№ 19201321, 17.06.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 червня 2011 року 10:48 № 2а-11670/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомНаціональний комплекс "Експоцентр України"

до Контрольно-ревізійний відділ в м.Васильків і Васильківському районі

провизнання нечинною вимоги про усунення порушень від 01.06.2010р. №16-16/486 За участю представників:

позивача:Північук Л.І.

відповідача:Багірова О.В.

прокурор:Чипова О.В.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 17.06.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національний комплекс «Експоцентр України» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Контрольно ревізійного відділу в м. Васильків і Васильківському районі про визнання нечинною вимоги про усунення виявлених порушень від 01.06.2010р. №16-16/486.

Ухвалою суду від 06.10.2010р. задоволено клопотання відповідача та замінено неналежного відповідача Контрольно-ревізійного відділу у м. Васильків і Васильківському районі на належного Контрольно-ревізійного управління у Київській області.

В судовому засіданні 04.11.2010р. позивачем подано заяву про зміну позовних вимог, в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати п.2, п. 4, п. 6, п. 7, п. 8, п. 9, п. 12, п. 13 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Київській області про усунення виявлених порушень від 01.06.2010р. №16-16/486.

Ухвалою суду від 10.06.2011р. розєднано справу №2а-11670/10/2670 за позовом НК «Експоцентр України»до КРУ в Київській області. Так, позовну вимогу щодо скасування п. 7 вимоги про усунення виявлених порушень від 01.06.2010р. №16-16/486 виділено в окреме провадження.

Отже, на розгляді в Окружному адміністративному суді м. Києва знаходиться справа №2а-11670/10/2670 за позовом Національного комплексу «Експоцентр України»до Контрольно ревізійного управління в Київській області про визнання протиправною та скасування Вимоги про усунення виявлених порушень №16-16/486 від 01.06.2010р. в частині скасування пунктів 2, п. 4, п. 6, п. 8, п. 9, п. 12, п. 13.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку Позивача, виставлена за результатом ревізії вимога Контрольно-ревізійного відділу у м. Васильків і Васильківському районі про усунення виявлених порушень від 01.06.10 р. № 16-16/486 (надалі оскаржувана вимога), є протиправною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. При цьому, позивач зазначає, що відповідач необґрунтовано зробив висновок про нецільове використання бюджетних коштів.

Представник відповідача в письмовому запереченні та в судовому засіданні вказав на необґрунтованість позовних вимог та зазначив, що оскаржувана вимога про усунення виявлених порушень надіслана позивачу на підставі акту ревізії від 19.05.2010р. №16-31/45 та з метою повного усунення виявлених порушень, попередження їх виникнення в подальшому, керуючись п. 7 ст. 10 Закону України «Про державну контроль-ревізійну службу в Україні», в звязку з чим просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Контрольно-ревізійним відділом в м. Васильків та Васильківському районі відповідно до п. 1.8 Плану контрольно-ревізійної роботи КРВ в м. Васильків і Васильківському районі на І квартал 2010 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Національного комплексу «Експоцентр України»за період з 01.01.2008 року по 01.03.2010р.

Ревізія проводилася з 25.03.2010 року по 19.05.2010 року, була зупинена з 16.04.2010р. по 25.04.2010р., та за її результатами складено акт від 19.05.2010 року № 16-31/45 (далі акт ревізії).

На підставі акту ревізії від 19.05.2010р. №116-31/45 та висновків на заперечення до акту ревізії, затверджених заступником начальника КРУ в Київській області Мисюком О.В. 26.05.2010р., КРВ у м. Васильків і Васильківському районі на адресу НК «Експоцентр України»направлено вимогу №16-16/486 від 01.06.2010р. про усунення виявлених порушень, зокрема, наступні вимоги:

П. 2.вжити заходів та забезпечити відшкодування на користь Експоцентру недоотриману плату в сумі 1 645 945,17 грн. за оренду нерухомого державного майна, що виникла внаслідок заниження ставки орендної плати, з яких 411 486,29 грн. перерахувати до Державного бюджету України.

П.4.Перерахувати до Державного бюджету кошти в сумі 6 886 965,11 грн., як частку орендної плати за передачу в користування нерухомого державного майна за прихованими договорами оренди.

Відобразити кредиторську заборгованість за не перерахованою часткою від надходжень (нарахувань) орендної плати за нерухоме державне майно до Державного бюджету.

П.6. Перерахувати до Державного бюджету України кошти в сумі 194 935,10 грн., отриманих Експоцентром за КПКВ 0301410 “Фінансова підтримка Національного комплексу “Експоцентр України”на оплату електроенергії, внаслідок завищення потреби.

П.8. Вжити заходів та забезпечити відшкодування коштів в сумі 34555, 54 гривень, перерахованих Експоцентром на проведення відновлювального ремонту автомобіля Тойота Камрі д/н НОМЕР_1, за рахунок особи, винної у пошкодженні автомобіля у порядку та розмірах встановлених ст.ст. 133 - 135 Кодексом законів про працю України. Відобразити дебіторську заборгованість за невідшкодованою вартістю проведеного відновлювального ремонту автомобіля.

П.9. Вжити заходів та забезпечити відшкодування коштів в сумі 18092, 79 гривень, перерахованих Експоцентром ОСОБА_5 по претензійному листу від 20.03.2008 року. В іншому випадку стягнути кошти з винної особи у порядку та розмірах встановлених ст.ст.133-135 Кодексом законів про працю України. Відобразити дебіторську заборгованість за незаконно перерахованою сумою.

П.12. Вжити заходів та забезпечити відшкодування незаконно відшкодованих витрат на відрядження працівникам НК «Експоцентр України»в загальній сумі 223,40 грн. Відобразити дебіторську заборгованість за неповернутою підзвітною сумую. В іншому випадку стягнути з особи, винної у зайвих грошових виплатах кошти у порядку та розмірах встановлених ст.ст. 133-136 Кодексом законів про працю України;

П.13. Зменшити кредиторську заборгованість по відшкодуванню витрат на відрядження генеральному директору НК «Експоцентр України»ОСОБА_6 на загальну суму 1 984,65 грн.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідження, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Так, відповідно до статті 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобовязань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у субєктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі- підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Згідно ст.10 Закону та відповідно до п.2.2 Положення про Контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі; зупиняти операції з бюджетними коштами у випадках, передбачених законом; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів; проводити у суб'єктів господарювання, які мали правові відносини з підконтрольною установою, зустрічні звірки з метою документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підконтрольної установи.

Згідно з частиною 5 статті 2 вказаного Закону інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Пунктом 3 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550, встановлено, що акт ревізії - документ, який складається особами, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта.

Згідно пункту 2 Вимоги позивача зобовязано вжити заходів та забезпечити відшкодування на користь Експоцентру недоотриману плату в сумі 1 645 945, 17 грн. за оренду нерухомого майна, що виникла внаслідок заниження ставки орендної плати, з яких 411 486,29 грн. перерахувати до Державного бюджету України.

Ця вимога ґрунтується на висновках відповідача, викладених в Акті (ст. 21) -«застосувавши нові (змінені) ставки орендної плати, за оренду державного майна, затвердженою постановою КМУ від 4 жовтня 1995 р. № 786 з урахуванням старої оцінки та з урахуванням вимог постанови КМУ від 25.03.2009 року № 316, якою передбачено, що до 1 січня 2011р. орендні ставки, визначені в додатку 2 до Методики розрахунку і порядку використання плату за оренду державного майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. № 786, застосовуються у розмірі 45 відсотків встановленого обсягу визначена сума недоотримання орендної плати, яка склала - 1 645 945,17 гривні (з ПДВ), в тому числі НК «Експоцентр України»в сумі 1 234 458,88 грн. (з ПДВ) та Державним бюджетом в сумі 411 486, 29 гривень (без ПДВ) та яка відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 224, 225 Господарського кодексу України є збитками нанесеними НК «Експоцентр України»та Державі».

Суд не погоджується з вказаним пунктом вимоги, з огляду на таке.

Договори оренди нерухомого майна позивача, які досліджувалися в процесі ревізії, були укладені до 2004 року, тобто укладалися відповідно до вимог чинного на той час законодавства - укладалися самостійно позивачем, розрахунок орендної плати погоджувався з Фондом державного майна України.

Відносини щодо оренди державного майна регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1994 № 2269-ХП. Відповідно до частини 1 статті 2 вказаного Закону орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. За змістом статей 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" однією з істотних умов договору оренди є, зокрема, орендна плата (з урахуванням її індексації), яка встановлюється згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Для об'єктів, що перебувають у державній власності така Методика визначається Кабінетом Міністрів України. Правила щодо зміни розмірів орендної плати встановлені статтею 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з якою розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 № 1846 "Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна" внесено зміни в зазначену методику.

Статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Відповідно до приписів частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 188 Господарського кодексу України визначено, що зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Умовами договорів оренди державного майна також передбачено, що зміни і доповнення Договору допускаються за взаємною згодою сторін і оформлюються додатковими угодами.

Застосування зміненого розміру орендної плати по договорах оренди державного майна, яке перебуває на балансі позивача згідно з чинним законодавством України можливе після внесення змін до договору щодо розміру орендної плати.

Тому здійснення нарахування недоотриманої плати по договорам оренди державного майна Відповідачем в односторонньому порядку суперечить вимогам вищезазначених статей законодавства. Отже, вимоги її перерахування до Державного бюджету України по договорам оренди, зміни в які не внесені у встановленому порядку, є безпідставними.

Щодо покладання відповідальності на позивача за незастосування нових (змінених) ставок, то необхідно зазначити наступне.

У зв'язку з введенням в дію Господарського кодексу України з 01.04.2004 рску НК «Експоцентр України»був позбавлений можливості самостійно вносити зміни до договорів оренди державного майна, в тому числі і щодо орендної ставки, оскільки:

-орендодавцями державного майна визначено Фонд державного майна України, його регіональні відділення (ст. 287 ГК України);

-згідно з Прикінцевими положеннями ГК України до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Вищевказане підтверджується і позицією Фонду державного майна України викладеною в листі від 20.04.2004 № 10-16-5447: «Вищезазначені норми ГКУ, розповсюджуються на ті правочини, які виникають після набрання чинності зазначеним Кодексом, а саме - з січня 2004 (зміни не поширюються на договори оренди укладені до 01.01.04, але згідно з прикінцевими та перехідними положеннями Кодексу вони застосовуються до них у разі внесення змін до цих договорів».

Як зазначалося вище, істотною умовою договору оренди державного майна є орендна плата з урахуванням її індексації і зміна договору вчиняється в такій самій формі, що і договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Тому, як вказувалося вище, застосування зміненого розміру орендної плати по договорах оренди державного майна, яке перебуває на балансі НК «Експоцентр України»згідно з чинним законодавством України можливе після внесення змін до договору щодо розміру орендної плати.

Розмір орендної плати (правильність нарахування, застосування орендної ставки) розрахунок орендної плати має бути погоджений Фондом державного майна України (що є обов'язковою законодавчо визначеною умовою для договорів оренди державного майна).

Позивач відреагував на внесення змін до Методики щодо збільшення ставок орендної плати, а саме підготував розрахунки та додаткові угоди до договорів оренди щодо внесення змін відносно розміру орендної плати та листами від 19.04.2007 № 01-11/763, 25.04.2007 № 01-12/800, 11.05.2007 № 05-11/849, 25.06.2007 № 01-12/1082, 02.07.2007 №01-12/1115, 04.07.2007 № 01-12/1127, 26.07.2007 № 01-12/1266, 26.07.2007 № 01-12/1267 звернувся до Фонду державного майна України, як до органу, який погоджував розрахунок орендної плати до договорів оренди майна, що знаходиться на балансі позивача, з проханням погодити застосування нових ставок та зміненого розміру орендної плати.

Фонд державного майна України листами від 10.05.2007 № 10-16-7387, 12.06.2007 № 10-16-9113, 14.08.2007 № 10-16-12794 доручив регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву розглянути зазначені листи та прийняти рішення згідно з діючим законодавством.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву листами від 07.06.2007 № 30-04/4291, 10.07.2007 № 30-04/4294 надало згоду щодо продовження договорів, але поставило вимогу надати до кожного діючого договору весь пакет документів, на підставі яких відповідні договори були укладені та направити орендарів до регіонального відділення з повним пакетом документів для укладення додаткових договорів до договорів оренди.

Позивач вживав відповідні заходи та сприяв у направленні орендарів і наданні ними документів до регіонального відділення, зокрема:

-листами від 09.07.2007 № 01-12/1157, 13.09.2007 № 01-12/1551 звертався до Фонду державного майна України з проханням передати Звіти про незалежну експертну оцінку нерухомого майна і рецензії на них до регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, які залишилися проігнорованими Фондом державного майна України; -неодноразово листами від 20.02.2007 № 01-11/320, 05.03.2007 № 01-11/419 повідомляв орендарів державного майна, яке перебуває на балансі позивача та знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т Ак. Глушкова, 1 про необхідність негайно звернутися до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву. Покладання вини за невнесення змін до договорів оренди виключно на позивача є неправомірним і розцінюється судом суб'єктивним висновком Відповідача. Крім того, судом встановлено, що позивач здійснив всі можливі дії для внесення змін до договорів оренди у зв'язку із зміною ставок. До того ж, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне звернути увагу на положення статті 218 Господарського кодексу України, відповідно до якої, підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким субєктом господарське правопорушення. У силу частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому, слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного звязку між самим порушенням та його наслідками, а застосування принципу вини як умови відповідальності повязане з необхідністю доведення порушення зобовязання. Тому, висновки відповідача про недоотримання через неправомірні дії позивача орендної плати Державним бюджетом України, внаслідок невнесення змін до діючих договорів оренди в частині збільшення ставок орендної плати за оренду державного майна без відповідних повноважень, є неправомірними, хибними та такими, що суперечать чинному законодавству. Відповідно, зроблений розрахунок по сумі недоотриманої плати в сумі 1 645 945, 17 гривень за оренду нерухомого майна, що виникла внаслідок заниження ставки орендної плати, є лише суб'єктивним припущенням субєкта влади та не відповідає вимогам Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26.01.1993 № 2939-ХІІ. В пункті 4 Вимоги позивача зобовязано: «перерахувати до Державного бюджету кошти в сумі 6 886 965,11 гривень, як частку орендної плати за передачу в користування нерухомого державного майна за прихованими договорами орендами. Відобразити кредиторську заборгованість за не перерахованою часткою від надходжень (нарахувань) орендної плати за нерухоме державне майно Державного бюджету України». Відповідач обґрунтовує п. 4 Вимоги зокрема, одним із додатків, доданих до Акту, додатком № 25 «Реєстр договорів зберігання «Експоцентр України», підписаний старшим контролером-ревізором в м. Васильків і Васильківському районі Р.В. Завгороднім. В даному додатку визначено номери приміщень (в додатку - «павільйон»), підприємство, і є така графа, як «фактично використовується».

Позивач є госпрозрахунковою державною установою та, станом на 01.03.2010 року діяло 76 договорів укладених НК «Експоцентром України»на зберігання майна, предметом, яких є те, що НК «Експоцентр України», як «Зберігач»бере на себе зобов'язання зберігання майна «Поклажодавців», перелік даних договорів та контрагенти за ним і, викладно в додатку 25 „Реєстр договорів на зберігання „Експоцентр України до акта ревізії.

Главою 66 Цивільного кодексу України передбачено можливість юридичних та фізичних осіб укладати договори зберігання, істотними умовами яких є предмет договору, ціна, строк.

В приміщеннях, в яких надаються позивачем послуги зберігання майна, використовуються суб'єктами господарювання для зберігання майна на умовах передбачених договором; визначені матеріально-відповідальні особи, здійснено оприбуткування матеріальних цінностей на позабалансовий рахунок, забезпечується схоронність майна: охорона, сигналізація.

Таким чином, договори зберігання повністю відповідають вимогам передбаченим ст. 203 Цивільного кодексу України, а саме спрямовані на реальне настання наслідків, особи які вчинили правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, правочин вчинений у відповідній формі, не суперечить актам цивільного законодавства, а також ст. 936, 938, 943, 948 Цивільного кодексу України. Тобто договори зберігання є дійсними і не визнані недійсними, чи такими, що не відповідають закону.

Як вище зазначалося, і вказано в самому акті ревізії майно передається на зберігання за актом прийому-передачі, обліковується на позабалансовому рахунку, закріплюється за матеріально відповідальними особами.

Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положень статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивачем надано до матеріалів справи фотоматеріали, які спростовують висновки відповідача про укладення прихованих договорів оренди та фактичне розміщення в павільйонах на території НК «Експоцентр України»офісних приміщень. Наприклад, в додатку № 25 Відповідач зазначає, що:

- перший павільйон (20 кв.м.) Музей спортивної слави використовує для офісу. Проте, як чітко видно із фото, де зображений павільйон № 1, в підвальному приміщенні розміщуються коробки і експонати музею;

- в павільйоні № 11 ПП «Лоріка-Комфорт», СПД-ФО Вишневецький, ФОП Вербицький, ФОП Грабар розміщують офіси, здійснюють статутну діяльність. Як видно із фотоматеріалів, в даному павільйоні зберігаються речі цих суб'єктів підприємницької діяльності, і їх «статутна діяльність»полягає в збереженні майна;

- павільйон № 16, як вказує Відповідач, ТОВ «Аспро»використовує як офіс. Як видно з фото павільйону № 16, павільйон № 16 не використовується як офіс, а в ньому дійсно зберігається звукова апаратура;павільйон № 18, як вказує Відповідач, ТОВ «Італімпорт»використовує як офіс. Як видно з фото павільйону № 18, павільйон № 18 не використовується як офіс, а в ньому дійсно зберігаються продовольчі товари;

- павільйон № 20, як вказує Відповідач, ТОВ «Шаянські мінеральні води», ДП «СК-ТРЕЙД ГРУПП»використовують як офіс. Як видно з фото павільйону № 20, павільйон № 20 не використовується як офіс, а в ньому дійсно зберігається майно, зокрема мінеральна вода;

- павільйон № 21, як вказує Відповідач, ТОВ «Ексар»використовує як офіс. Як видно з фото павільйону № 21, павільйон № 21 не використовується як офіс, а в ньому дійсно зберігається майно;

- будівля № 49, як вказує Відповідач, ТОВ «Альт-Агро», ТОВ «Альт-Плюс», ТОВ «Сенса», ТОВ «Агровсесвіт»використовують як офіс. Проте, як видно з фотоматеріалів дане приміщення використовується для зберігання продовольчих товарів, і взагалі не пристосоване для використання як офіс.

- будівля № 166, як вказує Відповідач, ТОВ «Грейт Плейнз Юкрейн»використовують як офіс. Проте, як видно з фотоматеріалів, дане приміщення використовується для зберігання майна, і взагалі не пристосоване для використання як офіс. будівля № 168, як вказує Відповідач, ТОВ «Аспро», ТОВ «Звукові системи»використовують як офіс. Проте, як видно з фотоматеріалів, там дійсно зберігається звукова апаратура, і офіс не розміщується.

- будівля № 171, як вказує Відповідач, ФОП Остапчук використовує як офіс. Проте, як видно з фотоматеріалів, там дійсно зберігається майно, і офіс не розміщується, і приміщення не пристосоване для використання як офіс.

- будівля № 173, як вказує Відповідач, ТОВ «Трейдленд»використовує як офіс. Проте, як видно з фотоматеріалів, там дійсно зберігається майно - товари, і офіс не розміщується, і приміщення не пристосоване для використання як офіс.

- будівля № 272, як вказує Відповідач, ТОВ «Автомобільний центр «Голосіївський»використовує як офіс. Проте, як видно з фотоматеріалів, дане приміщення є складом.

- будівля № 273, як вказує Відповідач, ТОВ «Баркор»використовує як офіс. Проте, як видно з фотоматеріалів, там дійсно зберігається майно - товари, і офіс не розміщується, і приміщення взагалі не пристосоване для використання як офіс. На фото чітко видно бочки з хімікатами, концентратами, навіть з написами «Баркор».

Як вбачається з Актів обстеження павільйонів НК «Експоцентр України»від 14.04.5010р., працівниками КРВ в м. Васильків і Васильківському районі Київської області встановлено, що фактично приміщення павільйонів використовуються не задля зберігання речей, а під офіси або для здійснення статутної діяльності. Згідно напису на вказаних актах, представники позивача відмовилися від їх підписання.

При цьому, суд звертає увагу, що у вказаних актах не вказано на підставі чого зроблені такі висновки, за якими критеріями, відсутній перелік майна, обладнання та опис приміщень, які на думку перевіряючих використовувались під офіс або для здійснення статутної діяльності. Крім того, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне зазначити, що Акти обстеження павільйонів складались комісією в складі пяти осіб, натомість, підписані вони лише двома особами зі складу комісії ОСОБА_10 та ОСОБА_8, жодних інших додаткових доказів, як то фото/відео підтвердження, залучення сторонніх осіб представниками відповідача не здійснювалось, відповідні докази в матеріали справи не подані.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Тому, усі висновки Відповідача про фактичне використання приміщень Позивача як для офісів або для здійснення статутної діяльності шляхом укладання договорів зберігання, як прихованих договорів оренди, є субєктивними, не підтверджуються фактичними обставинами та належними доказами.

Крім того, відповідачем не обґрунтовано механізм визначення суми, її розміру - 6 886 965,11 грн., що це саме частка орендної плати за передачу в користування нерухомого державного майна, так і поняття «приховані договори оренди», які наведені відповідачем не обґрунтовані жодною нормою законодавства.

Таким чином, висновки Відповідача визначені в п. 4 Вимоги є безпідставними та не підтверджені жодними доказами та свідчить про хибність висновків відповідача.

В пункті 6 Вимоги позивача зобовязано перерахувати до Державного бюджету кошти в сумі 194 935,10 гривень, отриманих Експоцентром за КПКВ 03011410 «Фінансова підтримка Національного комплексу «Експоцентр України»на оплату електроенергії, внаслідок завищення потреби.

Вказана вимога обґрунтована висновками акту перевірки щодо незаконного відшкодування позивачем за рахунок бюджетних коштів спожитої електроенергії сторонніми споживачами (орендаторами та субабонентами) в загальній сумі 194935,10 грн.

Згідно пояснень відповідача, сума незаконно спожитої електроенергії в розмірі 194935,10 грн. отримана шляхом:

1). 2339012,73 грн. (загальна вартість спожитої енергії, грн.) 889404,16 (вартість відшкодованих наданих послуг для потреб субабонентів та ін. споживачів, грн.) = 1449608,57 грн. (сума коштів, що підлягала відшкодуванню з державного бюджету);

2).1644543,69 грн. (оплачено за рахунок бюджетних коштів) 1449608,57 грн. (вартість електроенергії, що фактично спожито НК «Експоцентр України»та яка підлягала відшкодуванню) = 194935,10 грн. (сума вартості незаконно відшкодованих енергоносіїв).

Так, ревізією встановлено, що відповідно до довідки про фактичне споживання енергоносіїв та води НК «Експоцентр України»фактично спожито енергоносіїв та води на суму 4820882,02 грн., в т.ч. субабонентами та орендараями 1221784,04 грн.

З державного бюджету проведені видатки по підтримці НК «Експоцентр України»на оплату енергоносіїв та води в розмірі 3684859,33 грн.

З метою встановлення додаткових доказів по справі, Окружний адміністративний суд м. Києва, ухвалою від 14.03.2011р. витребував у АК «Київенерго»належним чином завірені копії документів щодо розрахунків позивача за спожиті електроенергію. На виконання вимог ухвали суду від 14.03.2011р., АК «Київенерго»надані наступні документи, що долучені до матеріалів справи: - копію договору на постачання електричної енергії укладений між АК «Київенерго»та НК «Експоцентр України»від 12.03.2004р. №608; довідку про стан розрахунків та заборгованості по сплаті за спожиту електроенергію НК «Експоцентр України»за 2008 рік; акти приймання передачі товарної продукції між АК «Київенерго»та НК «Експоцентр України»за січень грудень 2008 року; довідку про надходження коштів за спожиту електроенергію НК «Експоцентр України»за 2008 рік».

Як встановлено судом та свідчать матеріали справи, вартість спожитої електроенергії позивачем загалом складає у 2008 році не 2 339 012, 75 грн., як вказано в Акті ревізії, а 2 262 256, 38 грн., що підтверджується Актами виконаних робіт, що надані АК «Київенерго».

По-друге, вартість спожитої електроенергії субабонентами та іншими сторонніми споживачами загалом складає у 2008 році не 889 404, 16 грн., як вказано в Акті ревізії, а 557 218, 39 грн., що підтверджуються даними бухгалтерського обліку позивача, який ведеться на підставі первинних фінансових документів.

Отже, якщо фактично спожито електроенергії позивачем у 2008 році - 2 262 256, 38 грн., в т. ч. 557 218, 39 грн. - субабонентами та іншими сторонніми споживачами, за рахунок бюджетних коштів в 2008 році позивачем сплачено лише 1 644 543,69 грн.

Таким чином, суд не погоджується з висновками ревізії щодо завищення потреби споживання електроенергії, яку було профінансовано за КПКВ 0301410 «Фінансова підтримка Національного комплексу «Експоцентр України»у 2008 році у сумі 194 935, 10 грн.

В пункті 8 Вимоги зобовязано позивача вжити заходів та забезпечити відшкодування коштів в сумі 34555,54 гривень, перерахованих Експоцентром на проведення відновлювального ремонту автомобіля Тойота Камрі д/н НОМЕР_1, за рахунок особи, винної у пошкодженні автомобіля у порядку та розмірах встановлених ст.ст. 133 - 135 Кодексом законів про працю України. Відобразити дебіторську заборгованість за невідшкодованою вартістю проведеного відновлювального ремонту автомобіля.

Вищевказана вимога була зроблена Відповідачем виходячи з того, що Відповідач дійшов висновку, що відновлювальний ремонт автомобіля Тойота Камрі д/н НОМЕР_1 на суму 34555,54 грн. був здійснений у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, а отже такі витрати не підлягають відшкодування за рахунок адмінвидатків НК «Експоцентр України».

Так, 06.03.2010 року НК «Експоцентр України»було перераховано кошти в сумі 38 179,07 гривень ТОВ «Техно-Форс»«за технічне обслуговування та ремонт авто Тойоти Камрі рах. 3 від 18.02.2008 року ПДВ 6363,18 грн.». Оплату здійснено на підставі рахунку-фактури №3 від 18.02.2008 року на загальну суму 38 179,07 грн., в тому числі ПДВ 6363,18 грн.

Аналізом подорожніх листів на службовий автомобіль Тойота Камрі н НОМЕР_1 встановлено, що в період з 14.02.2008 року (останній подорожній лист серії ЛА №472435 від 13.02.2008 року) по 10.04.2008 року наступний подорожній лист серії ЛА №085113 від 11.04.2008 року) - автомобіль не експлуатувався.

Згідно подорожнього листа серії ЛА №472435 від 13.02.2008 року водієм автомобіля був ОСОБА_6, в особливих відмітках подорожнього листа було зазначено про прийняття автомобіля в пошкодженому стані.

По Акту №СК300000072 від 31.03.2008 року ТОВ «Техно-Форс»було виконано відновлювальний ремонт Автомобіля Тойота Камрі, 2002 року випуску, кузов НОМЕР_3, держ. номер НОМЕР_1 на загальну суму 34 555,54 гривень, а саме за послуги СТО 10 048,28 грн. та за запчастини 24 507,26 грн.

Позивач вказує на те, що автомобіль Тойота Камрі д/н НОМЕР_1 використовується з 2002 року, експлуатація його відповідно здійснювалась в інтенсивному (постійному) режимі, відповідно прийшов час для здійснення певного роду ремонтних робіт і навіть заміни агрегатів та вузлів, покраски, щоб автомобіль міг експлуатуватись безвідмовно та мати належний вигляд, оскільки він, як зазначалось вище, призначений для першої особи Позивача.

Суд не погоджується з такими твердженнями позивача, оскільки характер проведених робіт по відновлювальному ремонту автомобіля свідчить про значні пошкодження автомобіля, які не є поточним ремонтом автомобіля, а саме було здійснено: демонтаж з заміною бампера переднього із наповнювачем і направляючими, панелі рамки радіатора, радіаторів охолодження та кондиціонера, радіатора гідро підсилювача руля, фари правої з направляючою, грязезахисного щитка, капоту, переднього правого крила, лонжерону переднього правого, а також здійснено покраску замінених частин автомобіля.

Вартість проведеного відновлювального ремонту автомобіля Тойота Камрі, 2002 року випуску, кузов НОМЕР_3, держ. номер НОМЕР_1 в сумі 34555,54 грн., при наявності страхового поліса на автомобіль, страховою компанією збитки відшкодовані не були. Довідку про наявність дорожньо-транспортної пригоди не пред'явлено, що свідчить про приховування події, яка призвела до пошкоджень автомобіля та не відшкодування вартості проведеного відновлювального ремонту, що є порушенням пункту 18 Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за №27/4248 в частині віднесення на адмінвитрати видатків, які не відповідають діяльності НК «Експоцентр України»та порушенням п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 р. №96-ХІУ.

Таким чином, суд погоджується з висновком відповідача що видаткі НК «Експоцентр України»на проведення відновлювального ремонту автомобіля Тойота Камрі д/н НОМЕР_1 в сумі 34 555,54 грн. безпідставно відшкодовані за рахунок адмінвидатків НК «Експоцентр України»та підлягають відшкодуванню за рахунок особи, винної у пошкодженні автомобіля у порядку та розмірах встановлених ст.ст. 133 - 135 Кодексом законів про працю України.

Пунктом 9 Вимоги визначено вжити заходів та забезпечити відшкодування коштів в сумі 18 092, 79 грн., перерахованих НК «Експоцентр України»ОСОБА_5 по претензійному листу від 20.03.2008 року. В іншому випадку стягнути кошти з винної особи, у порядку та розмірах, встановлених ст.ст. 133-135 Кодексом законів про працю України. Відобразити дебіторську заборгованість за незаконно перерахованою сумою.

Так, ревізією руху коштів на розрахунковому рахунку НК «Експоцентр України»встановлено, що 19.05.2008 року з розрахункового рахунку НК Експоцентр України»здійснено перерахування коштів у сумі 18 092,97 гривень на «поповнення рахунку ОСОБА_5 № НОМЕР_2 згідно претензійного листа б/н від 09.01.2008 року без ПДВ», згідно Службової записки начальника відділу правового забезпечення за візою генерального директора НК «Експоцентр України»ОСОБА_6

В претензійному листі ОСОБА_5 від 20.03.2008 року на суму 18092,79 грн. зазначено, що 09.01.2008 року за адресою вул. Червоноармійська, 71 сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті автомобіль Hyundai Tucson держномер НОМЕР_4 пошкоджено. Актом ДАІ встановлено, що винуватцем вказаної пригоди є ОСОБА_6, керувавший автомобілем марки «Тойота», державний номер НОМЕР_1, який належить Національному комплексу «Експоцентр України». В претензійному листі поставлено вимогу відшкодувати нанесену шкоду, згідно з актом експертизи №98, в розмірі 17 392,97 гривень та вартість експертних послуг в розмірі 700,00 гривень, загалом суму 18092,97 грн.

Позивач вказує, що згідно наказу від 27.02.2009 № 20-к для компенсації здійснених витрат позивача згідно претензійного листа від 20.03.2008 року щодо дорожньо-транспортної пригоди від 09.01.2008 року за участю автомобіля марки «Тойота», державний номер НОМЕР_1, з 01.03.2009 року персональна надбавка, встановлена контрактом, генеральному директору позивача ОСОБА_6 не нараховувалась та не виплачувалась.

Суд не погоджується з таким твердженням позивача та вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи відсутні належні докази того, що генеральний директор ОСОБА_6 компенсував позивачу понесені витрати по претензійному листу від 20.03.2008 року.

Судом визнається обґрунтованим заперечення відповідача про те, що нарахування та виплата персональної надбавки посадовій особі є саме видом заохочення, а факт її невиплати не може, що визнається судом, підтверджувати обставини компенсації витрат юридичної особи.

Таким чином, суд погоджується з обґрунтованістю пункту 9 Вимоги №16-16/486 від 01.06.2010р.

Пунктом 12 Вимоги зобовязано вжити заходів та забезпечити відшкодування незаконно відшкодованих витрат на відрядженням працівникам НК «Експоцентр України»в загальній сумі 223,40 грн. Відобразити дебіторську заборгованість за неповернутою підзвітною сумою. В іншому випадку стягнути з особи, винної у зайвих грошових виплатах кошти у порядку та розмірах, встановлених ст.ст. 133-136 Кодексом законів про працю України.

Так, як свідчать матеріали справи, ревізією дотримання вимог «Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року №59 (далі Інструкція №59 від 13.03.1998 р.) та постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 №663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон»(далі Постанова №663 від 23.04.1999 року) встановлено, що згідно наказу №111 від 06.11.2008 року генерального директора НК «Експоцентр України»ОСОБА_6 та провідного фахівця відділу міжнародних зв'язків та виставок за кордоном ОСОБА_6 відряджено до м. Стамбул (Туреччина) з 10.11.2008 року по 16.11.2008 року для участі у роботі 75 Конгресу Всесвітньої Асоціації виставкової індустрії. Після повернення з відрядження генеральний директор ОСОБА_6 та провідний фахівець відділу міжнародних зв'язків та виставок за кордоном ОСОБА_6 19.11.2008 року подали авансові звіти, згідно яких відзвітовано про витрати на відрядження, які були отримані 06.11.2008 року в загальній сумі 225,00 ЄВРО (кожний), про те в порушення абзацу 6 п.1.4 II розділу Інструкції №59 від 13.03.1998 р. було відшкодовано витрати по оплаті віз без оригіналів підтверджуючих документів, що на думку відповідача призвело до незаконного відшкодування витрат на відрядження Генеральному директору НК «Експоцентр України»ОСОБА_6 в сумі 15 ЄВРО, що на дату подання авансового звіту становило 111,70 гривень, та Провідному фахівцю відділу міжнародних зв'язків та виставок за кордоном ОСОБА_6 в сумі 15 ЄВРО, що на дату подання авансового звіту становило 111,70 грн.

Так, відповідач вважає, що в порушення абзацу 6 п. 1.4 II розділу Інструкції №59 від 5.03.1998 р. НК «Експоцентр України»незаконно відшкодовано витрати на відрядження в загальній сумі 223,40 грн.

Позивач вказує на хибність висновків про незаконність відшкодування витрат у відрядження в загальній сумі 223,40 грн. як витрат по оплаті віз, оскільки при отриманні віз посольствами та консульствами не видається чек (або інший документ, який підтверджує отримання коштів) в зв'язку з тим, що зазначені організації не ведуть торговельну діяльність.

Враховуючи те, що без проведення оплати візи не надаються жодній особі, а без візи неможливе перетинання кордону, суд вважає, що наявність візи в закордонному паспорті особи є фактом оплати за візові послуги. Відповідно до Закону України «Про прикордонний контроль»від 05.06.2009 року № 1710-VI: візою є етикетка (відмітка чи позначка) в паспортному документі, що оформлена уповноваженими органами України та є дозволом на в'їзд особи на її територію на зазначений у ній строк або на транзитний проїзд через її територію протягом відповідного строку.

Суд звертає увагу, що відповідач не заперечує наявності віз у паспортах працівників позивача, не заперечує відповідач і розміру витрат визначених я консульський збір, він лише зазначає про відсутність підтверджуючих документів про їх оплату, при цьому не вказує якими саме документами такі витрати повинні бути підтверджені.

Таким чином, суд не погоджується з висновками відповідача щодо безпідставності відшкодування витрат на відрядженням працівникам НК «Експоцентр України»в загальній сумі 223,40 грн. та порушення абзацу 6 п. 1.4 II розділу вимог «Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року №59.

В пункті 13 Вимоги зобовязано позивача зменшити кредиторську заборгованість по відшкодуванню витрат на відрядження генеральному директору НК на загальну суму 1984,65 гри. «Експоцентр України»ОСОБА_6

Так, ревізією встановлено, що по розрахункам з підзвітними особами на 25.03.2010р. обліковувалась заборгованість перед підзвітними особами, підтверджена документами, на загальну суму 7124,61 грн.

Згідно наказу №13 від 13.02.2008р. Генерального директора НК «Експоцентр України»ОСОБА_6 відряджено до Китайської Народної Республіки з 15.02.2008р. по 23.02.2008р. За наслідками відрядження Генеральним директором ОСОБА_6 27.02.2008р. подано авансовий звіт, згідно якого заявлено до відшкодування витрати в загальному обсязі 2597,31 доларів США. Станом на 01.03.2009р. по даному авансовому звіту залишається невідшкодованими витрати повязані із відрядженням на суму 7124,61 грн. Разом з тим, перевіркою встановлено, що в порушення пп. В п. 1.5 розділу ІІ Інструкції №5 від 13.03.1998р., генеральному директору ОСОБА_6 незаконно відшкодовано добові на загальну суму 393,00 грн., що на день подання авансового звіту становило 1984,65 грн. за відсутності посвідчення на відрядження.

Суд не погоджується з таким висновком відповідача та вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Так, до матеріалів справи позивачем надані документи щодо відрядження ОСОБА_6 до Туреччини з 10.11.2008р. по 16.11.2008р., що містять копії посвідчень про відрядження №20 та №21 від 06.11.2008р.; документи щодо відрядження до Китаю з 15.02.2008р. по 23.02.2008р. Судом встановлено, що до авансового звіту додані усі первинні документи, які передбачені чинним законодавством для оформлення відрядження в тому числі посвідчення на відрядження, оформлене в установленому порядку (з відмітками про вибуття і прибуття), квитки, та інше. Проведено запис у журналі реєстрації посвідчень на відрядження, що підтверджується копією Журналу обліку осіб, які відбувають у відрядження 2005-2014 рр. Відмітки у паспорті прикордонними службами України та країни відрядження (наявності відміток у закордонному паспорті про перетин митного кордону відповідної країни, проїзних документів та документів, що підтверджують проживання за межами України) співпадають з термінами та місцем відрядження, що вказані в інших документах. Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт № 14 від 27.02.2008 року перевірено та підтверджено відповідальними працівниками НК «Експоцентр України»- головним бухгалтером, заступником, що ще раз підтверджувало наявність даного посвідчення на відрядження. Позивач також вказує на те, що для перевірки були надані всі документи щодо відрядження. Відсутність посвідчення на відрядження в момент проведення контрольного заходу представником позивача обумовлена втратою цього документу, проте, позивач вказує на те, що на момент здійснення відшкодування витрат цей документ був наявним.

З огляду на матеріали справи, пояснення сторін, суд дійшов висновку про непідтвердження правомірності вимоги в частині п. 13 щодо зобовязання позивача зменшити кредиторську заборгованість по відшкодуванню витрат на відрядження генеральному директору НК на загальну суму 1984,65 гри. «Експоцентр України»ОСОБА_6

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які повністю підтверджуються наявними в справі доказами, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Відповідно до ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на матеріали справи суд дійшов висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження правомірності Вимоги №16-16/486 від 01.06.2010р. в цілому.

З урахуванням встановлених обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність в даному випадку підстав для задоволення позовних вимог НК «Експоцентр України»частково.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 112, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправними та скасувати п.2, п. 4, п. 6, п.12, п. 13 Вимоги Контрольно-ревізійного відділу в м. Васильків і Васильківському районі про усунення виявлених порушень від 01.06.2010р. №16-16/486.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Судові витрати в сумі 1,70 грн. присудити на користь Національного комплексу «Експоцентр України»(код ЄДРПОУ 21710384, адреса: 03680, м. Київ, вул. Академіка Глушкова, 1) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя П.О. Григорович