, яка неминуче має настати і з якою повязане настання такого зобовязання.

Подія, є явищем обєктивної реальності, яка відбувається незалежно від волі людини (стихійне лихо, народження фізичної особи, її смерть тощо), а під діями розуміють обставини, що виникають за волею людини, тобто вольові акти, з якими закон повязує виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Як вбачається з п. 9.1 Договору №32/3 від 26.11.2003р. настання строку виконання зобовязання щодо повної оплати відповідачем поставленого товару, сторони поставили в залежність від після отримання відповідачем грошей від покупця. При цьому умовами договору строк реалізації відповідачем товару не встановлено. Відтак суд вважає, що отримання грошей від покупця відповідачем не дозволяє дійти висновку про те, що сторони чітко встановили момент, з якого повинен відраховуватися строк виконання зобовязання щодо повної оплати товару відповідачем.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищевикладене в даних правовідносинах необхідно застосовувати саме положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 30/11-2010 від 30.11.2010р., в якій вимагає у відповідача в термін до 31.12.2010р. оплатити заборгованість в розмірі 102985,59 грн.

Відповідач отриману претензію (вх. №192 від 30.11.2010р.) залишив без відповіді та задоволення.

Оскільки, у вказаній претензії визначено термін до якого відповідач повинен сплатити заборгованість за поставлений товар у розмірі 102985,59 грн., а саме до 31.12.2010р., то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив зобовязання з 01.01.2011р.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що Відповідачем було порушено положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, відповідно до яких зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів законодавства.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 102985,59 грн. за товар, отриманий на підставі Договору №32/3 від 26.11.2011р. на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 102985,59 грн. підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача, посилаючись на приписи ст. 625 ЦК України, інфляційні втрати у розмірі 109414,63 грн. та 3% річних у розмірі 2835,63 грн.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вірного арифметичного розрахунку, проведеного судом з урахуванням рекомендацій, щодо порядку застосування індексів інфляції, викладених у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 4222,41 грн. з врахуванням встановленої судом дати з якої відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, а саме з 01.01.2011р.

Згідно з вірним арифметичним розрахунком, проведеного судом з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 2056,89 грн. за загальний період прострочення з 01.01.2011р. по 31.08.2011р.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судове засідання не зявився та заявлених до нього позовних вимог не спростував.

Оскільки відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, не подав відзив на позов та наявні у справі матеріали є достатніми для вирішення спору по суті, суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Мульті-Презент" (юридична адреса: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 11; код ЄДРПОУ 34414867; р/р 26009102384001 в ЗАТ "Альфа-Банк", МФО 3300346; р/р 2600632856 в АБ "Діамантбанк", МФО 320854 або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВМАН" (юридична адреса: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Героїв Сталінграда, буд. 19/2; поштова адреса: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 29/1, кв. 71; код ЄДРПОУ 24219476; р/р 26005168172 в АТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 380805) 102985 (сто дві тисячі девятсот вісімдесят пять) грн. 59 коп. основного боргу, 4222 (чотири тисячі двісті двадцять дві ) грн. 41 коп. інфляційних втрат, 2056 (дві тисячі пятдесят шість) грн. 89 коп. 3% річних, а також судові витрати: 1095 (одну тисячу девяносто пять) грн. 07 коп. державного мита, 229 (двісті тридцять одну) грн. 72 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3 Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяО.В. Гулевець

Дата підписання рішення 14.11.2011р.