Решение № 19219321, 26.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 59/19326.10.11 За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Соверен"

ДоПриватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"

Простягнення 5903,01 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивача ОСОБА_1 представник (дов. б/н від 03.11.2010р.)

ОСОБА_2 представник (дов. б/н від 25.08.2011 р.)

від відповідачане зявився СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Соверен" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" про стягнення страхового відшкодування, яке було сплачено страхувальнику відповідно до договору страхування транспортного засобу № 1-288-005/08 від 12.06.2008 р. в розмірі 5458,00 грн. Крім суми страхової виплати позивач просить стягнути з відповідача суму пені в розмірі 445, 01грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що ПАТ "Страхова компанія "Соверен" за договором страхування транспортного засобу № 1-288-005/08 від 12.06.2008 р., внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди, було здійснено виплату страхового відшкодування за письмовою заявою власника пошкодженого автомобіля "Chevrolet Lacetti", державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 ЦК України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки транспортний засіб автомобіль "Renault Clio", державний номер НОМЕР_2, за участю якого скоєно ДТП, водій якого, ОСОБА_4, визнана винною у її скоєні, застрахована у ПАТ "Європейський страховий альянс", згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/2311593, позивач просить стягнути з відповідача 5903,01грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.09.2011 р. порушено провадження у справі №59/193, розгляд справи призначено на 26.10.2011 р.

11.10.2011р. представник позивача через відділ діловодства суду подав клопотання про витребування доказів, зокрема просив витребувати у відповідача інформацію по Полісу та копію Полісу № ВА/2311593 за яким ПАТ "Європейський страховий альянс" було застраховано цивільно-правову відповідальність власника автомобіля "Renault Clio", державний номер НОМЕР_2 станом на 12.04.2009р.

14.10.2011 р. відділом діловодства суду отримано від Моторного (транспортного) страхового бюро України лист на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, в якому міститься інформація щодо Полісу № ВА/2311593.

В судове засідання 26.10.2011 р. представник відповідача, не з?явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представника відповідача в судовому засіданні 26.10.2011р. до суду не надходило.

Приписами статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 26.10.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.06.2008р. між ПАТ "Страхова компанія "Соверен" та ОСОБА_3 було укладено Договір страхування транспортного засобу № 1-288-005/08, за яким ПАТ "Страхова компанія "Соверен" було застраховано майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки "Chevrolet Lacetti", державний номер НОМЕР_1.

Згідно розгорнутої довідки ДАІ, 12.04.2009 року, на вул. Дніпровська набережна, 17 у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу ОСОБА_3, та автомобіля марки "Renault Clio", державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_4 п. 13.1 Правил дорожнього руху України, яку визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення постановою Дарницького районного суду міста Києва від 22,05,2009р.

16.04.2009р. до ПАТ ПАТ "Страхова компанія "Соверен" звернувся Страхувальник із заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, що відповідно до умов договору страхування є страховим випадком.

Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку № 125 від 21.04.2009р., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Chevrolet Lacetti", державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження в ДТП, склала 7327,91 грн.

29.05.2009р. ПАТ "Страхова компанія "Соверен" на підставі Страхового акту № 05/09-41Т від 25.05.2009р. та розрахунку страхового відшкодування до нього, враховуючи Звіту про оцінку вартості матеріального збитку № 125 від 21.04.2009р., здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 5458,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 537 від 29.05.2011р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль "Renault Clio", державний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю "Chevrolet Lacetti", державний номер НОМЕР_1, належить ТОВ "Ласко Сміт Кляйн"

Однак, цивільно-правова відповідальність ТОВ "Ласко Сміт Кляйн" в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля "Renault Clio", державний номер НОМЕР_2 будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах була застрахована у ПАТ "Європейський страховий альянс" на підставі укладеного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВА/2311593).

Вина водія який керував автомобілем "Renault Clio", державний номер НОМЕР_2, підтверджується постановою Дарницького районного суду міста Києва від 22,05,2009р.

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Chevrolet Lacetti", державний номер НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № ВА/2311593), а до ПАТ "Страхова компанія "Соверен" як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування транспортного засобу № 1-288-005/08 від 12.06.2008 р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_4 як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до статті 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № ВА/2311593) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 25 500,00 грн., франшиза 510,00 грн.

З огляду на викладене відсутні законні підстави для стягнення з відповідача 510,00 грн., що становить розмір франшизи за полісом № ВА/2311593.

Враховуючи визначені полісом № ВА/2311593 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також сплачену позивачем суму страхового відшкодування, відповідач зобовязаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 4 948,00 грн. (5458,00 грн. - 510,00 грн. франшиза за полісом № ВА/2311593), а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача суму пені в розмір 445,01 грн.

В задоволенні позовних вимог в цій частині суд відмовляє з наступних підстав.

Враховуючи положення пункту 22.1 статті 22 та статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" суд вважає, що відповідач повинен відшкодувати тільки оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи.

При цьому, відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Чинним законодавством України не передбачено такого виду відповідальності, як стягнення пені за прострочення виплати страхового відшкодування в порядку регресу.

Пеня на підставі п. 37.1., 37.2. статті 37 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" сплачується у випадку, коли страховик здійснює несвоєчасно виплату страхового відшкодування страхувальнику, або особі яка має право на отримання такого відшкодування. Тобто в даному випадку право на пред'явлення вимоги про стягнення пені належало б власнику пошкодженого автомобіля.

Позивач не є потерпілою особою, так згідно п.3 ст.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" потерпілими є треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та майну яких внаслідок ДТП транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу.

Оскільки, позивач після сплати страхового відшкодування, набув право регресної вимоги відповідно до Закону, а не право на отримання відшкодування, як потерпіла особа, то суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягає.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми пені розмірі 445,01 грн. не обґрунтовані, не доведені та не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати позивача про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 33/37, Код ЄДРПОУ 19411125) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Соверен" (01034, м. Київ, вул. О. Гончара, 24, офіс 5А, код ЄДРПОУ 25264645) шкоду в розмірі 4948 (чотири тисячі девятсот сорок вісім) грн. 00 коп., державне мито в розмірі 85 (вісімдесят пять) грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 197 (сто девяносто сім) грн. 82 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяЮ.В. Картавцева

Дата складання

повного рішення: 02.11.2011 р.