Решение № 19087420, 21.10.2011, Біляївський районний суд Одеської області

Біляївський районний суд Одеської області

21.10.2011 Справа № 2-328/11

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2011 року Біляївський районний суд

Одеської області

в складі: судді Мельничук Н.І.

при секретарі Самойлової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біляївка цивільну справу за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Одеської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Одеської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»про визнання кредитного договору недійсним, суд,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Одеської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», який є правонаступником ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що відповідно до умов кредитного договору № 014/0035/74/88139 від 08.02.2008 року, відповідачу ОСОБА_2 був виданий кредит в сумі 96425 доларів США з строком погашення до 08.02.2028 року із сплатою 13,00 % річних за користування кредитними коштами.

В забезпечення виконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань, було прийнято поруку ОСОБА_3, про що 08.02.2008 року було укладено відповідний договір поруки № 014/0035/74/88139/1. Вказуючи на те, що відповідачі не виконують свої зобовязання за кредитним договором та договором поруки, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з останніх заборгованості за кредитом, яка станом на 15.01.2010 року складає 122482,76 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 980352,01 гривень та судові витрати в розмірі 1820 гривень.

В судовому засіданні представник позивача Івкова Л.В. на задоволенні позову наполягала в повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову просила відмовити в повному обсязі.

В свою чергу, відповідач ОСОБА_2 первісний позов не визнав, та звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Одеської обласної дирекції, в якому зазначив, що вищезазначений кредитний договір, укладений з істотними порушеннями чинного законодавства, а тому просить його розірвати з моменту укладання.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання призначене на 21.10.2011 року не з'явились, хоча про день та час слухання справи були повідомлені належним чином. Причини їх неявки суду не відомі.

Вислухавши представника позивача Івкову Л.В., вивчивши матеріали справи, суд вважає, що первісний позов обґрунтований та підлягає задоволенню в повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», в особі Одеської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», відповідно до умов кредитного договору № 014/0035/74/88139 від 08.02.2008 року, видав відповідачу ОСОБА_2 кредит в сумі 95000 доларів США з строком погашення до 08.02.2028 року, із сплатою 13,00 % річних за користування кредитними коштами.

В забезпечення виконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань, було прийнято поруку ОСОБА_3, про що 08.02.2008 року було укладено відповідний договір поруки № 014/0035/74/88139/1.

Судом також встановлено, що станом на 15.01.2010 року відповідачі не виконали свої зобовязання за кредитним договором та договором поруки, у зв`язку із чим у них виникла заборгованість перед установою банку у сумі 122482,76 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 980352,01 гривень.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, в тому числі розрахунком заборгованості, які відповідачами не спростовані.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Одеської обласної дирекції , є обґрунтованими, права позивача порушені та підлягають судовому захисту.

В той же час, суд не знаходить підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2, виходячи з наступного.

Так, обґрунтовуючи свої вимоги щодо розірвання укладеного з банком кредитного договору, ОСОБА_2 зазначив, що при його були порушені вимоги чинного законодавства України щодо валюти, в якій виражене зобов`язання. Зокрема, за кредитним договором зобов`язання сторін виражене в доларах США, хоча за ст.533 ЦК України зобов`язання має бути виражене в грошовій одиниці України гривні. Окрім того, ОСОБА_2 вказує, що національна валюта гривня наприкінці 2008 року значно знецінилася, що на думку позивача є істотними змінами обставин, якими сторони керувалися при укладанні кредитного договору. А тому ОСОБА_2 вважає, що є достатні підстави для розірвання кредитного договору.

Між тим, з такими доводами відповідача суд погодитись не може. Зокрема,ч. 2 ст.192 ЦК України передбачена можливість використання іноземної валюти в України у випадках і в порядку, встановлених законом.

Законодавством України, а саме Законами України «Про банки і банківську діяльність»від 07.12.2000 року з наступними змінами, «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19.02.1993 року з наступними змінами, Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювання та валютною контролю», а також іншими законодавчими актами, при наявності відповідної ліцензії банку, виданої Національним Банком України, передбачена можливість надання банками резидентам України кредитів в іноземній валюті.

Відповідно до ст.55 Закону України «Про банки та банківську діяльність»кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором та позичальником у письмовій формі.

За змістом ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

До відносин за кредитним договором застосовується положення параграфу 1 Глави 71 підрозділу 1 Розділу III Книги п'ятої ЦК України, тобто за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначні родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ст. 1046 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, на момент укладання кредитного договору у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»було право надавати кредити в іноземній валюті, що підтверджується копіями банківської ліцензії №10 та відповідного дозволу з додатками на право здійснення відповідних операцій, в яких зазначений перелік операцій, які має право здійснювати відповідач, в тому числі і операції з валютними цінностями. Крім того, всі документи на отримання кредиту від імені ОСОБА_2 були оформлені на отримання кредиту в іноземній валюті доларах США, що останнім у судовому засіданні не заперечувалося.

А тому посилання відповідача на відсутність у сторін права виразити кредитні зобов'язання в іноземній валюті є неприйнятними.

Крім того, ч.1 ст.651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення містяться в ст.652 ч.1 ЦК України, щодо розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин. Разом із тим, такої згоди між сторонами не було.

Відповідачем, зокрема, не надані докази щодо його звернення до установи банку з пропозицією змінити умови кредитного договору або його розірвати через істотну зміну обставин з часу укладення. Між тим, ст. 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору здійснюються в такій самій формі як і договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом, чи не випливає з звичаїв ділового обороту.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до п.8.3 кредитного договору позичальник взяв на себе всі валютні ризики у разі зміни курсу іноземної валюти(валюти кредиту) відносно національної валюти України , та йому було зрозуміло, що це може призвести до погіршення його фінансового становища.

З урахуванням наведеного, доводи ОСОБА_2, щодо підстав розірвання кредитного договору є необґрунтованими, спростовуються дослідженими в ході судового розгляду доказами, і на думку суду мають на меті будь-яким способом ухилитися від виконання своїх кредитних зобов`язань.

А тому, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 192, 525, 526, 530, 549, 553, 554, 559, 611, 612, 624, 629, 651, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Одеської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом задовольнити в повному обсязі.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Одеської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»(65000, м. Одеса, вул. Садова, 10, МФО 328351, код ЄДРПОУ 23876031, р/р 2909949) заборгованість за кредитом на загальну суму 980352,01 гривень, державне мито в розмірі 1700 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120 гривень.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Одеської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»про визнання кредитного договору недійсним відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Одеської області через Біляївський районний суд протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Суддя : Н.І. Мельничук