Постановление суда № 19210280, 08.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"08" листопада 2011 р. м. КиївК-14098/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєвої Г.К., Маринчак Н.Є., Рибченка А.О., Федорова М.О.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дергачівської МДПІ Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2008 року по справі № 2а-1907/07 за позовом ТОВ «Дарвис»до Дергачівської МДПІ Харківської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2008 року, позовні вимоги ТОВ «Дарвис»до Дергачівської МДПІ Харківської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №0001632310/0 від 11.10.2005.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 08.08.2008 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 03.11.2008 року прийняв її до свого провадження.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.п.7.2.1, п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі-Закон України №168/97-ВР).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту перевірки №262/23-104/31618972 від 04.10.2005, складеного за результатами комплексної документальної перевірки ТОВ «Дарвис» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2003 по 01.07.2005, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001632310/0 від 11.10.2005, яким позивачеві було донараховано податкове зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 5845,00грн. основного платежу 2923,00 грн. штрафної (фінансової) санкції.

Зі змісту акту перевірки №262/23-104/31618972 від 04.10.2005 вбачається, що за наслідками проведеної перевірки було встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.1, 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, зокрема: в грудні 2005 року до податкового кредиту включено податок на додану вартість по податковим накладним, в яких не було зазначено кількість ( обсяг, обєм) товарів, та ціну продажу без врахування податку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Вимоги до податкової накладної встановлено п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, податкова накладна, має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Разом з тим, згідно пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Отже, колегія суддів вважає, що недоліки в заповненні податкових накладних, які виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, не свідчить про їх неналежність та недопустимість як доказів.

Недотримання вимог, встановлених п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції, так як згідно з абзацом 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку, в тому числі і на підставі інших первинних документів щодо спірних господарських операцій та даних зустрічних перевірок контрагентів позивача.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права при встановленні фактичних обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Дергачівської МДПІ Харківської області залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ____Г.К. Голубєва

____ Н.Є. Маринчак

____ А.О. Рибченко

____ М.О. Федоров

Суддя Т.М. Шипуліна